1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

And again Jesus spoke to them in parables (comparisons, stories used to illustrate and explain), saying,

2 Ц арство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

The kingdom of heaven is like a king who gave a wedding banquet for his son

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

And sent his servants to summon those who had been invited to the wedding banquet, but they refused to come.

4 З нову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Again he sent other servants, saying, Tell those who are invited, Behold, I have prepared my banquet; my bullocks and my fat calves are killed, and everything is prepared; come to the wedding feast.

5 Т а вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

But they were not concerned and paid no attention and they went away—one to his farm, another to his business,

6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

While the others seized his servants, treated them shamefully, and put them to death.

7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

the king was infuriated; and he sent his soldiers and put those murderers to death and burned their city.

8 Т оді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Then he said to his servants, The wedding is prepared, but those invited were not worthy.

9 Т ож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

So go to the thoroughfares where they leave the city and invite to the wedding feast as many as you find.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

And those servants went out on the crossroads and got together as many as they found, both bad and good, so the wedding feast was filled with guests.

11 Я к прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

But when the king came in to view the guests, he looked intently at a man there who had on no wedding garment.

12 т а й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

And he said, Friend, how did you come in here without putting on the wedding garment? And he was speechless ( muzzled, gagged).

13 Т оді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Then the king said to the attendants, Tie him hand and foot, and throw him into the darkness outside; there will be weeping and grinding of teeth.

14 Б о багато покликаних, та вибраних мало.

For many are called (invited and summoned), but few are chosen.

15 Т оді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Then the Pharisees went and consulted and plotted together how they might entangle Jesus in His talk.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

And they sent their disciples to Him along with the Herodians, saying, Teacher, we know that You are sincere and what You profess to be and that You teach the way of God truthfully, regardless of consequences and being afraid of no man; for You are impartial and do not regard either the person or the position of anyone.

17 С кажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Tell us then what You think about this: Is it lawful to pay tribute to Caesar or not?

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

But Jesus, aware of their malicious plot, asked, Why do you put Me to the test and try to entrap Me, you pretenders (hypocrites)?

19 П окажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Show me the money used for the tribute. And they brought Him a denarius.

20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?

And Jesus said to them, Whose likeness and title are these?

21 Т і відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

They said, Caesar’s. Then He said to them, Pay therefore to Caesar the things that are due to Caesar, and pay to God the things that are due to God.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

When they heard it they were amazed and marveled; and they left Him and departed.

23 Т ого дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

The same day some Sadducees, who say that there is no resurrection, came to Him and they asked Him a question,

24 т а й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Saying, Teacher, Moses said, If a man dies, leaving no children, his brother shall marry the widow and raise up a family for his brother.

25 Б уло ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Now there were seven brothers among us; the first married and died, and, having no children, left his wife to his brother.

26 Т ак само і другий, і третій, аж до сьомого.

The second also died childless, and the third, down to the seventh.

27 А по всіх вмерла й жінка.

Last of all, the woman died also.

28 О тож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Now, in the resurrection, to which of the seven will she be wife? For they all had her.

29 І сус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

But Jesus replied to them, You are wrong because you know neither the Scriptures nor God’s power.

30 Б о в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

For in the resurrected state neither do marry nor are given in marriage, but they are like the angels in heaven.

31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

But as to the resurrection of the dead—have you never read what was said to you by God,

32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? He is not the God of the dead but of the living!

33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.

And when the throng heard it, they were astonished and filled with '> glad] amazement at His teaching.

34 Ф арисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

Now when the Pharisees heard that He had silenced ( muzzled) the Sadducees, they gathered together.

35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

And one of their number, a lawyer, asked Him a question to test Him.

36 У чителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Teacher, which kind of commandment is great and important (the principal kind) in the Law?

37 В ін же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

And He replied to him, You shall love the Lord your God with all your heart and with all your soul and with all your mind (intellect).

38 Ц е найбільша й найперша заповідь.

This is the great (most important, principal) and first commandment.

39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

And a second is like it: You shall love your neighbor as yourself.

40 Н а двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

These two commandments sum up and upon them depend all the Law and the Prophets.

41 К оли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

Now while the Pharisees were still assembled there, Jesus asked them a question,

42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

Saying, What do you think of the Christ? Whose Son is He? They said to Him, The Son of David.

43 В ін до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

He said to them, How is it then that David, under the influence of the Spirit, calls Him Lord, saying,

44 П ромовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

The Lord said to My Lord, Sit at My right hand until I put Your enemies under Your feet?

45 Т ож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

If then David thus calls Him Lord, how is He his Son?

46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

And no one was able to answer Him a word, nor from that day did anyone venture or dare to question Him.