1 І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів.

Absalom son of David had a fair sister whose name was Tamar, and Amnon son of David loved her.

2 І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити.

And Amnon was so troubled that he fell sick for his sister Tamar, for she was a virgin, and Amnon thought it impossible for him to do anything to her.

3 А Амнон мав товариша, а ім'я йому Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий.

But Amnon had a friend whose name was Jonadab son of Shimeah, David’s brother; and Jonadab was a very crafty man.

4 І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома.

He said to Amnon, Why are you, the king’s son, so lean and weak-looking from day to day? Will you not tell me? And Amnon said to him, I love Tamar, my brother Absalom’s sister.

5 І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її.

Jonadab said to him, Go to bed and pretend you are sick; and when your father David comes to see you, say to him, Let my sister Tamar come and give me food and prepare it in my sight, that I may see it and eat it from her hand.

6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки.

So Amnon lay down and pretended to be sick; and when the king came to see him, Amnon said to the king, I pray you, let my sister Tamar come and make me a couple of cakes in my sight, that I may eat from her hand.

7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу.

Then David sent home and told Tamar, Go now to your brother Amnon’s house and prepare food for him.

8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці.

So Tamar went to her brother Amnon’s house, and he was in bed. And she took dough and kneaded it and made cakes in his sight and baked them.

9 І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди.

She took the pan and emptied it out before him, but he refused to eat. And Amnon said, Send everyone out from me. So everyone went out from him.

10 І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати.

Then Amnon said to Tamar, Bring the food here into the bedroom, so I may eat from your hand. So Tamar took the cakes she had made and brought them into the room to Amnon her brother.

11 І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!...

And when she brought them to him, he took hold of her and said, Come lie with me, my sister.

12 А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти.

She replied, No, my brother! Do not force and humble me, for no such thing should be done in Israel! Do not do this foolhardy, scandalous thing!

13 І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі...

And I, how could I rid myself of my shame? And you, you will be one of the stupid fools in Israel. Now therefore, I pray you, speak to the king, for he will not withhold me from you.

14 Т а він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею...

But he would not listen to her, and being stronger than she, he forced her and lay with her.

15 І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі...

Then Amnon hated her exceedingly, so that his hatred for her was greater than the love with which he had loved her. And Amnon said to her, Get up and get out!

16 А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не хотів її слухати.

But she said, No! This great evil of sending me away is worse than what you did to me. But he would not listen to her.

17 І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері...

He called the servant who served him and said, Put this woman out of my presence now, and bolt the door after her!

18 А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері.

Now was wearing a long robe with sleeves and of various colors, for in such robes were the king’s virgin daughters clad of old. Then Amnon’s servant brought her out and bolted the door after her.

19 А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила...

And put ashes on her head and tore the long, sleeved robe which she wore, and she laid her hand on her head and went away shrieking and wailing.

20 І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого... І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома.

And Absalom her brother said to her, Has your brother Amnon been with you? Be quiet now, my sister. He is your brother; take not this matter to heart. So Tamar dwelt in her brother Absalom’s house, a desolate woman.

21 А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався!

But when King David heard of all these things, he was very angry.

22 І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару.

And Absalom spoke to Amnon neither good nor bad; for Absalom hated Amnon because he had humbled his sister Tamar.

23 І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів.

After two full years Absalom had sheepshearers at Baal-hazor near Ephraim, and Absalom invited all the king’s sons.

24 І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом.

Absalom came to the king and said, Behold, your servant has sheepshearers; I pray you, let the king and his servants go with your servant.

25 І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його.

And the king said to Absalom, No, my son, let us not all go, lest we be burdensome to you. Absalom urged David; still he would not go, but he blessed him.

26 І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою?

Then said Absalom, If not, I pray you, let my brother Amnon go with us. And the king said to him, Why should he go with you?

27 Т а Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.

But Absalom urged him, and he let Amnon and all the king’s sons go with him.

28 А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!...

Now Absalom commanded his servants, Notice now, when Amnon’s heart is merry with wine and when I say to you, Strike Amnon, then kill him. Fear not; have I not commanded you? Be courageous and brave.

29 І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

And the servants of Absalom did to Amnon as Absalom had commanded. Then all the king’s sons arose and every man mounted his mule and fled.

30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного...

While they were on the way, the word came to David, Absalom has killed all the king’s sons, and not one of them is left.

31 І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами.

Then the king arose and tore his garments and lay on the floor; and all his servants standing by tore their clothes.

32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару.

But Jonadab son of Shimeah, David’s brother, said, Let not my lord suppose they have killed all the king’s sons; for Amnon only is dead. This purpose has shown itself on Absalom’s determined mouth ever since the day Amnon humiliated his sister Tamar.

33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон.

So let not my lord the king take the thing to heart and think all the king’s sons are dead; for Amnon only is dead.

34 І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори.

But Absalom fled. And the young man who kept the watch looked up, and behold, many people were coming by the way of the hillside behind him.

35 І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося.

And Jonadab said to the king, See, the king’s sons are coming. It is as your servant said.

36 І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем...

And as he finished speaking, the king’s sons came and lifted up their voices and wept; and the king also and all his servants wept very bitterly.

37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.

But Absalom fled and went to Talmai son of Ammihud, king of Geshur. And David mourned for his son every day.

38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.

So Absalom fled to Geshur and was there three years.

39 І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.

And the spirit of King David longed to go forth to Absalom, for he was comforted about Amnon, seeing that he was dead.