1 І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.

Тогава Яков тръгна и отиде в земята на източните жители.

2 І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.

И видя кладенец на полето и там три стада овце, които почиваха при него, защото от онзи кладенец напояваха стадата; и върху отвора на кладенеца имаше голям камък.

3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.

И когато се събираха там всички стада, отместваха камъка от отвора на кладенеца и напояваха стадата; после пак слагаха камъка на мястото му над отвора на кладенеца.

4 І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану.

Тогава Яков каза на овчарите: Братя, откъде сте? А те отвърнаха: От Харан сме.

5 І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо.

Той ги попита: Познавате ли Лаван, Нахоровия син? Отговориха: Познаваме го.

6 І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.

И им каза: Здрав ли е? А те отговориха: Здрав е; и, ето, дъщеря му Рахил идва с овцете.

7 І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть.

А той каза: Вижте, още е много рано, не е време да се прибира добитъкът; напоете овцете и идете да ги пасете.

8 А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.

А те казаха: Не можем, докато не се съберат всички стада и не отместят камъка от отвора на кладенеца; тогава напояваме овцете.

9 І ще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

Докато още им говореше, дойде Рахил с бащините си овце, защото тя ги пасеше.

10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

А Яков, като видя Рахил, дъщерята на вуйчо си Лаван, и овцете на вуйчо си Лаван, Яков се приближи и отмести камъка от отвора на кладенеца; и напои стадото на вуйчо си Лаван.

11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...

И Яков целуна Рахил и заплака с висок глас.

12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...

Яков каза на Рахил, че е племенник на баща ѝ и че е син на Ревека; а тя се затича да извести на баща си.

13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

А Лаван, като чу за своя племенник Яков, затича се да го посрещне; и го прегърна, целуна го и го заведе у дома си. Тогава Яков разказа на Лаван всичко.

14 І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.

Лаван му каза: Наистина ти си моя кост и моя плът. И Яков живя при него един месец. Женитбата на Яков в Харан с Лия и Рахил

15 І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?

След това Лаван каза на Яков: Ти си ми като брат, затова ще ми работиш ли безплатно? Кажи ми каква да ти бъде заплатата.

16 А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль.

А Лаван имаше две дъщери; името на по-старата беше Лия, а името на по-младата Рахил;

17 О чі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.

на Лия очите не бяха здрави, а Рахил имаше хубава снага и хубаво лице.

18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.

И Яков, понеже обикна Рахил, каза: Ще ти работя седем години за по-малката ти дъщеря Рахил.

19 І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!

Лаван отговори: По-добре да я дам на теб, отколкото на друг мъж; живей при мен.

20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.

И така, Яков работѝ за Рахил седем години; но поради любовта му към нея те му се видяха като няколко дни.

21 І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!

След това Яков каза на Лаван: Дай жена ми, защото дойде време да заживея с нея.

22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.

И така, Лаван събра всички хора от това място и даде угощение.

23 І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.

А вечерта взе дъщеря си Лия и му я доведе; и той влезе при нея.

24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

И Лаван даде слугинята си Зелфа за слугиня на дъщеря си Лия.

25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?

Но на сутринта Яков разбра, че беше Лия. И каза на Лаван: Какво е това, което ми направи ти? Нали за Рахил ти работих? Тогава защо ме излъга?

26 А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.

А Лаван отвърна: В нашето място няма обичай да се дава по-младата преди по-старата.

27 В иповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.

Завършѝ сватбарската седмица с тази; и ще ти дам и онази за работата, която ще ми вършиш още седем години.

28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

И Яков направи така; завърши седмицата с Лия и тогава Лаван му даде дъщеря си Рахил за жена.

29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

А Лаван даде слугинята си Вала за слугиня на дъщеря си Рахил.

30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

И Яков заживя с Рахил и обикна Рахил повече от Лия; и работѝ на Лаван още седем години. Потомството на Яков

31 І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.

А Господ, понеже видя, че Лия не беше обичана, отвори утробата ѝ; а Рахил беше бездетна.

32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!

И така, Лия зачена и роди син, и го наименуваха Рувим, защото си казваше: Господ погледна на неволята ми; сега мъжът ми ще ме обикне.

33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.

И пак зачена и роди син; и каза: Понеже Господ чу, че не съм любима, затова ми даде и този син; и го наименува Симеон.

34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій.

Пак зачена и роди син; и каза: Сега вече мъжът ми ще се привърже към мене, защото му родих трима сина; затова го наименува Левий.

35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

И пак зачена и роди син; и каза: Този път ще възхваля Господа; затова го наименува Юда. И престана да ражда.