1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

وَكَلَّمَ اللهُ مُوسَى فَقالَ:

2 П освяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!

«خَصِّصُوا لِي كُلَّ بِكرٍ. كُلُّ أوَّلِ مَولُودٍ فِي بَني إسْرائِيلَ مِنَ النّاسِ وَالبَهائِمِ هُوَ لِي.»

3 І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного.

وَقالَ مُوسَى لِلشَّعبِ: «تَذَكَّرُوا هَذا اليَومَ حِينَ خَرَجتُمْ مِنْ مِصرَ، مِنْ بَيتِ العُبُودِيَّةِ. لِأنَّ اللهَ أخرَجَكُمْ بِقُوَّةِ يَدِهِ مِنْ هُناكَ. فَلا تَأكُلُوا أيَّ شَيءٍ فِيهِ خَمِيرٌ.

4 В и виходите сьогодні, у місяці авіві.

أنتُمْ تَخرُجُونَ اليَومَ فِي شَهرِ أبِيبَ.

5 І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.

حِينَ يُحضِرُكُمُ اللهُ إلَى أرْضِ الكَنعانِيِّينَ وَالحِثِّيِّينَ وَالأمُورِيِّينَ وَالحِوِّيِّينَ وَاليَبُوسِيِّينَ، الَّتِي أقسَمَ اللهُ لِآبائِكُمْ بِأنْ يُعطِيَها لَكُمْ، أرْضاً تَفِيضُ لَبَناً وَعَسَلاً، جَهِّزُوا خِدمَةَ الخُبزِ غَيرِ المُخْتَمِرِ فِي ذَلِكَ الشَّهرِ.

6 С ім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!

«تاكلُونَ خُبزاً غَيرَ مُخْتَمِرٍ لِسَبعَةِ أيّامٍ، وَفِي اليَومِ السّابِعِ يَكُونُ هُناكَ احتِفالٌ للهِ.

7 О прісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!

لا تَأكُلُوا خُبزاً بِخَمِيرٍ خِلالَ هَذِهِ الأيّامِ السَّبعَةِ. وَلا يَكُنْ فِي بَيتِكَ وَلا فِي كُلِّ أرْضِكَ طَعامٌ فِيهِ خَمِيرٌ.

8 І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту.

وَتَقُولُ لابْنِكَ فِي ذَلِكَ الوَقتِ: ‹هَذا العِيدُ تِذْكارٌ لِما صَنَعَهُ اللهُ لَنا حِينَ خَرَجْنا مِنْ مِصرَ.›

9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.

«سَيَكُونُ هَذا العيدُ كَعَلامَةٍ عَلَى يَدِكَ، وَكَعُصابَةٍ تَعْقُدُها بَيْنَ عَيْنَيكَ. فَتَكُونُ شَرِيعَةُ اللهِ فِي فَمِكَ، لأنِّي أخرَجْتُكَ مِنْ مِصرَ بِقُوَّةِ يَدِي.

10 І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.

فَحَافِظْ عَلَى هَذِا العِيدِ فِي مَوْعِدِهِ المُحَدَّدِ كُلَّ سَنَةٍ.

11 І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,

«وَحِينَ يُحضِرُكَ اللهُ إلَى أرْضِ الكَنعانِيِّينَ الَّتِي أقسَمَ بِأنْ يُعطِيَها لَكَ وَلآبائِكَ،

12 т о відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!

خَصِّصْ للهِ كُلَّ بِكْرٍ، كُلَّ أوَّلِ مَولُودٍ. جَمِيعُ أوائِلِ المَواليدِ الذُّكُورِ مِنْ حَيواناتِكَ تَكُونُ للهِ.

13 А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.

تَفدِيَ كُلَّ بِكرِ حِمارٍ بِخَرُوفٍ. وَإنْ لَمْ تَفتَدِهِ تَكسِرْ عُنْقَهُ. يَنبَغِي أنْ تَفدِيَ كُلَّ أبْكارِكَ.

14 І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства.

«وَحِينَ يَسألُكَ ابْنُكَ فِي المُستَقبَلِ: ‹ما هَذا؟› قُلْ لَهُ: ‹أخرَجَنا اللهُ بِقُوَّةِ ذِراعِهِ مِنْ أرْضِ مِصرَ، مِنْ بَيتِ العُبُودِيَّةِ.

15 І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.

لَكِنْ حِينَ رَفَضَ فِرعَوْنُ بِعِنَادِهِ أنْ يُطلِقَنا، قَتَلَ اللهُ جَمِيعَ الأبْكارِ فِي أرْضِ مِصرَ. قَتَلَ أبكارَ النّاسِ وَأبكارَ الحَيواناتِ. لِذَلِكَ أنا أذبَحُ للهِ جَمِيعَ الأبْكارِ الذُّكورِ، أوَّلَ المَواليدِ مِنَ الحَيواناتِ، وَهَكَذا أفدي كُلَّ بِكْرٍ مِنْ أبْنائِي.›

16 І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

سَيَكُونُ هَذا العيدُ كَعَلامَةٍ عَلَى يَدِكَ، وَكَعُصابَةٍ تَعْقُدُها بَينَ عَينَيكَ. لِأنَّ اللهَ أخرَجَنا بِقُوَّةِ يَدِهِ مِنْ مِصرَ.» رِحلَةُ الخُرُوجِ مِنْ مِصر

17 І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту.

وَحِينَ أطلَقَ فِرعَوْنُ الشَّعبَ، لَمْ يَقُدْهُمُ اللهُ فِي الطَّرِيقِ إلَى أرْضِ الفِلِسطِيِّينَ، مَعَ أنَّها كَانَتْ أقْرَبَ، لِأنَّ اللهَ قالَ: «كَي لا يُغَيِّرَ الشَّعبُ رَأيَهُمْ حِينَ يَرَونَ الحَربَ فَيَعُودُوا إلَى مِصرَ.»

18 І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні.

فَأدارَ اللهُ الشَّعبَ إلَى طَرِيقِ بَرِّيَّةِ البَحرِ الأحمَرِ. وَخَرَجَ بَنو إسْرائِيلَ مِنْ مِصرَ مُستَعِدِّينَ لِلحَربِ.

19 А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси.

فَأخَذَ مُوسَى عِظامَ يُوسُفَ مَعَهُ، لِأنَّ يُوسُفَ كانَ قَدِ اسْتَحلَفَ أبناءَ إسْرائِيلَ، قالَ: «مِنَ المُؤَكَّدِ أنَّ اللهَ سَيَفْتَقِدُكُمْ، فَخُذُوا عِظامِي حِينَئِذٍ مِنْ هُنا.»

20 І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині.

وَارتَحَلُوا مِنْ مَدِينَةِ سُكُّوتَ وَخَيَّمُوا فِي مَدِينَةِ إيثامَ فِي طَرَفِ الصَّحْراءِ.

21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.

وَكانَ اللهُ يَسِيرُ أمامَهُمْ فِي النَّهارِ فِي عَمُودِ سَحابٍ لِيَقُودَهُمْ فِي الطَّرِيقِ، وَفِي اللَّيلِ فِي عَمُودِ نارٍ لِيُنِيرَ لَهُمْ لِيَستَطِيعُوا أنْ يَرتَحِلُوا فِي النَّهارِ وَاللَّيلِ.

22 Н е відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!

وَبَقِيَ عَمُودُ السَّحابِ نَهاراً وَعَمُودُ النّارِ لَيلاً أمامَ الشَّعبِ.