1 І сталось за часу, коли судді судили, то був голод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях, він і жінка та двоє синів його.

In the days when the judges ruled, there was a famine in the land. And a certain man of Bethlehem of Judah went to sojourn in the country of Moab, he, his wife, and his two sons.

2 А ім'я тому чоловікові Елімелех, а ім'я жінці його Ноомі; і ім'я двох синів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися.

The man’s name was Elimelech and his wife’s name was Naomi and his two sons were named Mahlon and Chilion; they were Ephrathites from Bethlehem of Judah. They went to the country of Moab and continued there.

3 І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вона та два їхні сини.

But Elimelech, who Naomi’s husband, died, and she was left with her two sons.

4 І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім'я одній Орпа, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

And they took wives of the women of Moab; the name of the one was Orpah and the name of the other Ruth. They dwelt there about ten years;

5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.

And Mahlon and Chilion died also, both of them, so the woman was bereft of her two sons and her husband.

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь згадав про народ Свій, даючи їм хліба.

Then she arose with her daughters-in-law to return from the country of Moab, for she had heard in Moab how the Lord had visited His people in giving them food.

7 І вийшла вона з того місця, де була там, та обидві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю.

So she left the place where she was, her two daughters-in-law with her, and they started on the way back to Judah.

8 І сказала Ноомі до двох своїх невісток: Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

But Naomi said to her two daughters-in-law, Go, return each of you to her mother’s house. May the Lord deal kindly with you, as you have dealt with the dead and with me.

9 Н ехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали.

The Lord grant that you may find a home and rest, each in the house of her husband! Then she kissed them and they wept aloud.

10 І вони сказали до неї: Ні, з тобою ми вернемось до народу твого!

And they said to her, No, we will return with you to your people.

11 А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

But Naomi said, Turn back, my daughters, why will you go with me? Have I yet sons in my womb that may become your husbands?

12 В ерніться, дочки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів,

Turn back, my daughters, go; for I am too old to have a husband. If I should say I have hope, even if I should have a husband tonight and should bear sons,

13 ч и ж ви чекали б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, бо Господня рука знайшла мене.

Would you therefore wait till they were grown? Would you therefore refrain from marrying? No, my daughters; it is far more bitter for me than for you that the hand of the Lord is gone out against me.

14 І підняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорнулася до неї.

Then they wept aloud again; and Orpah kissed her mother-in-law, but Ruth clung to her.

15 І сказала Ноомі: Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх, вернися й ти за зовицею своєю!

And Naomi said, See, your sister-in-law has gone back to her people and to her gods; return after your sister-in-law.

16 А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог.

And Ruth said, Urge me not to leave you or to turn back from following you; for where you go I will go, and where you lodge I will lodge. Your people shall be my people and your God my God.

17 Д е помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою.

Where you die I will die, and there will I be buried. The Lord do so to me, and more also, if anything but death parts me from you.

18 І побачила Ноомі, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

When Naomi saw that Ruth was determined to go with her, she said no more.

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі?

So they both went on until they came to Bethlehem. And when they arrived in Bethlehem, the whole town was stirred about them, and said, Is this Naomi?

20 А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній.

And she said to them, Call me not Naomi; call me Mara, for the Almighty has dealt very bitterly with me.

21 Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?

I went out full, but the Lord has brought me home again empty. Why call me Naomi, since the Lord has testified against me, and the Almighty has afflicted me?

22 І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.

So Naomi returned, and Ruth the Moabitess, her daughter-in-law, with her, who returned from the country of Moab. And they came to Bethlehem at the beginning of barley harvest.