1 Д ля дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

اسْمَعُوا هَذا يا كُلَّ الأُمَمِ. أصغُوا يا كُلَّ سُكّانِ العالَمِ.

2 ( 49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

يا كُلَّ البَشَرِ بُسَطاءَ وَعُظَماءَ، فُقَراءَ وَأغنِياءَ،

3 ( 49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

يَتَحَدَّثُ فَمِي بِتَعالِيمَ حِكمَةٍ وَفَهمٍ كُنتُ قَدْ تَأمَّلْتُها.

4 ( 49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

أفتَحُ أُذُنَيَّ لِهَذِهِ الأمثالِ، وَأعزِفُ عَلَى قَيثارَتِي.

5 ( 49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

لِمَ أقلَقُ فِي أزمِنَةِ الضِّيقِ مِنَ الَّذِينَ يُلاحِقُونَنِي وَيُحاصِرُونَنِي.

6 ( 49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

لَنْ أخشَى الَّذِينَ عَلَى قُوَّتِهِمْ يَتَّكِلُونَ، وَبِثَروَتِهِمْ يَفتَخِرُونَ.

7 ( 49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

لا يَقدِرُ أخٌ إنسانٌ مِثلُكَ أنْ يَفدِيكَ. لا يَسْتَطِيعُ أحَدٌ أنْ يَدْفَعَ للهِ ما يَكْفِي!

8 ( 49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

لا يَقدِرُ أحَدٌ أنْ يَدفَعَ ما يَكفِي لِتَخلِيصِ حَياتِهِ.

9 ( 49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

أوْ أنْ يَشتَرِيَ حَقَّ الحَياةِ إلَى الأبَدِ، فَيُنقِذَ جَسَدَهُ مِنَ القَبرِ.

10 ( 49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

انظُرُوا، فَالحُكَماءُ يَمُوتُونَ وَيَتَعَفَّنُونَ، تَماماً كَالجُهّالِ وَالحَمقَى. هُمْ أيضاً يَمُوتُونَ وَيَترُكُونَ لِلآخَرِينَ ثَروَتَهُمْ.

11 ( 49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

القَبرُ إلَى الأبَدِ بَيتُهُمْ، وَمَسكَنُهُمْ جِيلاً بَعدَ جِيلٍ، مَعَ أنَّهُمْ امْتَلَكُوا أرْضاً كَثِيرَةً.

12 ( 49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

قَدْ يَكُونُ إنسانٌ غَنِيّاً، لَكِنَّهُ لا يَبقَى هُنا إلَى الأبَدِ. بَلْ يَمُوتُ كَما الحَيوانُ،

13 ( 49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

هَذِهِ هِيَ نِهايَةُ الحَمْقَى، وَنِهايَةُ الَّذِينَ يَتَعَلَّمُونَ مِنْهُمْ. سِلاهْ

14 ( 49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

كَالغَنَمِ سَيَمُوتُونَ، فَيُصبِحُ القَبرُ حَظِيرَتَهُمْ وَالمَوتُ راعِيَهُمْ. ثُمَّ يَتَوَلَّى المُستَقِيمُونَ أجسادَهُمْ. يَحمِلُونَها وَيَضَعُونَها فِي القَبرِ،

15 ( 49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

لَكِنَّ اللهَ سَيَفدِينِي مِنَ المَوتِ، وَسَيَأخُذُنِي لأكُونَ مَعَهُ. سِلاهْ

16 ( 49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

لا تَخْشَ إنساناً بِسَبَبِ غِناهُ وَجَمالِ مَساكِنِهِ.

17 ( 49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

لأنَّ الَّذِينَ يَمُوتُونَ وَيَهبِطُونَ إلَى القَبرِ، لا يَأخُذُونَ شَيئاً مِنْ ثَروَتِهِمْ مَعَهُمْ.

18 ( 49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

يَعتَبِرُ الغَنِيُّ نَفسَهُ مَحظُوظاً فِي الحَياةِ، وَيَمدَحُهُ النّاسُ عَلَى ما فَعَلَ لِنَفسِهِ.

19 ( 49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

لَكِنْ يَأتِي وَقتٌ يَذهَبُ فِيهِ لِيَكُونَ مَعَ آبائِهِ، حَيثُ لا يَرَى نُوراً إلَى الأبَدِ.

20 ( 49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

إنسانٌ غَنِيٌّ وَلا يَفهَمُ أشبَهُ بِالحَيواناتِ الَّتِي تَبِيدُ.