1 ه َذِهِ هِيَ أيضاً بَعضُ أمثالِ سُلَيْمانَ، وَقَدْ دَوَّنَها رِجالُ المَلِكِ حَزَقِيّا، مَلِكُ يَهُوذا:

І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.

2 م َجدُ اللهِ فِي الأُمُورِ الَّتِي يُخفِيها، وَمَجدُ المُلُوكِ فِي الأُمُورِ الَّتِي يَكشِفُونَها.

Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.

3 ك َارتِفاعِ السَّماءِ وَكَعُمقِ الأرْضِ، تَبعُدُ قُلُوبُ المُلُوكِ عَنْ أنْ تُفحَصُ.

Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.

4 أ زِلِ الشَّوائِبَ مِنَ الفِضَّةِ، لِكَي يَصنَعَ الصّائِغُ وِعاءً.

Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,

5 أ خرِجِ الشِّرِّيرَ مِنْ حَضرَةِ المَلِكِ فَيَثبُتَ عَرشُهُ بِالبِرِّ.

коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.

6 ل ا تَتَباهَ بِنَفسِكَ فِي حَضْرَةِ المَلِكِ، وَلا تَقِفْ بِيْنَ العُظَماءِ كَما لَوْ كُنْتَ رَجُلاً عَظِيماً،

Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,

7 ل ِأنَّهُ خَيرٌ أنْ يُقالَ لَكَ: «تَعالَ إلَى الأمامِ،» مِنْ أنْ تُهانَ فِي مَجلِسِ العُظَماءِ.

бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.

8 ل ا تَتَسَرَّعْ فِي الاتِّهامِ، وَإلّا فَما الَّذِي سَتَفعَلُهُ عِندَما يَكشِفُ صاحِبُكَ خَطَأكَ فَيُخْزِيَكَ.

Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?

9 ن اقِشْ مَشاكِلَكَ مَعَ صاحِبِكَ، وَلَكِنْ لا تَكشِفْ سِرَّ غَيرِكَ،

Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,

10 ل ئلا تَتَعرَّضَ لِلْخِزيِ مِنْ سامِعِكَ، وَتَلتَصِقُ بِكَ سُمْعَةٌ سَيِّئَةٌ.

щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.

11 ا لكلامُ في وَقْتِهِ، يُشبِهُ تُفّاحاً ذَهَبِيّاً فِي وِعاءٍ فِضِّيٍّ.

Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.

12 ت َوبِيخُ الحَكيمِ يُشبِهُ حَلَقاً مِنَ الذَّهَبِ لأُذُنِهِ المُصغِيَةِ.

Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

13 ا لرَّسُولُ الأمِينُ الَّذِي يُسعِدُ قَلْبَ سَيِّدِهِ يُشبِهُ الثَّلْجَ البارِدَ فِي يَومِ الحَصادِ.

Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.

14 م َنْ يَعِدُ بإعطاءِ هَدايا دُونَ أنْ يَفِي بِوَعدِهِ، يُشبِهُ غُيُوماً وَرِياحاً دُونَ مَطَرٍ.

Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.

15 ب ِالصَّبْرِ وَبِطُولِ البالِ يَقتَنِعُ حَتَّى الحاكِمُ، وَالكَلامُ اللَّيِّنُ لا يُقاوَمُ.

Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.

16 إ ذا وَجَدتَ عَسَلاً، فَكُلْ ما تَحتاجُهُ فَقَط، وَإلّا سَتَمتَلِئُ مَعِدَتُكَ وَتَتَقَيَّؤُهُ.

Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.

17 ل ا تُكثِرْ مِنْ زِياراتِكَ لِجارِكَ، وَإلّا فَإنَّهُ سَيُتخَمُ مِنْ رُؤْيَتِكَ وَيَنفُرُ مِنْكَ.

Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.

18 إ ذا شَهِدْتَ بِالزُّورِ ضِدَّ جارِكَ، فَإنَّكَ تَكُونُ كَالعَصا وَالسَّيفِ وَالسَّهْمِ المَسنُونِ.

Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.

19 ا لاتِّكالُ عَلَى الغادِرِ فِي يَوْمِ الضِّيقِ مِثلُ الأكلَ عَلَى سِنٍّ مُخَلْخَلٍ، أوِ السَّيرَ عَلَى قَدَمٍ مَكْسُورَةٍ.

Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.

20 ا لغِناءُ لِقَلْبٍ حَزِينٍ يُشبِهُ خَلْعَ المِعطَفِ فِي يَومٍ بارِدٍ، أوْ سَكْبَ الخَلَّ عَلَى الجُرْحِ.

Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.

21 إ ذا جاعَ عَدُوُّكَ فَأعْطِهِ خُبْزاً لِيَأْكُلَ، وَإذا عَطِشَ فَأعطِهِ ماءً لِيَشرَبَ.

Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,

22 ل ِأنَّكَ هَكَذا سَتَكُونُ كَمَنْ يَضَعُ جَمراً مُلتَهِباً عَلَى رَأْسِهِ، وَ اللهُ سَيُكافِئُكَ.

бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!

23 ا لرِّياحُ القادِمَةُ مِنَ الشَّمالِ تَجلِبُ المَطَرَ، وَالنَّمِيمَةُ تُوَلِّدُ الغَضَبَ.

Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.

24 أ نْ تَعِيشَ فِي رُكْنٍ مِنْ سَطْحِ المَنْزِلِ أوْ عُلِّيَتِهِ خَيرٌ لَكَ مِنْ أنْ تَعِيشَ فِي بَيتٍ واحِدٍ مَعَ زَوْجَةٍ دائِمَةِ الجِدالِ وَالخِصامِ.

Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

25 ا لخَبَرُ السَّارُّ الَّذِي يَأتِي مِنْ مَسافةٍ بَعِيدَةٍ يُشبِهُ كَأْسَ ماءٍ بارِدٍ لِعَطشانَ.

Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.

26 ا لبارُّ الذي يَخَضَعُ للشِّرِّيرِ يُشبِهُ نَبعَ ماءٍ مُعَكَّرٍ وَيَنبُوعاً مُلَوَّثاً.

Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.

27 ل َيسَ جَيِّداً أنْ تأكُلَ عَسَلاً كَثِيراً، وَلا أنْ تَبالِغَ فِي السَّعِيِ إلَى نَيلِ الإكرامِ.

Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.

28 م َنْ لا يَضْبُطُ نَفسَهُ يُشبِهُ مَدِينَةً مَفتُوحَةً بِلا أسوارَ.

Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.