1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

And God remembered Noah and every living thing and all the animals that were with him in the ark; and God made a wind blow over the land, and the waters sank down and abated.

2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

Also the fountains of the deep and the windows of the heavens were closed, the gushing rain from the sky was checked,

3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

And the waters receded from the land continually. At the end of 150 days the waters had diminished.

4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

On the seventeenth day of the seventh month the ark came to rest on the mountains of Ararat.

5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

And the waters continued to diminish until the tenth month; on the first day of the tenth month the tops of the high hills were seen.

6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

At the end of forty days Noah opened a window of the ark which he had made

7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

And sent forth a raven, which kept going to and fro until the waters were dried up from the land.

8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.

Then he sent forth a dove to see if the waters had decreased from the surface of the ground.

9 Т а не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

But the dove found no resting-place on which to roost, and she returned to him to the ark, for the waters were on the face of the whole land. So he put forth his hand and drew her to him into the ark.

10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

He waited another seven days and again sent forth the dove out of the ark.

11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

And the dove came back to him in the evening, and behold, in her mouth was a newly sprouted and freshly plucked olive leaf! So Noah knew that the waters had subsided from the land.

12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

Then he waited another seven days and sent forth the dove, but she did not return to him any more.

13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

In the year 601, on the first day of the first month, the waters were drying up from the land. And Noah removed the covering of the ark and looked, and behold, the surface of the ground was drying.

14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

And on the twenty-seventh day of the second month the land was entirely dry.

15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:

And God spoke to Noah, saying,

16 В ийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

Go forth from the ark, you and your wife and your sons and their wives with you.

17 К ожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

Bring forth every living thing that is with you of all flesh—birds and beasts and every creeping thing that creeps on the ground—that they may breed abundantly on the land and be fruitful and multiply upon the earth.

18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

And Noah went forth, and his wife and his sons and their wives with him.

19 К ожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

Every beast, every creeping thing, every bird—and whatever moves on the land—went forth by families out of the ark.

20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.

And Noah built an altar to the Lord and took of every clean animal and of every clean fowl or bird and offered burnt offerings on the altar.

21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

When the Lord smelled the pleasing odor, the Lord said to Himself, I will never again curse the ground because of man, for the imagination (the strong desire) of man’s heart is evil and wicked from his youth; neither will I ever again smite and destroy every living thing, as I have done.

22 Н адалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

While the earth remains, seedtime and harvest, cold and heat, summer and winter, and day and night shall not cease.