1 Н авчальна пісня Етана езрахеяннина. (89-2) Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!

سَأتَغَنَّى عَلَى الدَّوامِ بِرَحمَتِكَ يا اللهُ. وَسَأُخبِرُ بِلِسانِي عَنْ أمانَتِكَ جِيلاً بَعدَ جِيلٍ!

2 ( 89-3) Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.

كَما قُلْتُ: «رَحمَتُكَ هِيَ إلَى الأبَدِ، مِثلُ السَّماواتِ. وَإخلاصُكَ ثابِتٌ كَالسَّماواتِ.»

3 ( 89-4) Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:

أنتَ قُلْتَ: «قَطَعْتُ عَهداً مَعَ مُختارِي، حَلَفْتُ لِخادِمِي داوُدَ:

4 ( 89-5) Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки! Села.

‹إلَى الأبَدِ سَأُبقِي نَسلَكَ، وَسَأُثَبِّتُ عَرشَكَ جِيلاً بَعدَ جِيلٍ.›» سِلاهْ

5 ( 89-6) і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,

السَّماواتُ سَتُسَبِّحُكَ عَلَى عَجائِبِكَ يا اللهُ! وَجَماعَةُ المُقَدَّسِينَ عَلَى أمانَتِكَ.

6 ( 89-7) бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?

مَنْ فِي السَّماءِ يُعادِلُ اللهَ ؟ أوْ مَنْ بَينَ الآلِهَةِ الأُخرَى يُقارَنُ بِاللهِ ؟

7 ( 89-8) Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!

مَهابَةُ اللهِ هِيَ فِي اجتِماعِ المُقَدَّسِينَ، هُوَ أعظَمُ وَأرهَبُ مِنْ كُلِّ المُحِيطينَ بِهِ.

8 ( 89-9) Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!

أيُّها الإلَهُ القَدِيرُ، مَنْ مِثلُكَ جَبّارٌ يا اللهُ ؟ أمانَتُكَ كَثِيرَةٌ جِدّاً!

9 ( 89-10) Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.

تَحكُمُ البَحرَ القَوِيَّ، وَتُهَدِّئُ الأمواجَ العاتِيَةَ.

10 ( 89-11) Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.

أنتَ سَحَقتَ رَهَبَ، بِذِراعِكَ القَوِيَّةِ بَعثَرتَ أعداءَكَ.

11 ( 89-12) Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!

السَّماواتُ وَالأرْضُ وَكُلُّ شَيءٍ عَلَيها لَكَ. أنتَ خَلَقتَها كُلَّها!

12 ( 89-13) Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.

أنتَ خَلَقتَ الشَّمالَ وَالجَنُوبَ! جَبَلُ تابُورَ وَجَبَلُ حَرمُونَ يُغَنِّيانِ فَرَحاً عِندَ ذْكرِ اسْمِكَ!

13 ( 89-14) Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!

قَوِيَّةٌ هِيَ ذِراعُكَ! يَدُكَ مَلأى قُدرَةً! وَيَمِينُكَ مَرفُوعَةٌ بِالنَّصرِ!

14 ( 89-15) Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!

عَرشُكَ عَلَى الصَّلاحِ وَالعَدلِ قائِمٌ! الإخلاصُ وَالأمانَةُ يَسِيرانِ أمامَكَ!

15 ( 89-16) Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

هَنِيئاً يا اللهُ لِمَنْ يُمَيِّزُونَ بُوقَ دَعوَتِكَ إلَى الاجتِماعِ لِلعِبادَةِ، الَّذِينَ يَعِيشُونَ فِي نُورِ حُضُورِكَ!

16 ( 89-17) Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,

طَوالَ اليَومِ يَبتَهِجُونَ بِتَسبِيحِ اسْمِكَ. وَأعمالُكَ الصّالِحَةُ تَرفَعُهُمْ.

17 ( 89-18) бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,

فَأنتَ قُوَّتُهُمُ العَجِيبَةُ! وَحِينَما تَشاءُ يَتَمَجَّدُونَ!

18 ( 89-19) бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!

لأنَّ حامِينا يَأتِي مِنْ عِندِ اللهِ ، مَلِكُنا هُوَ مِنْ عِندِ قُدُّوسِ إسرائِيلَ!

19 ( 89-20) Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:

وَلِهَذا كَلَّمتَ أتباعَكَ الأُمَناءَ فِي رُؤيا وَقُلتَ: «أعْطَيْتُ عَوْناً وَقُوَّةً لِمُحارِبٍ. رَفَعْتُ شابّاً مِنْ بَينِ عامَّةِ النّاسِ!

20 ( 89-21) знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,

وَجَدتُ خادِمِي داوُدَ، وَمَسَحْتُهُ بِزَيتِيَ المُقَدَّسِ.

21 ( 89-22) щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!

يَدِي سَتَسنِدُهُ. وَذِراعِي سَتُشَدِّدُهُ!

22 ( 89-23) Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,

لَنْ يَغلِبَهُ عَدُوٌّ، وَلَنْ يَقوَى عَلَيهِ شِرِّيرٌ.

23 ( 89-24) його ворогів поб'ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!

سَأسحَقُ خُصُومَهُ أمامَهُ. وَسَأهزِمُ مُبغِضِيهِ.

24 ( 89-25) із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,

أمانَتِي وَنِعمَتِي يُلازِمانِهِ، وَبِاسمِيَ سَيَرفَعُ رَأسَهُ مُنتَصِراً.

25 ( 89-26) і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.

