1 Т ак говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,

هَذا هُوَ ما قالَهُ اللهُ: «انزِلْ يا إرْمِيا إلَى بَيتِ مَلِكِ يَهُوذا، وَتَكَلَّمْ إلَيْهِمْ بِهَذِهِ الرِّسالَةِ.

2 т а й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.

قُلْ: ‹اسمَعْ كَلِمَةَ اللهِ يا مَلِكَ يَهُوذا الجالِسَ عَلَى عَرشِ داوُدَ، أنتَ وَخُدّامُكَ الَّذِينَ يَعبُرُونَ هَذِهِ الأبوابَ.›

3 Т ак говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!

هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: ‹اعمَلُوا ما هُوَ عادِلٌ وَمُستَقِيمٌ، وَخُذُوا الَّذِي سُلِبَ مِنْ يَدِ الظّالِمِ. لا تُسِيئُوا مُعامَلَةَ الغَرِيبِ أوِ اليَتِيمِ أوِ الأرمَلَةِ وَلا تُؤذُوهُمْ، وَلا تَسفُكُوا دَمَ أُناسٍ أبرِياءَ فِي هَذا المَكانِ.

4 Б о коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.

إنْ عَمِلتُمُ الأُمُورَ الَّتِي أقُولُهُا لَكُمْ، فَحِينَئِذٍ، سَيَعبُرُ مُلُوكٌ بَوّاباتِ هَذا البَيتِ، وَالجالِسُونَ عَلَى عَرشِ داوُدَ. وَسَيَركَبُ المَلِكُ وَخُدّامُهُ وَشَعبُهُ مَركَباتٍ وَخَيلاً.

5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей!

لَكِنْ إنْ لَمْ تَنتَبِهُوا لِهَذِهِ الكَلِماتِ، فَإنِّي أُقسِمُ بِذاتِي، يَقُولُ اللهُ ، إنَّ هَذا البَيتَ سَيَكُونُ حُطاماً.›»

6 Б о так промовляє Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеад, щит Лівану, та поправді кажу Я, тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!

لأنَّ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ عَنْ بَيتِ مَلِكِ يَهُوذا: «أنتَ كَجِلعادَ، وَكَقِمَّةِ لُبنانَ. وَمَعَ هَذا سَأجعَلُكَ كَالصَّحراءِ، وَكالمُدُنِ غَيرِ المَأهُولَةِ.

7 І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!

وَسَأُعَيِّنُ مُدَمِّرِينَ لَكَ، كُلَّ واحِدٍ وَسِلاحَهُ. سَيَقطَعُونَ أفضَلَ أرْزِكَ، وَيَطرَحُونَهُ فِي النّارِ.

8 І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?

«سَتَمُرُّ أُمَمٌ كَثِيرَةٌ بِهَذِهِ المَدِينَةِ، وَسَيَقُولُ بَعضُهُمْ لِبَعضٍ: ‹لِماذا عَمِلَ اللهُ هَذا الأمرَ لِهَذِهِ المَدِينَةِ العَظِيمَةِ؟›

9 І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.

فَيُجِيبُونَ: ‹لأنَّهُمْ تَرَكُوا عَهدَ إلَهَهُمْ ، وَسَجَدُوا لآلِهَةٍ أُخْرَى وَعَبَدُوها وَخَدَمُوها.›» دَينُونَةٌ عَلَى المَلِكِ يَهُوأحاز

10 Н е плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився...

لا تَبكُوا عَلَى الَّذِي ماتَ، وَلا تَحزَنُوا عَلَيهِ. ابكُوا بِمَرارَةٍ عَلَى مَنْ خَرَجَ مِنَ المَدِينَةِ. فَهُوَ لَنْ يَعُودَ وَلَنْ يَرَى أرْضَ مِيلادِهِ ثانِيَةً أبَداً.

11 Б о так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!

لأنَّ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ عَنْ يَهُوأحازَ بْنِ يُوشِيّا مَلِكِ يَهُوذا، الَّذِي يَحكُمُ مَلِكاً مَكانَ يُوشِيّا أبِيهِ، وَالَّذِي خَرَجَ مِنْ هَذا المَكانِ وَلَنْ يَعُودَ إلَيهِ:

12 Б о помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже...

«سَيَمُوتُ فِي المَكانِ الَّذِي سُبِيَ إلَيهِ، وَلَنْ يَعُودَ ثانِيَةً لِيَرَى هَذِهِ الأرْضَ.» دَينُونَةٌ عَلَى المَلِكِ يَهُوياقِيم

13 Г оре тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає,

«وَيلٌ لِمَنْ يَبنِي بَيتَهُ بِالظُلمِ، وَلِمَنْ يُضِيفُ طابِقاً جَدِيداً بِالغِشِّ. وَيلٌ لِمَنْ يَجعَلُ صَدِيقَهُ يَخدِمُهُ مَجّاناً، فَلا يَدفَعْ أُجرَتَهُ.

14 щ о говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою.

«يا مَنْ تَقُولُ: ‹سَأبنِي لِنَفسِي بَيتاً ضَخماً، وَغُرَفاً واسٍعَةً فِي طَوابِقَ مُرتَفِعَةٍ. سَأفتَحُ نَوافِذَ، وَسَأُغَشِّي البَيتَ بِالأرْزِ، وَسَأطلِيهِ بِاللَّونِ القُرمُزِيِّ.›»

15 Ч и ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому,

«أتَظُنُّ أنَّكَ مَلِكٌ لِكَثْرَةِ خَشَبِ الأرْزِ فِي بَيتِكَ؟ ألَمْ يَكُنْ لَدَى أبِيكَ الكَثِيرُ مِنَ الطَّعامِ وَالشَّرابِ؟ لَكِنَّهُ كانَ عادِلاً وَصالِحاً، فَنَجَحَ.

