1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

One day as Jesus was instructing the people in the temple '> porches] and preaching the good news (the Gospel), the chief priests and the scribes came up with the elders (members of the Sanhedrin)

2 т а й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

And said to Him, Tell us by what authority You are doing these things? Or who is it who gave You this authority?

3 І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

He replied to them, I will also ask you a question. Now answer Me:

4 І ванове хрищення з неба було, чи від людей?

Was the baptism of John from heaven, or from men?

5 В они ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

And they argued and discussed and reasoned together with themselves, saying, If we reply, From heaven, He will say, Why then did you not believe him?

6 А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

But if we answer, From men, all the people will stone us to death, for they are long since firmly convinced that John was a prophet.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

So they replied that they did not know from where it came.

8 А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Then Jesus said to them, Neither will I tell you by what authority I do these things.

9 І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

Then He began to relate to the people this parable ( this story to figuratively portray what He had to say): A man planted a vineyard and leased it to some vinedressers and went into another country for a long stay.

10 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

When the season came, he sent a bond servant to the tenants, that they might give him of the fruit of the vineyard; but the tenants beat ( thrashed) him and sent him away empty-handed.

11 І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

And he sent still another servant; him they also beat ( thrashed) and dishonored and insulted him disgracefully and sent him away empty-handed.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

And he sent yet a third; this one they wounded and threw out.

13 С казав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Then the owner of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son; it is probable that they will respect him.

14 В инарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

But when the tenants saw him, they argued among themselves, saying, This is the heir; let us kill him, so that the inheritance may be ours.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

So they drove him out of the vineyard and killed him. What then will the owner of the vineyard do to them?

16 В ін прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

He will come and '> utterly] put an end to those tenants and will give the vineyard to others. When they heard this, they said, May it never be!

17 А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

But looked at them and said, What then is this that is written: The Stone which the builders rejected has become the chief Stone of the corner ?

18 К ожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Everyone who falls on that Stone will be broken; but upon whomever It falls, It will crush him '> scatter him as dust].

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

The scribes and the chief priests desired and tried to find a way to arrest Him at that very hour, but they were afraid of the people; for they discerned that He had related this parable against them.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

So they watched Him, and sent spies who pretended to be upright (honest and sincere), that they might lay hold of something He might say, so as to turn Him over to the control and authority of the governor.

21 І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

They asked Him, Teacher, we know that You speak and teach what is right, and that You show no partiality to anyone but teach the way of God honestly and in truth.

22 Ч и годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Is it lawful for us to give tribute to Caesar or not?

23 З наючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

But He recognized and understood their cunning and unscrupulousness and said to them,

24 П окажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Show Me a denarius (a coin)! Whose image and inscription does it have? They answered, Caesar’s.

25 А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

He said to them, Then render to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.

26 І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

So they could not in the presence of the people take hold of anything He said to turn it against Him; but marveling at His reply, they were silent.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Also there came to Him some Sadducees, those who say that there is no resurrection.

28 т а сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

And they asked Him a question, saying, Teacher, Moses wrote for us that if a man’s brother dies, leaving a wife and no children, the man shall take the woman and raise up offspring for his brother.

29 Б уло ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Now there were seven brothers; and the first took a wife and died without children.

30 І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

And the second

31 І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

And then the third took her, and in like manner all seven, and they died, leaving no children.

32 А по всіх умерла й жінка.

Last of all, the woman died also.

33 А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Now in the resurrection whose wife will the woman be? For the seven married her.

34 І сус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

And Jesus said to them, The people of this world and present age marry and are given in marriage;

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

But those who are considered worthy to gain that other world and that future age and to attain to the resurrection from the dead neither marry nor are given in marriage;

36 н і вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

For they cannot die again, but they are angel-like and equal to angels. And being sons of and sharers in the resurrection, they are sons of God.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

But that the dead are raised '> from death]—even Moses made known and showed in the passage concerning the bush, where he calls the Lord, The God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.

38 Б ог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Now He is not the God of the dead, but of the living, for to Him all men are alive and they are alive unto Him.

39 Д ехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

And some of the scribes replied, Teacher, you have spoken well and expertly '> so that there is no room for blame].

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

For they did not dare to question Him further.

41 І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

But He asked them, How can people say that the Christ (the Messiah, the Anointed One) is David’s Son?

42 Т аж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

For David himself says in Book of Psalms, The Lord said to my Lord, Sit at My right hand

43 п оки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Until I make Your enemies a footstool for Your feet.

44 О тже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

So David calls Him Lord; how then is He his Son?

45 І , як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

And with all the people listening, He said to His disciples,

46 С тережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

Beware of the scribes, who like to walk about in long robes and love to be saluted in places where people congregate and love the front and best seats in the synagogues and places of distinction at feasts,

47 щ о вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Who make away with and devour widows’ houses, and with pretense make long prayers. They will receive the greater condemnation (the heavier sentence, the severer punishment).