1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен.

Then Joseph went in and told Pharaoh, and said, “My father and my brothers and their flocks and their herds and all that they have, have come out of the land of Canaan; and behold, they are in the land of Goshen.”

2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

He took five men from among his brothers and presented them to Pharaoh.

3 І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки.

Then Pharaoh said to his brothers, “ What is your occupation?” So they said to Pharaoh, “Your servants are shepherds, both we and our fathers.”

4 І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен.

They said to Pharaoh, “ We have come to sojourn in the land, for there is no pasture for your servants’ flocks, for the famine is severe in the land of Canaan. Now, therefore, please let your servants live in the land of Goshen.”

5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе.

Then Pharaoh said to Joseph, “Your father and your brothers have come to you.

6 Є гипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди.

The land of Egypt is at your disposal; settle your father and your brothers in the best of the land, let them live in the land of Goshen; and if you know any capable men among them, then put them in charge of my livestock.”

7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

Then Joseph brought his father Jacob and presented him to Pharaoh; and Jacob blessed Pharaoh.

8 І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого?

Pharaoh said to Jacob, “How many years have you lived?”

9 А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.

So Jacob said to Pharaoh, “The years of my sojourning are one hundred and thirty; few and unpleasant have been the years of my life, nor have they attained the years that my fathers lived during the days of their sojourning.”

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

And Jacob blessed Pharaoh, and went out from his presence.

11 І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон.

So Joseph settled his father and his brothers and gave them a possession in the land of Egypt, in the best of the land, in the land of Rameses, as Pharaoh had ordered.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

Joseph provided his father and his brothers and all his father’s household with food, according to their little ones.

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

Now there was no food in all the land, because the famine was very severe, so that the land of Egypt and the land of Canaan languished because of the famine.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

Joseph gathered all the money that was found in the land of Egypt and in the land of Canaan for the grain which they bought, and Joseph brought the money into Pharaoh’s house.

15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?

When the money was all spent in the land of Egypt and in the land of Canaan, all the Egyptians came to Joseph and said, “Give us food, for why should we die in your presence? For our money is gone.”

16 А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло.

Then Joseph said, “Give up your livestock, and I will give you food for your livestock, since your money is gone.”

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

So they brought their livestock to Joseph, and Joseph gave them food in exchange for the horses and the flocks and the herds and the donkeys; and he fed them with food in exchange for all their livestock that year.

18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля!

When that year was ended, they came to him the next year and said to him, “We will not hide from my lord that our money is all spent, and the cattle are my lord’s. There is nothing left for my lord except our bodies and our lands.

19 Н ащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...

Why should we die before your eyes, both we and our land? Buy us and our land for food, and we and our land will be slaves to Pharaoh. So give us seed, that we may live and not die, and that the land may not be desolate.” Result of the Famine

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

So Joseph bought all the land of Egypt for Pharaoh, for every Egyptian sold his field, because the famine was severe upon them. Thus the land became Pharaoh’s.

21 А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

As for the people, he removed them to the cities from one end of Egypt’s border to the other.

22 Т ільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.

Only the land of the priests he did not buy, for the priests had an allotment from Pharaoh, and they lived off the allotment which Pharaoh gave them. Therefore, they did not sell their land.

23 І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю.

Then Joseph said to the people, “Behold, I have today bought you and your land for Pharaoh; now, here is seed for you, and you may sow the land.

24 А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей.

At the harvest you shall give a fifth to Pharaoh, and four-fifths shall be your own for seed of the field and for your food and for those of your households and as food for your little ones.”

25 А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові.

So they said, “You have saved our lives! Let us find favor in the sight of my lord, and we will be Pharaoh’s slaves.”

26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

Joseph made it a statute concerning the land of Egypt valid to this day, that Pharaoh should have the fifth; only the land of the priests did not become Pharaoh’s.

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися.

Now Israel lived in the land of Egypt, in Goshen, and they acquired property in it and were fruitful and became very numerous.

28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

Jacob lived in the land of Egypt seventeen years; so the length of Jacob’s life was one hundred and forty-seven years.

29 І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

When the time for Israel to die drew near, he called his son Joseph and said to him, “Please, if I have found favor in your sight, place now your hand under my thigh and deal with me in kindness and faithfulness. Please do not bury me in Egypt,

30 І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм.

but when I lie down with my fathers, you shall carry me out of Egypt and bury me in their burial place.” And he said, “I will do as you have said.”

31 А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

He said, “ Swear to me.” So he swore to him. Then Israel bowed in worship at the head of the bed.