1 О тож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

I ask then: Has God totally rejected and disowned His people? Of course not! Why, I myself am an Israelite, a descendant of Abraham, a member of the tribe of Benjamin!

2 Н е відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

No, God has not rejected and disowned His people He had marked out and appointed and foreknown from the beginning. Do you not know what the Scripture says of Elijah, how he pleads with God against Israel?

3 Г осподи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

Lord, they have killed Your prophets; they have demolished Your altars, and I alone am left, and they seek my life.

4 Т а що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

But what is God’s reply to him? I have kept for Myself seven thousand men who have not bowed the knee to Baal!

5 Т акож і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

So too at the present time there is a remnant (a small believing minority), selected (chosen) by grace (by God’s unmerited favor and graciousness).

6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

But if it is by grace (His unmerited favor and graciousness), it is no longer conditioned on works or anything men have done. Otherwise, grace would no longer be grace.

7 Щ о ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

What then ? Israel failed to obtain what it sought. Only the elect (those chosen few) obtained it, while the rest of them became callously indifferent (blinded, hardened, and made insensible to it).

8 я к написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

As it is written, God gave them a spirit (an attitude) of stupor, eyes that should not see and ears that should not hear, down to this very day.

9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

And David says, Let their table (their feasting, banqueting) become a snare and a trap, a pitfall and a just retribution '> rebounding like a boomerang upon them];

10 н ехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

Let their eyes be darkened (dimmed) so that they cannot see, and make them bend their back forever.

11 Т ож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

So I ask, Have they stumbled so as to fall ? By no means! But through their false step and transgression salvation to the Gentiles, so as to arouse Israel and so to make them jealous.

12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

Now if their stumbling (their lapse, their transgression) has so enriched the world, and if failure means such riches for the Gentiles, think what an enrichment and greater advantage will follow their full reinstatement!

13 К ажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

But now I am speaking to you who are Gentiles. Inasmuch then as I am an apostle to the Gentiles, I lay great stress on my ministry and magnify my office,

14 м оже як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

In the hope of making my fellow Jews jealous, and thus managing to save some of them.

15 К оли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

For if their rejection and exclusion from the benefits of salvation were for the reconciliation of a world to God, what will their acceptance and admission mean? life from the dead!

16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

Now if the first handful of dough offered as the firstfruits is consecrated (holy), so is the whole mass; and if the root is consecrated (holy), so are the branches.

17 К оли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

But if some of the branches were broken off, while you, a wild olive shoot, were grafted in among them to share the richness of the olive tree,

18 т о не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

Do not boast over the branches and pride yourself at their expense. If you do boast and feel superior, remember it is not you that support the root, but the root you.

19 О тже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

You will say then, Branches were broken (pruned) off so that I might be grafted in!

20 Д обре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

That is true. But they were broken (pruned) off because of their unbelief (their lack of real faith), and you are established through faith. So do not become proud and conceited, but rather stand in awe and be reverently afraid.

21 Б о коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

For if God did not spare the natural branches, neither will He spare you.

22 О тже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

Then note and appreciate the gracious kindness and the severity of God: severity toward those who have fallen, but God’s gracious kindness to you—provided you continue in His grace and abide in His kindness; otherwise you too will be cut off (pruned away).

23 Т а й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

And even those others, if they do not persist in their unbelief, will be grafted in, for God has the power to graft them in again.

24 Б о коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

For if you have been cut from what is by nature a wild olive tree, and against nature grafted into a cultivated olive tree, how much easier will it be to graft these natural back on their own olive tree.

25 Б о не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

Lest you be self-opinionated (wise in your own conceits), I do not want you to miss this hidden truth and mystery, brethren: a hardening (insensibility) has befallen a part of Israel until the full number of the ingathering of the Gentiles has come in,

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

And so all Israel will be saved. As it is written, The Deliverer will come from Zion, He will banish ungodliness from Jacob.

27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

And this will be My covenant (My agreement) with them when I shall take away their sins.

28 Т ож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

From the point of view of the Gospel (good news), they are enemies, which is for your advantage and benefit. But from the point of view of God’s choice (of election, of divine selection), they are still the beloved (dear to Him) for the sake of their forefathers.

29 Б о дари й покликання Божі невідмінні.

For God’s gifts and His call are irrevocable.

30 Б о як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

Just as you were once disobedient and rebellious toward God but now have obtained mercy, through their disobedience,

31 т ак і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

So they also now are being disobedient, that they in turn may one day, through the mercy you are enjoying, also receive mercy.

32 Б о замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

For God has consigned (penned up) all men to disobedience, only that He may have mercy on them all.

33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

Oh, the depth of the riches and wisdom and knowledge of God! How unfathomable (inscrutable, unsearchable) are His judgments (His decisions)! And how untraceable (mysterious, undiscoverable) are His ways (His methods, His paths)!

34 Б о хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

For who has known the mind of the Lord and who has understood His thoughts, or who has been His counselor?

35 А бо хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

Or who has first given God anything that he might be paid back or that he could claim a recompense?

36 Б о все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

For from Him and through Him and to Him are all things. To Him be glory forever! Amen (so be it).