1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи:

Now Abimelech son of Jerubbaal (Gideon) went to Shechem to his mother’s kinsmen and said to them and to the whole clan of his mother’s family,

2 Г оворіть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше.

Say, I pray you, in the hearing of all the men of Shechem, Which is better for you: that all seventy of the sons of Jerubbaal reign over you, or that one man rule over you? Remember also that I am your bone and your flesh.

3 І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: Він наш брат.

And his mother’s kinsmen spoke all these words concerning him in the hearing of all the men of Shechem, and their hearts inclined to follow Abimelech, for they said, He is our brother.

4 І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним.

And they gave him seventy pieces of silver out of the house of Baal-berith, with which Abimelech hired worthless and foolhardy men who followed him.

5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.

And he went to his father’s house at Ophrah and slew his brothers the sons of Jerubbaal, seventy men, on one stone. But Jotham, the youngest son of Jerubbaal, was left, for he hid himself.

6 І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

And all the men of Shechem gathered together and all of Beth-millo, and they went and made Abimelech king by the oak (terebinth) of the pillar at Shechem.

7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!

When it was told to Jotham, he went and stood at the top of Mount Gerizim and shouted to them, Hear me, men of Shechem, that God may hear you.

8 П ішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!

One time the trees went forth to anoint a king over them, and they said to the olive tree, Reign over us.

9 А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?

But the olive tree said to them, Should I leave my fatness, by which God and man are honored, and go to wave over the trees?

10 І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!

Then the trees said to the fig tree, You come and reign over us.

11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?

But the fig tree said to them, Should I leave my sweetness and my good fruit and go to wave over the trees?

12 І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!

Then the trees said to the vine (grapevine), You come and reign over us.

13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?

And the vine (grapevine) replied, Should I leave my new wine, which rejoices God and man, and go to wave over the trees?

14 Т оді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!

Then all the trees said to the bramble, You come and reign over us.

15 А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!

And the bramble said to the trees, If in good faith you are anointing me king over you, then come and take refuge in my shade; but if not, let fire come out of the bramble and devour the cedars of Lebanon.

16 А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,

Now therefore, if you acted sincerely and honorably when you made Abimelech king, and if you have dealt well with Jerubbaal and his house and have done to him as his deeds deserved—

17 б о мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна,

For my father fought for you, jeopardized his life, and rescued you from the hand of Midian;

18 а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люда, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,

And you have risen up against my father’s house this day and have slain his sons, seventy men, on one stone and have made Abimelech, son of his maidservant, king over the people of Shechem because he is your kinsman—

19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!

If you then have acted sincerely and honorably with Jerubbaal and his house this day, then rejoice in Abimelech, and let him also rejoice in you;

20 А як ні, вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха.

But if not, let fire come out from Abimelech and devour the people of Shechem and Beth-millo, and let fire come out from the people of Shechem and Beth-millo and devour Abimelech.

21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

And Jotham ran away and fled, and went to Beer and dwelt there for fear of Abimelech his brother.

22 І володів Авімелех над Ізраїлем три роки.

Abimelech reigned three years over Israel.

23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха,

And God sent an evil spirit between Abimelech and the men of Shechem, and the men of Shechem dealt treacherously with Abimelech,

24 щ об прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.

That the violence done to the seventy sons of Jerubbaal might come, and that their blood might be laid upon Abimelech their brother, who slew them, and upon the men of Shechem, who strengthened his hands to slay his brothers.

25 І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.

And the men of Shechem set men in ambush against on the mountaintops, and they robbed all who passed by them along that way; and it was told to Abimelech.

26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі.

And Gaal son of Ebed came with his kinsmen and moved into Shechem, and the men of Shechem put confidence in him.

27 І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.

And they went out into the field, gathered their vineyard fruits and trod them, and held a festival; and going into the house of their god, they ate and drank and cursed Abimelech.

28 І говорив Ґаал, син Еведів: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?

Gaal son of Ebed said, Who is Abimelech, and who are we of Shechem, that we should serve him? Were not the son of Jerubbaal and Zebul, his officer, servants of the men of Hamor the father and founder of Shechem? Then why should we serve him?

