1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

После пристигна и в Дервия и Листра; и ето, там имаше един ученик на име Тимотей, син на една повярвала еврейка, а баща му беше грък.

2 Д обре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

Този ученик имаше характер, одобрен от братята в Листра и Икония.

3 П авло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

Него Павел пожела да води със себе си, затова го взе и го обряза заради юдеите, които бяха по онези места; понеже всички знаеха, че баща му беше грък.

4 Я к міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

И като ходиха по градовете, предаваха им наредбите, определени от апостолите и презвитерите в Йерусалим, за да ги пазят.

5 А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

Така църквите се утвърждаваха във вярата и от ден на ден се умножаваха числено. Павел отива в Европа

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

И апостолите преминаха Фригийската и Галатийската земя, като им бе забранено от Святия Дух да проповядват словото в Азия;

7 Д ійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

и като дойдоха до Мизия, опитаха се да отидат във Витиния, но Исусовият Дух не им позволи.

8 О бминувши ж Мізію, прибули до Троади.

И така, като отминаха Мизия, слязоха в Троада.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

А през нощта на Павел се яви видение: един македонец стоеше и му се молеше: Ела в Македония и ни помогни.

10 Я к побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

И като видя видението, веднага потърсихме случай да отидем в Македония, като дойдохме до заключение, че Бог ни призовава да проповядваме благовестието на тях. Проповедта във Филипи

11 Т ож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

И така, като отплавахме от Троада, отправихме се право към Самотраки, а на следващия ден - към Неапол,

12 з відтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

и оттам към Филипи, който е главният град на онази част от Македония и римска колония. В този град престояхме няколко дни.

13 Д ня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

А в събота излязохме вън от портата край една река, където предполагахме, че става молитва; и седнахме и говорихме на събраните там жени.

14 П рислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

И някоя си богобоязлива жена на име Лидия, от град Тиатир, продавачка на морави платове, слушаше и Господ отвори сърцето ѝ да внимава в това, което Павел говореше.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

И като се кръсти тя и домът ѝ, ни помоли: Ако ме признавате за вярна на Господа, влезте в къщата ми и останете. И ни принуди. Апостолите Павел и Сила в затвора

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

И един ден, като отивахме на молитвеното място, срещна ни една слугиня, която имаше предсказвателен дух и чрез врачуването си носеше голяма печалба на господарите си.

17 В она йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

Тя вървеше след Павел и нас и викаше: Тези човеци са слуги на Всевишния Бог, които ви проповядват път за спасение.

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

Това тя правеше много дни наред. А понеже твърде дотегна на Павел, той се обърна и каза на духа: Заповядвам ти в името на Исус Христос да излезеш от нея. И излезе в същия час.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

А когато господарите ѝ видяха, че излезе и надеждата им за печалба, хванаха Павел и Сила и ги завлякоха на пазара пред началниците.

20 К оли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

И като ги изведоха при градските съдии, казаха: Тези човеци са юдеи и смущават града ни

21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

като проповядват обичаи, които на нас, като римляни, не е позволено да приемаме или да пазим.

22 І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

Тогава тълпата вкупом се надигна против тях, градските съдии им разкъсаха дрехите и заповядаха да ги бият с тояги.

23 І , завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

И като ги биха много, хвърлиха ги в тъмница и заповядаха на началника на тъмницата да ги пази здраво;

24 О державши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

а той, като получи такава заповед, ги хвърли в по-вътрешната тъмница и стегна добре краката им в клада.

25 А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

Но посред нощ, когато Павел и Сила се молеха с химни на Бога, а затворниците ги слушаха,

26 І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

внезапно стана голям трус, така че основите на тъмницата се поклатиха и веднага всички врати се отвориха, и оковите на всички се развързаха.

27 Я к прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

И началникът, когато се събуди и видя тъмничните врати отворени, измъкна меча си и щеше да се убие, като мислеше, че затворниците са избягали.

28 А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

Но Павел извика със силен глас и каза: Недей прави никакво зло на себе си, защото всички сме тук.

29 З ажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

Тогава началникът поиска светило, скочи вътре и разтреперан падна пред Павел и Сила;

30 І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

и ги изведе навън и каза: Господа, какво трябва да направя, за да се спася?

31 А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

А те казаха: Повярвай в Господ Исус Христос и ще се спасиш - ти и домът ти.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

И говориха Господнето учение на него и на всички, които бяха в дома му.

33 І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

И той ги взе в същия час през нощта и им изми раните; и незабавно се кръстиха, той и домашните му.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

И като ги заведе в къщата си, сложи им трапеза; и повярвал в Бога, зарадва се с целия си дом.

35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

А когато се разсъмна, градските съдии пратиха палачите да кажат: Пусни онези човеци.

36 І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

И началникът съобщи думите на Павел, като каза: Градските съдии са пратили да ви пуснем; затова сега излезте и си идете с мир.

37 А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

Но Павел им каза: Биха ни публично, без да сме били осъдени - нас, които сме римляни, и ни хвърлиха в тъмница; и сега тайно ли ни извеждат? Така не става; но те нека дойдат и ни изведат.

38 Ц і ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

И палачите съобщиха тези думи на градските съдии; а те, като чуха, че са римляни, се уплашиха;

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

и дойдоха и ги помолиха да бъдат снизходителни, и като ги изведоха, поканиха ги да си отидат от града.

40 І , вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

А те, като излязоха от тъмницата, влязоха у Лидия и като се видяха с братята, увещаха ги и си заминаха.