16 в ін розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це Мене знати? говорить Господь.

دافَعَ عَنْ قَضِيَّةِ المِسكِينِ وَالفَقِيرِ، فَعاشَ بِخَيرٍ. الَيسَ هَذا مَعنَى أنْ تَعرِفَنِي؟» يَقُولُ اللهُ.

17 Х іба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?...

«لَكِنَّ عَينَيكَ وَقَلْبَكَ مُوَجَّهةٌ إلَى الرِّبحِ الفاسِدِ، بِقَتلِ الأبرِياءِ، وَبِظُلمِهِمْ وَالاحْتِيالِ عَلَيهِمْ.»

18 Т ому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате! й О сестро! Не будуть за ним голосити: О пане й О величносте його!

لِذَلِكَ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ عَنْ يَهُوياقِيمَ بْنِ يُوشِيّا، مَلِكِ يَهُوذا: «لَنْ يَنُوحَ النّاسُ عَلَيهِ وَيَقُولُوا: ‹آهٍ يا أخِي، آهٍ يا أُختِي.› لَنْ يَنُوحُوا عَلَيهِ وَيَقُولُوا: ‹آهٍ يا مَولايَ، آهٍ يا جَلالَةَ المَلِكِ.›

19 П оховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму...

بَلْ سَيُدفَنُ كَما يُدفَنُ الحِمارُ. سَيَسحَبُونَهُ وَيُلقُونَ بِهِ خارِجَ بَوّاباتِ مَدينَةِ القُدْسِ.»

20 З ійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі...

«اصعَدِي إلَى جِبالِ لُبنانَ يا يَهُوذا، وَاصرُخِي فِي يَأسٍ. ارفَعِي صَوتَكِ حُزناً، فِي جِبالِ باشانَ. اصرُخِي مِنَ جِبالِ عَبارِيمَ ألَماً، لأنَّ مُحِبِّيكِ قَدْ سُحِقُوا.

21 Г оворив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: Не слухатиму! Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу...

«تَكَلَّمْتُ إلَيكِ عِندَما كُنتِ تَشعُرِينَ بِالأمانِ. إذْ قُلْتِ: ‹لَنْ أسمَعَ.› فَهَكَذا أنتِ مُنذُ أيّامِ شَبابِكِ، لأنَّكِ لَمْ تُطِيعِينِي.

22 У сіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло!...

سَتَأخُذُ الرِّيحُ كُلَّ رُعاتِكِ، وَكُلُّ مُحِبِّيكِ سَيَذهَبُونَ إلَى السَّبيِ. لأنَّكِ فِي ذَلِكَ الوَقتِ سَتَخجَلِينَ، وَسَتَخزَينَ مِنْ كُلِّ شَرِّكِ.

23 О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!

«أيَّتُها السّاكِنَةُ فِي لُبنانَ، وَقَدْ وَضَعْتِ عُشَّكِ فِي الأرْزِ. كَمْ سَتَئِنِّينَ عِندَما تَأتِي الآلامُ عَلَيكِ، وَيَأتِي الوَجَعُ عَلَيكِ كامرَأةٍ تَلِدُ.» دَينُونَةٌ عَلَى المَلِكِ يَهُوياقِيم

24 Я к живий Я, говорить Господь, коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою-перснем на правій руці Моїй, справді Я й звідти тебе зірву!

يَقُولُ اللهُ: «أُقسِمُ بِذاتِي، إنْ كانَ كُنْياهُو بْنُ يَهُوياقِيمَ مَلِكُ يَهُوذا خاتَماً فِي يَدِي اليُمنَى، فَمِنْ هُناكَ أنزَعُهُ.

25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв...

وَسَأُسَلِّمُكَ لِلَّذِينَ يُرِيدُونَ قَتلَكَ، وَلِلَّذِينَ تَرتَعِبُ مِنهُمْ. إلَى يَدِ نَبُوخَذْناصَّرَ مَلِكِ بابِلَ وَلِيَدِ الكِلدانِيِّينَ.

26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, і там ви повмираєте!

سَأُلقِيكَ أنتَ وَالَّتِي وَلَدَتْكَ خارِجاً، إلَى أرْضٍ لَمْ تُولَدْ فِيها. وَلَكِنَّكَ هُناكَ سَتَمُوتُ.

27 А до Краю, куди вони прагнуть душею своєю вернутись, туди не повернуться!

وَإلَى الأرْضِ الّتِي تَشتاقُ إلَيْها لَنْ تَرْجِعَ.»

28 Ч и муж цей, Конія, це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?

هَذا الرَّجُلُ، كُنْياهُو، إناءٌ فَخّارِيٌّ مُحتَقَرٌ وَمَكسُورٌ! هَلْ هُوَ إناءٌ لا يَرغَبُ فِيهِ أحَدٌ؟ إذاً لِماذا يُطرَحُ هُوَ وَأولادُهُ إلَى أرْضٍ لا يَعرِفُونَها؟

29 О Краю, мій Краю, о Краю, послухай Господнього слова:

يا أرْضُ، يا أرْضُ، يا أرْضُ يَهُوذا، اسْمَعِي كَلِمَةَ اللهِ ،

30 Т ак говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!

هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: «صِفُوا هَذا الرَّجُلَ وَقُولُوا: ‹بِلا أولادٍ، لَنْ يَنجَحَ، لأنَّهُ لَنْ يَنجَحَ أحَدٌ مِنْ أولادِهِ، وَلَنْ يَجلِسَ رَجُلٌ مِنْ أبنائِهِ عَلَى عَرشِ داوُدَ أوْ يَحكُمَ يَهُوذا.›»