عَلَى البَحرِ وَالأنهارِ سَأمُدُّ سَيطَرَتَهُ.

26 ( 89-27) Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!

سَيَقُولُ لِي: ‹أنتَ أبِي وَإلَهِي، أنتَ الصَّخرَةُ الَّتِي تُخَلِّصُنِي.›

27 ( 89-28) Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.

وَسَأجعَلُهُ بِكْرِيَ، الأعلَى بَينَ مُلُوكِ الأرْضِ!

28 ( 89-29) Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,

إلَى الأبَدِ سَأحفَظُ لَهُ مَحَبَّتِي وَعَهدِيَ الأمينَ مَعَهُ!

29 ( 89-30) і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!

إلَى الأبَدِ سَأُثَبِّتُ نَسلَهُ، وَمُلْكُهُ سَيَدُومُ دَوامَ السَّماواتِ.

30 ( 89-31) Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,

قَدْ يَترُكُ أبناؤُهُ شَرِيعَتِي. وَلا يُطِيعُونَ أحكامِي.

31 ( 89-32) коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,

وَقَدْ يَنتَهِكُونَ حُرمَةَ مَبادِئِي، وَلا يَحفَظُونَ أوامِرِي.

32 ( 89-33) тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!

عِندَئِذٍ سَأُحاسِبُهُمْ عَلَى جَرائِمِهِمْ وَأضرِبُهُمْ بِسَبَبِ ذُنُوبِهِمْ.

33 ( 89-34) А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,

لَكِنِّي لَنْ أسحَبَ مَحَبَّتِي لَهُ، وَلَنْ أنقُضَ إخلاصِي لَهُ!

34 ( 89-35) не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!

لَنْ أخرِقَ عَهدِي مَعَهُ، وَلَنْ أُغَيِّرَ ما تَكَلَّمْتُ بِهِ لَهُ!

35 ( 89-36) Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:

أحلِفُ بِقَداسَتِي إنِّي لا أكذِبُ عَلَى داوُدَ.

36 ( 89-37) повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,

إلَى الأبَدِ سَيَدُومُ نَسلُهُ! وَعَرشُهُ سَيَدُومُ أمامِي دَوامَ الشَّمسِ!

37 ( 89-38) як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села.

كَالقَمَرِ سَيَدُومُونَ إلَى الأبَدِ! وَالشّاهِدُ الَّذِي فِي السَّماءِ جَدِيرٌ بِالثِّقَةِ!» سِلاهْ

38 ( 89-39) А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,

لَكِنَّكَ تَرَكتَ المَلِكَ الَّذِي مَسَحتَهُ، رَفَضْتَهُ وَعاقَبْتَهُ.

39 ( 89-40) Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,

رَفَضْتَ العَهدَ مَعَ خادِمِكَ. لَوَّثْتَ تاجَهُ مُلقِياً إيّاهُ عَلَى الأرْضِ.

40 ( 89-41) всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!...

هَدَمتَ سُورَ الحِمايَةِ حَولَ مَدِينَتِهِ. سَحَقتَ حِصنَهُ تُراباً.

41 ( 89-42) Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем...

سَلَبَهُ عابِرُو السَّبِيلِ. وَاحتَقَرَهُ جِيرانَهُ.

42 ( 89-43) Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,

عَلَّيْتَ يَمينَ خُصُومِهِ، وَفَرَّحتَ جَميعَ أعداءَهُ.

43 ( 89-44) і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його...

وَضَعَ الصَّخرَةُ سَيفَهُ فِي غِمدِهِ. وَعَوناً لَمْ يُقَدِّمْ فِي المَعرَكَةِ!

44 ( 89-45) Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

أَنهَيْتَ مَجدَهُ. أَزَحتَ عَرشَهُ مِنْ مَكانِهِ، وَألقَيْتَهُ إلَى الأرْضِ.

45 ( 89-46) скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села.

قَصَّرْتَ أيّامَ شَبابِهِ، وَبِالعارِ غَطَّيْتَهُ. سِلاهْ

46 ( 89-47) Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

حَتَّى مَتَى يا اللهُ سَتُخْفِي نَفْسَكَ؟ أإلَى الأبَدِ سَيَتَّقِدُ كَالنّارِ غَضَبُكَ؟

47 ( 89-48) Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?

تَذكَّرْ أنَّنا جَمِيعاً فانُونَ، وَأنَّ كُلَّ البَشَرِ كَبُخارٍ.

48 ( 89-49) Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села.

ما مِنْ إنسانٍ يَحيا وَلا يَرَى المَوتَ أيضاً. ما مِنْ أحَدٍ يَقدِرُ أنْ يَحمِيَ نَفسَهُ مِنْ قُوَّةِ الهاوِيَةِ.

49 ( 89-50) Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

أينَ يا رَبُّ رَحْمَتُكَ الَّتِي أظهَرتَها فِي البِدايَةِ، الَّتِي حَلَفْتَ بِها بِإخلاصٍ لِداوُدَ؟

50 ( 89-51) Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,

اذْكُرْ يا رَبُّ العارَ الَّذِي يَحتَمِلُهُ خُدّامُكَ. أعِنِّي فَأُعَزِّي كُلَّ هَؤُلاءِ النّاسِ.

51 ( 89-52) якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!

اذْكُرْ إهاناتِ أعدائِكَ يا اللهُ ، الَّذِينَ أهانُوا المَلِكَ الَّذِي مَسَحتَهُ.

52 ( 89-53) Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь!

بارِكُوا اللهَ إلَى الأبَدِ. آمِينَ ثُمَّ آمِينَ.