1 І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,

Soon afterward, went on through towns and villages, preaching and bringing the good news (the Gospel) of the kingdom of God. And the Twelve were with Him,

2 т а дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

And also some women who had been cured of evil spirits and diseases: Mary, called Magdalene, from whom seven demons had been expelled;

3 і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

And Joanna, the wife of Chuza, Herod’s household manager; and Susanna; and many others, who ministered to and provided for Him and them out of their property and personal belongings.

4 І , як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

And when a very great throng was gathering together and people from town after town kept coming to Jesus, He said in a parable:

5 О сь вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

A sower went out to sow seed; and as he sowed, some fell along the traveled path and was trodden underfoot, and the birds of the air ate it up.

6 Д руге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

And some fell on the rock, and as soon as it sprouted, it withered away because it had no moisture.

7 А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

And other fell in the midst of the thorns, and the thorns grew up with it and choked it.

8 І нше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

And some seed fell into good soil, and grew up and yielded a crop a hundred times. As He said these things, He called out, He who has ears to hear, let him be listening and let him consider and understand by hearing!

9 З апитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?

And when His disciples asked Him the meaning of this parable,

10 А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

He said to them, To you it has been given to know (to recognize and understand more strongly and clearly) the mysteries and secrets of the kingdom of God, but for others they are in parables, so that, looking, they may not see; and hearing, they may not comprehend.

11 О сь що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

Now the meaning of the parable is this: The seed is the Word of God.

12 А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

Those along the traveled road are the people who have heard; then the devil comes and carries away the message out of their hearts, that they may not believe ( acknowledge Me as their Savior and devote themselves to Me) and be saved.

13 А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

And those upon the rock who, when they hear, receive and welcome it with joy; but these have no root. They believe for a while, and in time of trial and temptation fall away (withdraw and stand aloof).

14 А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

And as for what fell among the thorns, these are who hear, but as they go on their way they are choked and suffocated with the anxieties and cares and riches and pleasures of life, and their fruit does not ripen (come to maturity and perfection).

15 А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.

But as for that in the good soil, these are who, hearing the Word, hold it fast in a just ( noble, virtuous) and worthy heart, and steadily bring forth fruit with patience.

16 А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

No one after he has lighted a lamp covers it with a vessel or puts it under a couch; but he puts it on a lampstand, that those who come in may see the light.

17 Н емає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

For there is nothing hidden that shall not be disclosed, nor anything secret that shall not be known and come out into the open.

18 Т ож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

Be careful therefore how you listen. For to him who has will more be given; and from him who does not have, even what he thinks and guesses and supposes that he has will be taken away.

19 Д о Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.

Then Jesus’ mother and His brothers came along toward Him, but they could not get to Him because of the crowd.

20 І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.

And it was told Him, Your mother and Your brothers are standing outside, desiring to have an interview with You.

21 А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

But He answered them, My mother and My brothers are those who listen to the Word of God and do it!

22 І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.

One of those days He and His disciples got into a boat, and He said to them, Let us go across to the other side of the lake. So they put out to sea.

23 А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.

But as they were sailing, He fell off to sleep. And a whirlwind revolving from below upwards swept down on the lake, and the boat was filling with water, and they were in great danger.

24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!

And the disciples came and woke Him, saying, Master, Master, we are perishing! And He, being thoroughly awakened, censured and blamed and rebuked the wind and the raging waves; and they ceased, and there came a calm.

25 А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?

And He said to them, Where is your faith (your trust, your confidence in Me—in My veracity and My integrity)? And they were seized with alarm and profound and reverent dread, and they marveled, saying to one another, Who then is this, that He commands even wind and sea, and they obey Him?

26 І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.

Then they came to the country of the Gerasenes, which is opposite Galilee.

27 І , як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.

Now when Jesus stepped out on land, there met Him a certain man out of the town who had demons. For a long time he had worn no clothes, and he lived not in a house but in the tombs.

28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!

And when he saw Jesus, he raised a deep (terrible) cry and fell down before Him and shouted loudly, What have You with me, Jesus, Son of the Most High God? '> What have we in common?] I beg You, do not torment me!

29 Б о звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.

For Jesus was already commanding the unclean spirit to come out of the man. For many times it had snatched and held him; he was kept under guard and bound with chains and fetters, but he would break the bonds and be driven by the demon into the wilderness (desert).

30 А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.

Jesus then asked him, What is your name? And he answered, Legion; for many demons had entered him.

31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

And they begged not to command them to depart into the Abyss (bottomless pit).

32 П асся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

Now a great herd of swine was there feeding on the hillside; and begged Him to give them leave to enter these. And He allowed them.

33 А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.

Then the demons came out of the man and entered into the swine, and the herd rushed down the steep cliff into the lake and were drowned.

34 П астухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

When the herdsmen saw what had happened, they ran away and told it in the town and in the country.

35 І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

And went out to see what had occurred, and they came to Jesus and found the man from whom the demons had gone out, sitting at the feet of Jesus, clothed and in his right (sound) mind; and they were seized with alarm and fear.

36 С амовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

And those who had seen it told them how he who had been possessed with demons was restored.

37 І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

Then all the people of the country surrounding the Gerasenes’ district asked to depart from them, for they were possessed and suffering with dread and terror; so He entered a boat and returned.

38 А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

But the man from whom the demons had gone out kept begging and praying that he might accompany Him and be with Him, but sent him away, saying,

39 В ернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

Return to your home, and recount of how many and great things God has done for you. And departed, proclaiming throughout the whole city how much Jesus had done for him.

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

Now when Jesus came back, the crowd received and welcomed Him gladly, for they were all waiting and looking for Him.

41 А ж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

And there came a man named Jairus, who had '> long time] been a director of the synagogue; and falling at the feet of Jesus, he begged Him to come to his house,

42 Б о він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

For he had an only daughter, about twelve years of age, and she was dying. As went, the people pressed together around Him.

43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

And a woman who had suffered from a flow of blood for twelve years and had spent all her living upon physicians, and could not be healed by anyone,

44 п ідійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

Came up behind Him and touched the fringe of His garment, and immediately her flow of blood ceased.

45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

And Jesus said, Who is it who touched Me? When all were denying it, Peter and those who were with him said, Master, the multitudes surround You and press You on every side!

46 І сус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

But Jesus said, Someone did touch Me; for I perceived that power has gone forth from Me.

47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

And when the woman saw that she had not escaped notice, she came up trembling, and, falling down before Him, she declared in the presence of all the people for what reason she had touched Him and how she had been instantly cured.

48 В ін же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

And He said to her, Daughter, your faith (your confidence and trust in Me) has made you well! Go (enter) into peace ( untroubled, undisturbed well-being).

49 Я к Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

While He was still speaking, a man from the house of the director of the synagogue came and said, Your daughter is dead; do not weary and trouble the Teacher any further.

50 І сус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

But Jesus, on hearing this, answered him, Do not be seized with alarm or struck with fear; simply believe '> in Me as able to do this], and she shall be made well.

51 П рийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

And when He came to the house, He permitted no one to enter with Him except Peter and John and James, and the girl’s father and mother.

52 А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

And all were weeping for and bewailing her; but He said, Do not weep, for she is not dead but sleeping.

53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

And they laughed Him to scorn, knowing full well that she was dead.

54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!

And grasping her hand, He called, saying, Child, arise '> from the sleep of death]!

55 І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.

And her spirit returned '> from death], and she arose immediately; and He directed that she should be given something to eat.

56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

And her parents were amazed, but He charged them to tell no one what had occurred.