1 Л юдина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Man who is born of a woman is of few days and full of trouble.

2 в она виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

He comes forth like a flower and withers; he flees also like a shadow and continues not.

3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

And do You open Your eyes upon such a one, and bring me into judgment with You?

4 Х то чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Who can bring a clean thing out of an unclean? No one!

5 Я кщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Since a man’s days are already determined, and the number of his months is wholly in Your control, and he cannot pass the bounds of his allotted time—

6 в ідвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

turn from him; let him rest until he has accomplished as does a hireling the appointed time for his day.

7 Б о дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

For there is hope for a tree if it is cut down, that it will sprout again and that the tender shoots of it will not cease.

8 я кщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Though its roots grow old in the earth and its stock dies in the ground,

9 т о від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Yet through the scent of water will bud and bring forth boughs like a young plant.

10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

But man must die and lie prostrate; yes, man breathes his last, and where is he?

11 Я к вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

As waters evaporate from the lake, and the river drains and dries up,

12 т ак і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

So man lies down and does not rise. Till the heavens are no more, men will not awake nor be raised out of their sleep.

13 О , якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Oh, that You would hide me in Sheol (the unseen state), that You would conceal me until Your wrath is past, that You would set a definite time and then remember me earnestly!

14 Я к помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

If a man dies, shall he live again? All the days of my warfare and service I will wait, till my change and release shall come.

15 К ликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

You would call and I would answer You; You would yearn for the work of Your hands.

16 б о кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

But now You number each of my steps and take note of my every sin.

17 п ровина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

My transgression is sealed up in a bag, and You glue up my iniquity.

18 А ле гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

But as a mountain, if it falls, crumbles to nothing, and as the rock is removed out of its place,

19 к аміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

As waters wear away the stones and as floods wash away the soil of the earth, so You destroy the hope of man.

20 Т и силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

You prevail forever against him, and he passes on; You change his appearance and send him away.

21 Ч и сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

His sons come to honor, and he knows it not; they are brought low, and he perceives it not.

22 Б оліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

But his body shall grieve over him, and his soul shall mourn.