1 О вечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на гору Сіонської дочки.

You send lambs to the ruler of the land, from Sela or Petra through the desert and wilderness to the mountain of the Daughter of Zion.

2 І станеться, мов те сполошене птаство, з кубла повигонене, будуть дочки Моавські при бродах Арнону:

For like wandering birds, like a brood cast out and a scattered nest, so shall the daughters of Moab be at the fords of the Arnon.

3 П одай раду, зроби присуд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай вигнаних, біженця не видавай...

Give counsel, execute justice; make your shade like night in the midst of noonday; hide the outcasts, betray not the fugitive to his pursuer.

4 Н ехай мешкають в тебе вигнанці Моаву, стань їм захистом перед грабіжником, бо не стало насильника, скінчився грабунок, загинув топтач із землі...

Let our outcasts of Moab dwell among you; be a sheltered hiding place to them from the destroyer. When the extortion and the extortioner have been brought to nought, and destruction has ceased, and the oppressors and they who trample men are consumed and have vanished out of the land,

5 І буде утверджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя, що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний.

Then in mercy and loving-kindness shall a throne be established, and One shall sit upon it in truth and faithfulness in the tent of David, judging and seeking justice and being swift to do righteousness.

6 М и чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваволю його й його гордість, про лютість його, про неслушні його нісенітниці...

We have heard of the pride of Moab, that he is very proud—even of his arrogance, his conceit, his wrath, his untruthful boasting.

7 Б уде тому голосити Моав над Моавом, увесь голосити він буде! За паляницями з грон Кір-Харесету плакати будуть насправді побиті,

Moab therefore shall wail for Moab; everyone shall wail. For the ruins, flagons of wine, and the raisin cakes of Kir-hareseth you shall sigh and mourn, utterly stricken and discouraged.

8 б о посохли хешбонські поля, і виноградник Сівми; володарі народів понищили грозна добірні, які до Язеру сягали й зникали в пустині; галузки ж його розтягалися, і море вони перейшли.

For the fields of Heshbon languish and wither, and the vines of Sibmah; the lords of the nations have broken down choice vine branches, which reached even to Jazer, wandering into the wilderness; its shoots stretched out abroad, they passed over the Sea.

9 Т ому то язерським плачем буду плакати за виноградину Сівми. Сльозою своєю тебе орошу, о Хешбоне й Ел'але, бо крик бою напав на твій збір та на жниво твоє.

Therefore I will weep with the weeping of Jazer for the vines of Sibmah. I will drench you with my tears, O Heshbon and Elealeh; for upon your summer fruits and your harvest the shout has fallen.

10 І буде забрана радість та втіха із саду, а по виноградниках пісні не буде й не здійметься окрик. Вина по чавилах не буде топтати чавильник, окрик радости Я припинив!

And gladness is taken away, and joy out of the plentiful field; and in the vineyards there is no singing, nor is there joyful sound; the treaders tread out no wine in the presses, for the shout of joy has been made to cease.

11 Т ому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мов би та арфа, а нутро моє про Кір-Херес.

Wherefore my heart sounds like a harp for Moab, and my inner being for Kir-hareseth.

12 І буде, як виявиться, що змучивсь на взгір'ї Моав, і ввійде молитись у святиню свою, та він не осягне нічого.

It shall be that when Moab presents himself, when he wearies himself on the high place, he will come to his sanctuary, but he will not prevail.

13 О це слово, яке говорив був віддавна Господь про Моава.

This is the word that the Lord has spoken concerning Moab since that time.

14 А тепер Господь каже, говорячи: За три роки, однакові з літами наймита, буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його, а позосталість мала та дрібна, невелика!

But now the Lord has spoken, saying, Within three years, as the years of a hireling, the glory of Moab shall be brought into contempt, in spite of all his mighty multitudes of people; and the remnant that survives will be very small, feeble, and of no account.