1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

And went down to Derbe and also to Lystra. A disciple named Timothy was there, the son of a Jewish woman who was a believer '> convinced that Jesus is the Messiah and the Author of eternal salvation, and yielded obedience to Him]; but father was a Greek.

2 Д обре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

He had a good reputation among the brethren at Lystra and Iconium.

3 П авло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

Paul desired Timothy to go with him '> as a missionary]; and he took him and circumcised him because of the Jews that were in those places, all of whom knew that his father was a Greek.

4 Я к міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

As they went on their way from town to town, they delivered over for their observance the regulations decided upon by the apostles and elders who were at Jerusalem.

5 А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

So the churches were strengthened and made firm in the faith, and they increased in number day after day.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

And Paul and Silas passed through the territory of Phrygia and Galatia, having been forbidden by the Holy Spirit to proclaim the Word in Asia.

7 Д ійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

And when they had come opposite Mysia, they tried to go into Bithynia, but the Spirit of Jesus did not permit them.

8 О бминувши ж Мізію, прибули до Троади.

So passing by Mysia, they went down to Troas.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

a vision appeared to Paul in the night: a man from Macedonia stood pleading with him and saying, Come over to Macedonia and help us!

10 Я к побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

And when he had seen the vision, we at once endeavored to go on into Macedonia, confidently inferring that God had called us to proclaim the glad tidings (Gospel) to them.

11 Т ож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

Therefore, setting sail from Troas, we came in a direct course to Samothrace, and the next day went on to Neapolis.

12 з відтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

And from there to Philippi, which is the chief city of the district of Macedonia and a colony. We stayed on in this place some days;

13 Д ня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

And on the Sabbath day we went outside the gate to the bank of the river where we supposed there was an place of prayer, and we sat down and addressed the women who had assembled there.

14 П рислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

One of those who listened to us was a woman named Lydia, from the city of Thyatira, a dealer in fabrics dyed in purple. She was a worshiper of God, and the Lord opened her heart to pay attention to what was said by Paul.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

And when she was baptized along with her household, she earnestly entreated us, saying, If in your opinion I am one really convinced and that I will be faithful to the Lord, come to my house and stay. And she induced us.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

As we were on our way to the place of prayer, we were met by a slave girl who was possessed by a spirit of divination, and she brought her owners much gain by her fortunetelling.

17 В она йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

She kept following Paul and us, shouting loudly, These men are the servants of the Most High God! They announce to you the way of salvation!

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

And she did this for many days. Then Paul, being sorely annoyed and worn out, turned and said to the spirit within her, I charge you in the name of Jesus Christ to come out of her! And it came out that very moment.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

But when her owners discovered that their hope of profit was gone, they caught hold of Paul and Silas and dragged them before the authorities in the forum (marketplace),.

20 К оли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

And when they had brought them before the magistrates, they declared, These fellows are Jews and they are throwing our city into great confusion.

21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

They encourage the practice of customs which it is unlawful for us Romans to accept or observe!

22 І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

The crowd joined in the attack upon them, and the rulers tore the clothes off of them and commanded that they be beaten with rods.

23 І , завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

And when they had struck them with many blows, they threw them into prison, charging the jailer to keep them safely.

24 О державши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

He, having received charge, put them into the inner prison (the dungeon) and fastened their feet in the stocks.

25 А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

But about midnight, as Paul and Silas were praying and singing hymns of praise to God, and the prisoners were listening to them,

26 І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

Suddenly there was a great earthquake, so that the very foundations of the prison were shaken; and at once all the doors were opened and everyone’s shackles were unfastened.

27 Я к прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

When the jailer, startled out of his sleep, saw that the prison doors were open, he drew his sword and was on the point of killing himself, because he supposed that the prisoners had escaped.

28 А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

But Paul shouted, Do not harm yourself, for we are all here!

29 З ажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

Then called for lights and rushed in, and trembling and terrified he fell down before Paul and Silas.

30 І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

And he brought them out and said, Men, what is it necessary for me to do that I may be saved?

31 А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

And they answered, Believe in the Lord Jesus Christ '> give yourself up to Him, take yourself out of your own keeping and entrust yourself into His keeping] and you will be saved, you and your household as well.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

And they declared the Word of the Lord '> attainment through Christ of eternal salvation in the kingdom of God] to him and to all who were in his house.

33 І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

And he took them the same hour of the night and bathed wounds, and he was baptized immediately and all his.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

Then he took them up into his house and set food before them; and he leaped much for joy and exulted with all his family that he believed in God.

35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

But when it was day, the magistrates sent policemen, saying, Release those fellows and let them go.

36 І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

And the jailer repeated the words to Paul, saying, The magistrates have sent to release you and let you go; now therefore come out and go in peace.

37 А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

But Paul answered them, They have beaten us openly and publicly, without a trial and uncondemned, men who are Roman citizens, and have thrown us into prison; and do they now thrust us out secretly? No, indeed! Let them come here themselves and conduct us out!

38 Ц і ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

The police reported this message to the magistrates, and they were frightened when they heard that the prisoners were Roman citizens;

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

So they came themselves and apologized to them. And they brought them out and asked them to leave the city.

40 І , вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

So left the prison and went to Lydia’s house; and when they had seen the brethren, they warned and urged and consoled and encouraged them and departed.