1 І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

Тогава цялото общество извика с висок глас и народът плака през онази нощ.

2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!

И всички израелтяни роптаеха против Моисей и Аарон; и цялото общество им каза: Да бяхме измрели в Египетската земя! Или в тази пустиня да бяхме измрели!

3 І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?

И защо ни води Господ в тази земя да паднем от меч и жените ни и децата ни да бъдат разграбени? Нямаше ли да ни е по-добре да се върнем в Египет?

4 І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

Те си казаха един на друг: Да си поставим началник и да се върнем в Египет.

5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

Тогава Моисей и Аарон паднаха на лицата си пред цялото множество на обществото израелтяни.

6 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

А Исус, Навиновият син, и Халев, Ефониевият син, от онези, които съгледаха земята, раздраха дрехите си

7 т а й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!

и говориха на цялото общество израелтяни: Земята, през която минахме, за да я съгледаме, е много добра.

8 Я кщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.

Ако бъде благоволението на Господа към нас, тогава Той ще ни въведе в тази земя и ще ни я даде - земя, където текат мляко и мед.

9 Т ільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!

Само недейте въстава против Господа, нито се бойте от народа на земята, защото те са ястие за нас; защитата им се оттегли от тях; а Господ е с нас; не бойте се от тях.

10 І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...

Но цялото общество каза да ги убият с камъни. Тогава Господнята слава се яви в шатъра за срещане пред всички израелтяни.

11 І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?

И Господ каза на Моисей: Докога ще Ме презира този народ? И докога няма да Ми вярва, въпреки всички знамения, които съм извършил сред него?

12 У дарю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.

Ще ги поразя с мор и ще ги изтребя; а от тебе ще направя народ, по-голям и по-силен от тях.

13 І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,

Но Моисей отговори на Господа: Тогава египтяните ще чуят; защото Ти със силата Си си извел този народ изсред тях;

14 т а й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,

и ще кажат това на жителите на тази земя, които са чули, че Ти, Господи, си между този народ - че Ти, Господи, се явяваш лице с лице и че облакът Ти стои над тях, и че Ти вървиш пред тях денем в облачен стълб, а нощем в огнен стълб.

15 я кщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

И ако изтребиш този народ като един човек, тогава народите, които са чули за Тебе, ще кажат:

16 Ч ерез неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині...

Понеже Йехова не можа да въведе този народ в земята, за която им се кле, затова ги погуби в пустинята.

17 А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

Сега, моля Ти се, нека се възвеличи силата на Господа мой, както си говорил:

18 Г осподь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.

Господ е дълготърпелив и многомилостив, прощава беззаконие и престъпление и никак не оневинява виновния, и въздава беззаконието на бащите върху синовете до третия и четвъртия род.

19 П рости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

Прости, моля Ти се, беззаконието на този народ според Твоята голяма милост и както си прощавал на този народ от Египет до тук.

20 А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.

И Господ каза: Прощавам им, както си казал;

21 А ле, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.

но наистина се заклевам в живота Си, че целият свят ще се изпълни с Господнята слава.

22 Т ому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

Понеже от всички тези мъже, които са виждали славата Ми и знаменията, които извърших в Египет и в пустинята, и са Ме раздразвали досега десет пъти, и не послушаха гласа Ми,

23 п оправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!

наистина нито един от тях няма да види земята, за която се клех на бащите им, нито ще я види някой от онези, които Ме презряха.

24 А ле раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.

Но понеже слугата ми Халев има в себе си друг дух и той напълно Ме последва, затова него ще въведа в земята, в която влезе, и потомството му ще я наследява.

25 А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!

(А амаличаните и ханаанците живеят в долината.) Утре се върнете и идете в пустинята към Червеното море.

26 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

Господ говорѝ още на Моисей и Аарон:

27 А ж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

Докога ще търпя това нечестиво общество, което роптае против Мене? Чух роптанията на израелтяните, с които роптаят против Мене.

28 С кажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.

Кажи им: Заклевам се в живота Си, казва Господ, навярно ще направя на вас така, както вие говорихте в ушите Ми;

29 У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.

труповете ви ще паднат в тази пустиня; и от преброените между вас, колкото сте на брой от двадесет години и нагоре, които сте роптали против Мене,

30 П оправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

нито един няма да влезе в земята, за която се клех да ви заселя в нея, освен Халев, Ефониевия син, и Исус, Навиновия син.

31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.

Но децата ви, за които казахте, че ще бъдат разграбени, тях ще въведа; и те ще познаят земята, която вие презряхте.

32 І ваші власні трупи попадають у цій пустині!

А вашите трупове ще паднат в тази пустиня.

33 А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

И децата ви ще скитат по пустинята четиридесет години и ще теглят поради вашите блудствания, докато бъдат изпоядени труповете ви в пустинята.

34 Ч ислом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

Според числото на дните, през които съгледахте земята, четиридесет дни, всеки ден за една година, четиридесет години ще теглите поради беззаконията си и ще познаете какво значи Аз да съм неблагоразположен.

35 Я , Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

Аз, Господ, говорих; наистина така ще постъпя с цялото това нечестиво общество, което се е събрало против Мене; в тази пустиня ще се довършат и в нея ще измрат.

36 А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,

И онези мъже, които Моисей изпрати да съгледат земята, които, като се върнаха, направиха цялото общество да роптае против него и зле представиха земята,

37 т о ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.

тези мъже, които зле представиха земята, измряха от язвата пред Господа.

38 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.

А Исус, Навиновият син, и Халев, Ефониевият син, останаха живи измежду онези мъже, които ходиха да съгледат земята.

39 І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!

Тогава Моисей каза тези думи на всички израелтяни; и народът плака горчиво.

40 І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.

На сутринта, като станаха рано, изкачиха се на планинския връх и казваха: Ето ни; и ще вървим напред към мястото, което Господ ни е обещал; защото съгрешихме.

41 А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!

А Моисей каза: Защо престъпвате така Господнето повеление, тъй като това няма да успее?

42 Н е виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.

Не вървете напред, защото Господ не е между вас, да не би да ви поразят неприятелите ви.

43 Б о там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.

Защото амаличаните и ханаанците са там, пред вас, и вие ще паднете от меч. Понеже отстъпихте и не следвахте Господа, затова Господ няма да бъде с вас.

44 А ле вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.

Обаче те дръзнаха да се изкачат на планинския връх; но ковчегът на Господния завет и Моисей не излязоха от стана.

45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Тогава амаличаните и ханаанците, които живееха на онази планина, слязоха и ги разбиха, и ги поразяваха чак до Хорма.