1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен.

Then Joseph came and told Pharaoh, My father and my brothers, with their flocks and their herds and all that they own, have come from the land of Canaan, and they are in the land of Goshen.

2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

And from among his brothers he took five men and presented them to Pharaoh.

3 І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки.

And Pharaoh said to his brothers, What is your occupation? And they said to Pharaoh, Your servants are shepherds, both we and our fathers before us.

4 І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен.

Moreover, they said to Pharaoh, We have come to sojourn in the land, for your servants have no pasture for our flocks, for the famine is very severe in Canaan. So now, we pray you, let your servants dwell in the land of Goshen.

5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе.

And Pharaoh spoke to Joseph, saying, Your father and your brothers have come to you.

6 Є гипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди.

The land of Egypt is before you; make your father and your brothers dwell in the best of the land. Let them live in the land of Goshen. And if you know of any men of ability among them, put them in charge of my cattle.

7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

Then Joseph brought in Jacob his father and presented him before Pharaoh; and Jacob blessed Pharaoh.

8 І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого?

And Pharaoh asked Jacob, How old are you?

9 А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.

Jacob said to Pharaoh, The days of the years of my pilgrimage are 130 years; few and evil have the days of the years of my life been, and they have not attained to those of the life of my fathers in their pilgrimage.

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

And Jacob blessed Pharaoh and went out from his presence.

11 І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон.

Joseph settled his father and brethren and gave them a possession in Egypt in the best of the land, in the land of Rameses (Goshen), as Pharaoh commanded.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

And Joseph supplied his father and his brethren and all his father’s household with food, according to their families.

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

there was no food in all the land, for the famine was distressingly severe, so that the land of Egypt and all the land of Canaan hung in doubt and wavered by reason of the hunger (destitution, starvation) of the famine.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

And Joseph gathered up all the money that was found in the land of Egypt and in the land of Canaan for the grain which they bought, and Joseph brought the money into Pharaoh’s house.

15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?

And when the money was exhausted in the land of Egypt and in the land of Canaan, all the Egyptians came to Joseph and said, Give us food! Why should we die before your very eyes? For we have no money left.

16 А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло.

Joseph said, Give up your livestock, and I will give you food in exchange for if your money is gone.

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

So they brought their livestock to Joseph, and gave them food in exchange for the horses, flocks, cattle of the herds, and the donkeys; and he supplied them with food in exchange for all their livestock that year.

18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля!

When that year was ended, they came to the second year and said to him, We will not hide from my lord that our money is spent; my lord also has our herds of livestock; there is nothing left in the sight of my lord but our bodies and our lands.

19 Н ащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...

Why should we perish before your eyes, both we and our land? Buy us and our land in exchange for food, and we and our land will be servants to Pharaoh. And give us seed, that we may live and not die, and that the land may not be desolate.

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

And Joseph bought all the land of Egypt for Pharaoh; for the Egyptians sold every man his field because of the overwhelming severity of the famine upon them. The land became Pharaoh’s,

21 А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

And as for the people, he removed them to cities and practically made slaves of them, from one end of the borders of Egypt to the other.

22 Т ільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.

Only the priests’ land he did not buy, for the priests had a fixed pension from Pharaoh and lived on the amount Pharaoh gave them. So they did not sell their land.

23 І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю.

Then Joseph said to the people, Behold, I have today bought you and your land for Pharaoh. Now here is seed for you, and you shall sow the land.

24 А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей.

At the increase, you shall give one-fifth of it to Pharaoh, and four-fifths shall be your own to use for seed for the field and as food for you and those of your households and for your little ones.

25 А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові.

And they said, You have saved our lives! Let us find favor in the sight of my lord; and we will be Pharaoh’s servants.

26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

And Joseph made it a law over the land of Egypt—to this day—that Pharaoh should have the fifth part; it was the priests’ land only which did not become Pharaoh’s.

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися.

And Israel dwelt in the land of Egypt, in the country of Goshen; and they gained possessions there and grew and multiplied exceedingly.

28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

And Jacob lived in the land of Egypt seventeen years; so Jacob reached the age of 147 years.

29 І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

When the time drew near that Israel must die, he called his son Joseph and said to him, If now I have found favor in your sight, put your hand under my thigh and deal loyally and faithfully with me. Do not bury me, I beg of you, in Egypt,

30 І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм.

But let me lie with my fathers; you shall carry me out of Egypt and bury me in their burying place. And said, I will do as you have directed.

31 А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Then Jacob said, Swear to me. And he swore to him. And Israel bowed himself upon the head of the bed.