1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм.

فَلَمْ يَقدِرْ يُوسُفُ أنْ يَضْبُطَ نَفْسَهُ أمامَ خُدّامِهِ. فَصَرَخَ: «لِيَنصَرِفِ الجَمِيعُ مِنْ هُنا!» فَلَمْ يَبْقَ أحَدٌ مَعَ يُوسُفَ عِندَما كَشَفَ لَهُمْ هُوِيَّتَهُ.

2 І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

لَكِنَّهُ بَكَى بِصَوتٍ مُرتَفِعٍ حَتَّى سَمِعَهُ المِصْرِيُّونَ وَجَميعُ بَيتِ فِرعَوْنَ.

3 І Йосип промовив до браттів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його...

فَقالَ يُوسُفُ لإخوَتِهِ: «أنا يُوسُفُ، فَهَلْ أبِي حَيٌّ؟» لَمْ يَسْتَطِعْ إخْوَتُهُ أنْ يُجِيبُوهُ. فَقَدْ كانُوا خائِفِينَ مِنْهُ فِي حَضْرَتِهِ.

4 А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту...

وَقالَ يُوسُفُ لإخوَتِهِ: «تَعالُوا وَاقْتَرِبُوا مِنِّي.» فَاقتَرَبُوا، فَقالَ لَهُمْ: «أنا يُوسُفُ أخُوكُمُ الَّذي بِعْتُمُوهُ عَبداً لِمِصْرَ.

5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення.

لَكِنْ لا تَنزَعِجُوا، وَلا تَغضَبُوا مِنْ أنفُسِكُمْ لِأنَّكُمْ بِعْتُمُونِي لِهَذا المَكانِ، فَقَدْ أرْسَلَنِي اللهُ قَبلَكُمْ لِكَي أُنقِذَ حَياةَ كَثِيرِينَ.

6 Б о ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.

ها قَدْ مَضَتْ سَنَتانِ عَلَى المَجاعَةِ. وَما زالَتْ هُناكَ خَمْسُ سَنَواتٍ دُونَ حِراثَةٍ أوْ حَصادٍ.

7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.

لَكِنَّ اللهَ أرْسَلَنِي قَبلَكُمْ لِكَي يَضْمَنَ بَقاءَ بَقِيَّةٍ مِنْ شَعبِكُمْ، وَلِكَي يُبقِيَكُمْ أحياءَ بِطَرِيقَةٍ مُدهِشَةٍ.

8 І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.

فَلَسْتُمْ أنتُمْ مَنْ أرسَلَنِي إلَى هُناكَ، بَلِ اللهُ. وَهُوَ الَّذِي جَعَلَنِي كَأبٍ لِفِرْعَوْنَ، وَسَيِّداً عَلَى أرْضِ مِصْرَ كُلِّها.» يُوسُفُ يدعو أباهُ إلَى مِصر

9 П оспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

وَقالَ لَهُمْ: «أسْرِعُوا وَاذهَبُوا إلَى أبِيكُمْ. وَقُولُوا لَهُ هَذِهِ رِسالَةٌ مِنَ ابْنِكَ يُوسُفَ: ‹قَدْ جَعَلَنِي اللهُ سَيِّداً عَلَى مِصْرَ كُلِّها. فانزِلْ إلَيَّ، وَلا تَتَأخَّرْ.

10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

سَتَسْكُنُ فِي أرْضِ جاسانَ. وَسَتَكُونُ قَرِيباً مِنِّي، أنتَ وَأبْناؤُكَ وَأحفادُكَ وَقُطعانُ غَنَمِكَ وَبَقَرِكَ وَكُلُّ ما لَدَيكَ.

11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

وَسَأعُولُكَ هُناكَ، فَلا تَحتاجَ لا أنتَ وَلا عائِلَتُكَ وَلا الَّذِينَ مَعَكَ إلَى شَيءٍ. فَمازالَتْ هُناكَ خَمْسُ سَنَواتٍ أُخْرَى مِنَ المَجاعَةِ.›

12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

«وَها أنتُمْ وَأخِي بَنْيامِيْنَ تَرَوْنَ بِأنفُسِكُمْ أنِّي أنا يُوسُفُ.

13 І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди.

فَأخبِرُوا أبِي عَنِ المَكانَةِ الرَّفِيعَةِ الَّتِي نِلْتُها فِي مِصْرَ. وَاحكُوا لَهُ عَنْ كُلِّ ما رَأيتُمْ. ثُمَّ عَجِّلُوا بِإحضارِ أبِي إلَى هُنا.»

14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його...

