1 С лухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба,

“Hear, O Israel! You are crossing over the Jordan today to go in to dispossess nations greater and mightier than you, great cities fortified to heaven,

2 н ародом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: Хто стане перед велетнями?

a people great and tall, the sons of the Anakim, whom you know and of whom you have heard it said, ‘ Who can stand before the sons of Anak?’

3 І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі.

Know therefore today that it is the Lord your God who is crossing over before you as a consuming fire. He will destroy them and He will subdue them before you, so that you may drive them out and destroy them quickly, just as the Lord has spoken to you.

4 Н е скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене.

“ Do not say in your heart when the Lord your God has driven them out before you, ‘Because of my righteousness the Lord has brought me in to possess this land,’ but it is because of the wickedness of these nations that the Lord is dispossessing them before you.

5 Н е через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

It is not for your righteousness or for the uprightness of your heart that you are going to possess their land, but it is because of the wickedness of these nations that the Lord your God is driving them out before you, in order to confirm the oath which the Lord swore to your fathers, to Abraham, Isaac and Jacob.

6 І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй.

“Know, then, it is not because of your righteousness that the Lord your God is giving you this good land to possess, for you are a stubborn people.

7 П ам'ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа.

Remember, do not forget how you provoked the Lord your God to wrath in the wilderness; from the day that you left the land of Egypt until you arrived at this place, you have been rebellious against the Lord.

8 І на Хориві розгнівили були ви Господа, і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас.

Even at Horeb you provoked the Lord to wrath, and the Lord was so angry with you that He would have destroyed you.

9 К оли я сходив на гору взяти кам'яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив.

When I went up to the mountain to receive the tablets of stone, the tablets of the covenant which the Lord had made with you, then I remained on the mountain forty days and nights; I neither ate bread nor drank water.

10 І Господь дав мені обидві кам'яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів.

The Lord gave me the two tablets of stone written by the finger of God; and on them were all the words which the Lord had spoken with you at the mountain from the midst of the fire on the day of the assembly.

11 І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту.

It came about at the end of forty days and nights that the Lord gave me the two tablets of stone, the tablets of the covenant.

12 І сказав мені Господь: Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, зробили собі литого боввана.

Then the Lord said to me, ‘Arise, go down from here quickly, for your people whom you brought out of Egypt have acted corruptly. They have quickly turned aside from the way which I commanded them; they have made a molten image for themselves.’

13 І сказав Господь до мене, говорячи: Бачив Я той народ, і ось він народ твердошиїй.

The Lord spoke further to me, saying, ‘I have seen this people, and indeed, it is a stubborn people.

14 П озостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього.

Let Me alone, that I may destroy them and blot out their name from under heaven; and I will make of you a nation mightier and greater than they.’

15 І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх.

“ So I turned and came down from the mountain while the mountain was burning with fire, and the two tablets of the covenant were in my two hands.

16 І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам!

And I saw that you had indeed sinned against the Lord your God. You had made for yourselves a molten calf; you had turned aside quickly from the way which the Lord had commanded you.

17 І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, і розторощив їх на ваших очах!...

I took hold of the two tablets and threw them from my hands and smashed them before your eyes.

18 І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити,

I fell down before the Lord, as at the first, forty days and nights; I neither ate bread nor drank water, because of all your sin which you had committed in doing what was evil in the sight of the Lord to provoke Him to anger.

19 б о боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, та вислухав Господь мене й цього разу.

For I was afraid of the anger and hot displeasure with which the Lord was wrathful against you in order to destroy you, but the Lord listened to me that time also.

20 А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона.

The Lord was angry enough with Aaron to destroy him; so I also prayed for Aaron at the same time.

21 А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори.

I took your sinful thing, the calf which you had made, and burned it with fire and crushed it, grinding it very small until it was as fine as dust; and I threw its dust into the brook that came down from the mountain.

22 І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа.

“Again at Taberah and at Massah and at Kibroth-hattaavah you provoked the Lord to wrath.

23 А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу.

When the Lord sent you from Kadesh-barnea, saying, ‘ Go up and possess the land which I have given you,’ then you rebelled against the command of the Lord your God; you neither believed Him nor listened to His voice.

24 Н еслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав.

You have been rebellious against the Lord from the day I knew you.

25 І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас.

“ So I fell down before the Lord the forty days and nights, which I did because the Lord had said He would destroy you.

26 І молився я до Господа й говорив: Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою!

I prayed to the Lord and said, ‘O Lord God, do not destroy Your people, even Your inheritance, whom You have redeemed through Your greatness, whom You have brought out of Egypt with a mighty hand.

27 З гадай Своїх рабів Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його,

Remember Your servants, Abraham, Isaac, and Jacob; do not look at the stubbornness of this people or at their wickedness or their sin.

28 щ об не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині.

Otherwise the land from which You brought us may say, “ Because the Lord was not able to bring them into the land which He had promised them and because He hated them He has brought them out to slay them in the wilderness.”

29 А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом.

Yet they are Your people, even Your inheritance, whom You have brought out by Your great power and Your outstretched arm.’