1 І сталося, як усі аморейські царі, що по той бік Йордану на захід, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо страху перед Ізраїлевими синами.

Now it came about when all the kings of the Amorites who were beyond the Jordan to the west, and all the kings of the Canaanites who were by the sea, heard how the Lord had dried up the waters of the Jordan before the sons of Israel until they had crossed, that their hearts melted, and there was no spirit in them any longer because of the sons of Israel.

2 Т ого часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз.

At that time the Lord said to Joshua, “Make for yourself flint knives and circumcise again the sons of Israel the second time.”

3 І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті.

So Joshua made himself flint knives and circumcised the sons of Israel at Gibeath-haaraloth.

4 А оце та причина, чому Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту.

This is the reason why Joshua circumcised them: all the people who came out of Egypt who were males, all the men of war, died in the wilderness along the way after they came out of Egypt.

5 Б о був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували.

For all the people who came out were circumcised, but all the people who were born in the wilderness along the way as they came out of Egypt had not been circumcised.

6 Б о сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю, що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край, який тече молоком та медом.

For the sons of Israel walked forty years in the wilderness, until all the nation, that is, the men of war who came out of Egypt, perished because they did not listen to the voice of the Lord, to whom the Lord had sworn that He would not let them see the land which the Lord had sworn to their fathers to give us, a land flowing with milk and honey.

7 А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі.

Their children whom He raised up in their place, Joshua circumcised; for they were uncircumcised, because they had not circumcised them along the way.

8 І сталося, як увесь народ закінчив обрізуватися, то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання.

Now when they had finished circumcising all the nation, they remained in their places in the camp until they were healed.

9 І сказав Господь до Ісуса: Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу. І назвав те місце ім'ям: Ґілґал, і так є аж до цього дня.

Then the Lord said to Joshua, “Today I have rolled away the reproach of Egypt from you.” So the name of that place is called Gilgal to this day.

10 І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах.

While the sons of Israel camped at Gilgal they observed the Passover on the evening of the fourteenth day of the month on the desert plains of Jericho.

11 А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене.

On the day after the Passover, on that very day, they ate some of the produce of the land, unleavened cakes and parched grain.

12 І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того Краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю.

The manna ceased on the day after they had eaten some of the produce of the land, so that the sons of Israel no longer had manna, but they ate some of the yield of the land of Canaan during that year.

13 І сталося, коли Ісус був при Єрихоні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а витягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому: Чи ти наш, чи наших ворогів?

Now it came about when Joshua was by Jericho, that he lifted up his eyes and looked, and behold, a man was standing opposite him with his sword drawn in his hand, and Joshua went to him and said to him, “Are you for us or for our adversaries?”

14 А той відказав: Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові?

He said, “No; rather I indeed come now as captain of the host of the Lord.” And Joshua fell on his face to the earth, and bowed down, and said to him, “What has my lord to say to his servant?”

15 І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: Скинь взуття своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно! І зробив Ісус так.

The captain of the Lord’s host said to Joshua, “ Remove your sandals from your feet, for the place where you are standing is holy.” And Joshua did so.