29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди!

Would that this people were under my hand! Then would I remove Abimelech and say to him, Increase your army and come out.

30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів.

When Zebul the city’s mayor heard the words of Gaal son of Ebed, his anger was kindled.

31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе.

And he sent messengers to Abimelech slyly, saying, Behold, Gaal son of Ebed and his kinsmen have come to Shechem; and behold, they stir up the city to rise against you.

32 А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі.

Now therefore, rise up by night, you and the men with you, and lie in wait in the field.

33 І буде, встанеш рано вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя.

Then in the morning, as soon as the sun is up, rise early and set upon the city; and when Gaal and the men with him come out against you, do to them as opportunity permits.

34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.

And Abimelech rose up by night, and all the men with him, and they laid in wait against Shechem in four companies.

35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки.

And Gaal son of Ebed came out and stood in the entrance of the city’s gate. Then Abimelech and the men with him rose up from ambush.

36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить із верхів гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей!

When Gaal saw the men, he said to Zebul, Look, men are coming down from the mountaintops! Zebul said to him, The shadow of the mountains looks to you like men.

37 А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму.

And Gaal spoke again and said, See, men are coming down from the center of the land, and one company is coming from the direction of the oak of Meonenim.

38 І сказав до нього Зевул: Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!

Then said Zebul to Gaal, Where is your mouth now, you who said, Who is Abimelech, that we should serve him? Are not these the men whom you have despised? Go out now and fight with them.

39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом.

And Gaal went out ahead of the men of Shechem and fought with Abimelech.

40 І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами.

And Abimelech chased him, and he fled before him; and many fell wounded—even to the entrance of the gate.

41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.

And Abimelech lodged at Arumah, and Zebul thrust out Gaal and his kinsmen so that they could not live in Shechem.

42 І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це.

The next day the men went out into the fields, and Abimelech was told.

43 І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, і встав він на них, та й побив їх.

He took his men and divided them into three companies and laid in wait in the field; and he looked and behold, the people were coming out of the city. And he rose up against them and smote them.

44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.

And Abimelech and the company with him rushed forward and stood in the entrance of the city’s gate, while the two other companies rushed upon all who were in the field and slew them.

45 І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.

And Abimelech fought against the city all that day. He took the city and slew the people who were in it. He demolished the city and sowed it with salt.

46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.

And when all the men of the Tower of Shechem heard of it, they entered the stronghold of the house of El-berith.

47 І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти.

Abimelech was told that all the people of the Tower of Shechem were gathered together.

48 І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: Що ви бачили, що зробив я, поспішно зробіть, як я.

And Abimelech went up to Mount Zalmon, he and all the men with him; and Abimelech took an ax in his hand and cut down a bundle of brush, picked it up, and laid it on his shoulder. And he said to the men with him, What you have seen me do, make haste to do also.

49 І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.

So each of the men cut down his bundle and following Abimelech put it against the stronghold and set on fire over the people in it, so that all the people of the Tower of Shechem also died, about 1, 000 men and women.

50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його.

Then Abimelech went to Thebez and encamped against Thebez and took it.

51 А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.

But there was a strong tower in the city, and all the people of the city—men and women—fled to it, shut themselves in, and went to the roof of the tower.

52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.

And Abimelech came to the tower and fought against it and drew near the door of the tower to burn it with fire.

53 Т оді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа.

But a certain woman cast an upper millstone upon Abimelech’s head and broke his skull.

54 І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила! І його юнак проколов його, і він помер.

Then he called hastily to the young man, his armor-bearer, and said to him, Draw your sword and slay me, so that men may not say of me, A woman slew him. And his young man thrust him through, and he died.

55 І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце.

And when the men of Israel saw that Abimelech was dead, they departed each man to his home.

56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх.

Thus God repaid the wickedness of Abimelech which he had done to his father by slaying his seventy brothers;

57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.

And all the wickedness of the men of Shechem God repaid upon their heads and caused to come upon them the curse of Jotham son of Jerubbaal.