1 І сталося, як усі аморейські царі, що по той бік Йордану на захід, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо страху перед Ізраїлевими синами.

وَحِينَ سَمِعَ المُلُوكُ الأمُورِيُّونَ، غَرْبَ نَهْرِ الأُردُنِّ، وَكُلُّ المُلُوكِ الكَنْعانِيِّينَ، السّاكِنُونَ عَلَى شاطِئِ البَحْرِ، أنَّ اللهَ جَفَّفَ مِياهَ نَهْرِ الأُردُنِّ أمامَ بَنِي إسْرائِيلَ إلَى أنْ عَبَرُوا النَّهْرَ، جَبُنَتْ قُلُوبُهُمْ، وَلَمْ تَبْقَ فِيهِمْ شَجاعَةٌ لِمُحارَبَةِ بَنِي إسْرائِيلَ. خِتانُ بَنِي إسْرائِيل

2 Т ого часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз.

فِي ذَلِكَ اليَومِ، قالَ اللهُ لِيَشُوعَ: «اصْنَعْ لِنَفسِكَ سَكاكِينَ مِنْ حَجَرِ الصُّوّانِ، وَاختِنْ بَنِي إسْرائِيلَ لِلمَرَّةِ الثّانِيَةِ.»

3 І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті.

فَصَنَعَ يَشُوعُ سَكاكِينَ مِنْ صُوّانٍ، وَخَتَنَ بَنِي إسْرائِيلَ فِي جَبْعَةَ هاعَرَلُوثَ.

4 А оце та причина, чому Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту.

وَهَذا هوَ سَبَبُ خَتْنِ يَشُوعَ لَهُمْ: كُلُّ الذُّكُورِ الَّذِينَ خَرَجُوا مِنْ مِصْرَ، أي كُلُّ المُحارِبِينَ، ماتُوا فِي البَرِّيَّةِ فِي الرِّحلَةِ بَعْدَ خُرُوجَهَمْ مِنْ مِصْرَ.

5 Б о був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували.

وَمَعْ أنَّ كُلَّ الَّذِينَ خَرَجُوا مِنْ مِصْرَ كانُوا مَختُونِينَ، إلّا أنَّ الَّذِينَ وُلِدُوا فِي الصَّحراءِ فِي الرِّحلَةِ بَعْدَ خُرُوجِهِمْ مِنْ مِصْرَ لَمْ يُختَنُوا.

6 Б о сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю, що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край, який тече молоком та медом.

لِأنَّ بَنِي إسْرائِيلَ ارتَحَلُوا فِي البَرِّيَّةِ أربَعِينَ سَنَةً إلَى أنْ ماتَ كُلُّ المُحارِبِينَ الَّذِينَ خَرَجُوا مِنْ مِصْرَ، الَّذِينَ عَصَوْا اللهَ. وَقَدْ أقْسَمَ اللهُ لَهُمْ بِأنَّهُمْ لَنْ يَرَوْا الأرْضَ الَّتِي تَفيضُ لَبَناً وَعَسَلاً الَّتِي وَعَدَ اللهُ آباءَهُمْ بِأنْ يُعطِيَها لَهُمْ.

7 А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі.

فَأقامَ أبناءَهُمْ مَكانَهُمْ، الأبْناءَ الَّذِينَ خَتَنَهُمْ يَشُوعُ. فَلَمْ يَكُونُوا قَدْ خُتِنُوا فِي أثْناءِ التَّرْحالِ فِي الصَّحراءِ.

8 І сталося, як увесь народ закінчив обрізуватися, то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання.

وَحِينَ أنهَى يَشُوعُ خَتْنَ جَمِيعِ الرِّجالِ، مَكَثُوا فِي أماكِنِهِمْ فِي المُخَيَّمِ إلَى أنْ تَعافَوا مِنْ جِراحِهِمْ. أوَّلُ فِصْحٍ فِي أرْضِ المَوعِد

9 І сказав Господь до Ісуса: Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу. І назвав те місце ім'ям: Ґілґал, і так є аж до цього дня.

ثُمَّ قالَ اللهُ لِيَشُوعَ: «قَدْ دَحْرَجْتُ اليَومَ عَنْكُمُ العارَ الَّذِي كانَ عَلَيكُمْ فِي مِصْرَ.» وَلِذا دُعِيَ ذَلِكَ المَكانُ بِالجِلْجالِ. وَهَذا هوَ اسْمُهُ إلَى هَذا اليَومِ.

10 І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах.

وَحِينَ كانَ بَنُو إسْرائِيلَ مُخَيِّمِينَ فِي الجِلْجالِ، احتَفَلُوا بِعِيدِ الفِصْحِ فِي اليَومِ الرّابِعَ عَشَرَ مِنَ الشَّهْرِ عِنْدَ المَساءِ فِي سُهُولِ أرِيحا.

11 А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене.

وَفِي اليَومِ التّالِي أكَلُوا مِنْ إنتاجِ الأرْضِ خُبزاً بِلا خَمِيرٍ وَفَريكاً مَشْوِيّاً.

12 І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того Краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю.

وَانْقَطَعَ المَنُّ فِي ذَلِكَ اليَومِ حِينَ أكَلُوا مِنْ إنتاجِ الأرْضِ، وَلَمْ يَعُدِ المَنُّ يُعْطَى لِبَنِي إسْرائِيلَ. وَأكَلُوا مِنْ مَحاصِيلِ أرْضِ كَنْعانَ فِي تِلْكَ السَّنَةِ. قائِدُ جَيشِ الله

13 І сталося, коли Ісус був при Єрихоні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а витягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому: Чи ти наш, чи наших ворогів?

وَحِينَ كانَ يَشُوعُ فِي مِنْطَقَةِ أرِيحا، نَظَرَ إلَى الأعلَى فَرَأى رَجُلاً واقِفاً أمامَهُ وَسَيفُهُ مَسلُولٌ فِي يَدِهِ. فَتَقّدَّمَ يَشُوعُ إلَيهِ وَقالَ لَهُ: «أأنتَ مِنّا أمْ مِنْ أعدائِنا؟»

14 А той відказав: Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові?

فَقالَ الرَّجُلُ: «لَسْتُ مِنْكُمْ وَلا مِنْ أعدائِكُمْ، لَكِنَّنِي أتَيتُ الآنَ كَقائِدِ جَيشِ اللهِ.» فَوَقَعَ يَشُوعُ عَلَى وَجهِهِ إلَى الأرْضِ وَسَجَدَ لَهُ، وَقالَ: «ماذا يَقُولُ سَيِّدِي لِي؟»

15 І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: Скинь взуття своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно! І зробив Ісус так.

فَقالَ قائِدُ جَيشِ اللهِ لِيَشُوعَ: «اخلَعْ حِذاءَكَ مِنْ قَدَمَيكَ لأنَّ المَكانَ الَّذِي تَقِفُ عَلَيهِ مُقَدَّسٌ.» فَفَعَلَ يَشُوعُ ذَلِكَ.