1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.

هَذِهِ هِيَ أيضاً بَعضُ أمثالِ سُلَيْمانَ، وَقَدْ دَوَّنَها رِجالُ المَلِكِ حَزَقِيّا، مَلِكُ يَهُوذا:

2 С лава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.

مَجدُ اللهِ فِي الأُمُورِ الَّتِي يُخفِيها، وَمَجدُ المُلُوكِ فِي الأُمُورِ الَّتِي يَكشِفُونَها.

3 Н ебо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.

كَارتِفاعِ السَّماءِ وَكَعُمقِ الأرْضِ، تَبعُدُ قُلُوبُ المُلُوكِ عَنْ أنْ تُفحَصُ.

4 Я к відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,

أزِلِ الشَّوائِبَ مِنَ الفِضَّةِ، لِكَي يَصنَعَ الصّائِغُ وِعاءً.

5 к оли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.

أخرِجِ الشِّرِّيرَ مِنْ حَضرَةِ المَلِكِ فَيَثبُتَ عَرشُهُ بِالبِرِّ.

6 П еред царем не пишайся, а на місці великих не стій,

لا تَتَباهَ بِنَفسِكَ فِي حَضْرَةِ المَلِكِ، وَلا تَقِفْ بِيْنَ العُظَماءِ كَما لَوْ كُنْتَ رَجُلاً عَظِيماً،

7 б о ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.

لِأنَّهُ خَيرٌ أنْ يُقالَ لَكَ: «تَعالَ إلَى الأمامِ،» مِنْ أنْ تُهانَ فِي مَجلِسِ العُظَماءِ.

8 Н е спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?

لا تَتَسَرَّعْ فِي الاتِّهامِ، وَإلّا فَما الَّذِي سَتَفعَلُهُ عِندَما يَكشِفُ صاحِبُكَ خَطَأكَ فَيُخْزِيَكَ.

9 С удися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,

ناقِشْ مَشاكِلَكَ مَعَ صاحِبِكَ، وَلَكِنْ لا تَكشِفْ سِرَّ غَيرِكَ،

10 щ об тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.

لئلا تَتَعرَّضَ لِلْخِزيِ مِنْ سامِعِكَ، وَتَلتَصِقُ بِكَ سُمْعَةٌ سَيِّئَةٌ.

11 З олоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.

الكلامُ في وَقْتِهِ، يُشبِهُ تُفّاحاً ذَهَبِيّاً فِي وِعاءٍ فِضِّيٍّ.

12 З олотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

تَوبِيخُ الحَكيمِ يُشبِهُ حَلَقاً مِنَ الذَّهَبِ لأُذُنِهِ المُصغِيَةِ.

13 Н емов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.

الرَّسُولُ الأمِينُ الَّذِي يُسعِدُ قَلْبَ سَيِّدِهِ يُشبِهُ الثَّلْجَ البارِدَ فِي يَومِ الحَصادِ.

14 Х мари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.

مَنْ يَعِدُ بإعطاءِ هَدايا دُونَ أنْ يَفِي بِوَعدِهِ، يُشبِهُ غُيُوماً وَرِياحاً دُونَ مَطَرٍ.

15 В олодар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.

بِالصَّبْرِ وَبِطُولِ البالِ يَقتَنِعُ حَتَّى الحاكِمُ، وَالكَلامُ اللَّيِّنُ لا يُقاوَمُ.

16 Я кщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.

إذا وَجَدتَ عَسَلاً، فَكُلْ ما تَحتاجُهُ فَقَط، وَإلّا سَتَمتَلِئُ مَعِدَتُكَ وَتَتَقَيَّؤُهُ.

17 З держуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.

لا تُكثِرْ مِنْ زِياراتِكَ لِجارِكَ، وَإلّا فَإنَّهُ سَيُتخَمُ مِنْ رُؤْيَتِكَ وَيَنفُرُ مِنْكَ.

18 М олот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.

إذا شَهِدْتَ بِالزُّورِ ضِدَّ جارِكَ، فَإنَّكَ تَكُونُ كَالعَصا وَالسَّيفِ وَالسَّهْمِ المَسنُونِ.

19 Г нилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.

الاتِّكالُ عَلَى الغادِرِ فِي يَوْمِ الضِّيقِ مِثلُ الأكلَ عَلَى سِنٍّ مُخَلْخَلٍ، أوِ السَّيرَ عَلَى قَدَمٍ مَكْسُورَةٍ.

20 Щ о здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.

الغِناءُ لِقَلْبٍ حَزِينٍ يُشبِهُ خَلْعَ المِعطَفِ فِي يَومٍ بارِدٍ، أوْ سَكْبَ الخَلَّ عَلَى الجُرْحِ.

21 Я кщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,

إذا جاعَ عَدُوُّكَ فَأعْطِهِ خُبْزاً لِيَأْكُلَ، وَإذا عَطِشَ فَأعطِهِ ماءً لِيَشرَبَ.

22 б о цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!

لِأنَّكَ هَكَذا سَتَكُونُ كَمَنْ يَضَعُ جَمراً مُلتَهِباً عَلَى رَأْسِهِ، وَ اللهُ سَيُكافِئُكَ.

23 В ітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.

الرِّياحُ القادِمَةُ مِنَ الشَّمالِ تَجلِبُ المَطَرَ، وَالنَّمِيمَةُ تُوَلِّدُ الغَضَبَ.

24 Л іпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

أنْ تَعِيشَ فِي رُكْنٍ مِنْ سَطْحِ المَنْزِلِ أوْ عُلِّيَتِهِ خَيرٌ لَكَ مِنْ أنْ تَعِيشَ فِي بَيتٍ واحِدٍ مَعَ زَوْجَةٍ دائِمَةِ الجِدالِ وَالخِصامِ.

25 Д обра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.

الخَبَرُ السَّارُّ الَّذِي يَأتِي مِنْ مَسافةٍ بَعِيدَةٍ يُشبِهُ كَأْسَ ماءٍ بارِدٍ لِعَطشانَ.

26 Д жерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.

البارُّ الذي يَخَضَعُ للشِّرِّيرِ يُشبِهُ نَبعَ ماءٍ مُعَكَّرٍ وَيَنبُوعاً مُلَوَّثاً.

27 Ї сти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.

لَيسَ جَيِّداً أنْ تأكُلَ عَسَلاً كَثِيراً، وَلا أنْ تَبالِغَ فِي السَّعِيِ إلَى نَيلِ الإكرامِ.

28 Л юдина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.

مَنْ لا يَضْبُطُ نَفسَهُ يُشبِهُ مَدِينَةً مَفتُوحَةً بِلا أسوارَ.