ثُمَّ عانَقَ يُوسُفُ أخاهُ بَنْيامِيْنَ وَبَكَى. وَبَكَى بَنْيامِيْنُ أيضاً وَهُوَ يُعانِقُهُ.

15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним.

وَبَعدَ ذَلِكَ قَبَّلَ يُوسُفُ كُلَّ إخْوَتِهِ وَبَكَى وَهُوَ يُعانِقُهُمْ. حِينَئِذٍ، بَدَأُوا يَتَحَدَّثُونَ مَعَهُ.

16 І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

وَوَصَلَتِ الأخبارُ إلَى قَصْرِ فِرعَوْنَ. وَعَلِمَ أنَّ إخْوَةَ يُوسُفَ قَدْ جاءُوا. فَفَرِحَ فِرعَوْنُ وَوُزَراؤُهُ.

17 І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.

وَقالَ فِرعَوْنُ لِيُوسُفَ: «قُلْ لإخوَتِكَ: ‹افعَلُوا هَذا: حَمِّلُوا حَمِيرَكُمْ بِالطَّعامِ وَاذْهَبُوا إلَى أرْضِ كَنْعانَ.

18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

ثُمَّ أحضِرُوا أباكُمْ وَعائِلاتِكُمْ وَتَعالَوا عِندِي. وَسَأُعطِيكُمْ أفضَلَ أرْضٍ فِي مِصْرَ. وَسَتَأْكُلُونَ أجوَدَ طَعامٍ فِي البِلادِ.›

19 А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.

وَمُرْهُمْ: ‹افعَلُوا هَذا: خُذُوا عَرَباتٍ لَكُمْ مِنْ أرْضِ مِصْرَ لِأبْنائِكُمْ وَلِزَوْجاتِكُمْ وَأحضِرُوا أباكُمْ وَارجِعُوا.

20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю ваше воно.

وَلا تَأسَفُوا عَلَى تَرْكِ حاجِياتِكُمْ خَلْفَكُمْ. إذْ سَيَكُونُ أفضَلَ ما فِي أرْضِ مِصْرَ لَكُمْ.›»

21 І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

وَهَكَذا فَعَلَ أولادُ إسْرائِيلَ. وَأعطاهُمْ يُوسُفُ عَرَباتٍ كَما أمَرَ فِرعَوْنُ. وَأعطاهُمْ طَعاماً لِلطَّرِيقِ أيضاً.

22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

وَأعطَى لِكُلِّ واحِدٍ مِنْهُمْ ثَوْباً جَدِيداً. وَأمّا بَنْيامِيْنُ فَأعطاهُ ثَلاثَ مِئَةِ قِطعَةٍ مِنَ الفِضَّةِ وَخَمْسَةَ أثْوابٍ جَدِيدَةٍ.

23 А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

وَأرْسَلَ لِأبِيهِ ما يَلِي: عَشْرَةَ حَمِيرٍ مُحَمَّلَةً بِخَيراتِ مِصْرَ، وَعَشَرَ أُتُنٍ مُحَمَّلَةً بِالقَمْحِ وَالخُبْزِ وَالطَّعامِ لِرِحلَةِ أبِيهِ.

24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі!

فَوَدَّعَ يُوسُفُ إخْوَتَهُ، فانطَلَقُوا. وَقالَ لَهُمْ يُوسُفُ: «لا تَتَشاجَرُوا فِي الطَّرِيقِ.»

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.

فَصَعِدُوا مِنْ مِصْرَ، وَذَهَبُوا إلَى بَيتِ أبِيهِمْ يَعقُوبَ فِي أرْضِ كَنْعانَ.

26 І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

وَقالُوا لَهُ: «ما زالَ يُوسُفُ حَيّاً، وَهُوَ يَحكُمُ أرْضَ مِصْرَ كُلَّها.» فَصُعِقَ أبوهُمْ، إذْ لَمْ يُصَدِّقْهُمْ!

27 І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

فَأخبَرُوهُ كُلَّ ما قالَهُ لَهُمْ يُوسُفُ. ثُمَّ رَأى يَعقُوبُ العَرَباتِ الَّتِي أرْسَلَها يُوسُفُ لِتَحمِلَهُ إلَى مِصْرَ. فانتَعَشَ يَعقُوبُ.

28 І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!

ثُمَّ قالَ إسْرائِيلُ: «يَكفِي ما قُلْتُمْ. أنا أُصَدِّقُ الآنَ أنَّ ابْنِي يُوسُفَ مازالَ حَيّاً. سَأذْهَبُ وَأراهُ قَبلَ أنْ أمُوتَ.»