1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

And he commanded the steward of his house, saying, Fill the men’s sacks with food, as much as they can carry, and put every man’s money in his sack’s mouth.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був.

And put my cup, the silver cup, in the sack’s mouth of the youngest, with his grain money. And did according to what Joseph had said.

3 Р озвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли.

As soon as the morning was light, the men were sent away, they and their donkeys.

4 В они вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?

When they had left the city and were not yet far away, Joseph said to his steward, Up, follow after the men; and when you overtake them, say to them, Why have you rewarded evil for good?

5 Х іба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.

Is it not my master’s drinking cup with which he divines ? You have done wrong in doing this.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

And the steward overtook them, and he said to them these same words.

7 А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...

They said to him, Why does my lord say these things? Far be it from your servants to do such a thing!

8 Т аж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

Note that the money which we found in the mouths of our sacks we brought back to you from the land of Canaan. Is it likely then that we would steal from your master’s house silver or gold?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.

With whomever of your servants is found, not only let that one die, but the rest of us will be my lord’s slaves.

10 А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.

And the steward said, Now let it be as you say: he with whom is found shall be my slave, but you shall be blameless.

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

Then quickly every man lowered his sack to the ground and every man opened his sack.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

And searched, beginning with the eldest and stopping with the youngest; and the cup was found in Benjamin’s sack.

13 І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

Then they rent their clothes; and after each man had loaded his donkey again, they returned to the city.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю.

Judah and his brethren came to Joseph’s house, for he was still there; and they fell prostrate before him.

15 І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?

Joseph said to them, What is this thing that you have done? Do you not realize that such a man as I can certainly detect and know by divination ?

16 А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.

And Judah said, What shall we say to my lord? What shall we reply? Or how shall we clear ourselves, since God has found out and exposed the iniquity of your servants? Behold, we are my lord’s slaves, the rest of us as well as he with whom the cup is found.

17 А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.

But said, God forbid that I should do that; but the man in whose hand the cup is found, he shall be my servant; and as for you, arise and go in peace to your father.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

Then Judah came close to and said, O my lord, let your servant, I pray you, speak a word to you in private, and let not your anger blaze against your servant, for you are as Pharaoh.

19 П ан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?

My lord asked his servants, saying, Have you a father or a brother?

20 І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

And we said to my lord, We have a father—an old man—and a young child of his old age; and his brother is dead, and he alone is left of his mother’s, and his father loves him.

21 А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.

And you said to your servants, Bring him down to me, that I may set my eyes on him.

22 І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.

And we said to my lord, The lad cannot leave his father; for if he should do so, his father would die.

23 А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.

And you told your servants, Unless your youngest brother comes with you, you shall not see my face again.

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

And when we went back to your servant my father, we told him what my lord had said.

25 А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.

And our father said, Go again and buy us a little food.

26 А ми відказали: Не можемо зійти.

But we said, We cannot go down. If our youngest brother is with us, then we will go down; for we may not see the man’s face except our youngest brother is with us.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.

And your servant my father said to us, You know that my wife bore me two sons:

28 Т а пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.

And the one went out from me, and I said, Surely he is torn to pieces, and I have never seen him since.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.

And if you take this son also from me, and harm or accident should befall him, you will bring down my gray hairs with sorrow and evil to Sheol (the place of the dead).

30 А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,

Now therefore, when I come to your servant my father and the lad is not with us, since his life is bound up in the lad’s life and his soul knit with the lad’s soul,

31 Т о станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...

When he sees that the lad is not with us, he will die; and your servants will be responsible for his death and will bring down the gray hairs of your servant our father with sorrow to Sheol.

32 Б о раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!

For your servant became security for the lad to my father, saying, If I do not bring him to you, then I will bear the blame to my father forever.

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!...

Now therefore, I pray you, let your servant remain instead of the youth a slave to my lord, and let the young man go home with his brothers.

34 Б о як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.

For how can I go up to my father if the lad is not with me?—lest I witness the woe and the evil that will come upon my father.