1 و َكانَ فِي كَنِيسَةِ أنطاكِيَّةَ بَعضُ الأنبِياءِ وَالمُعَلِّمِينَ. فَكانَ هُناكَ بَرنابا، وَسِمعانُ الَّذِي كانَ يُدعَى نِيجَرَ، وَلُوكيُوسُ القَيرِينِيُّ، وَمَنايِنُ الَّذِي كانَ قَدْ نَشَأ مَعَ الوالِي هِيرُودُسَ، وَشاوُلُ.

А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.

2 و َبَينَما كانُوا يَخدِمُونَ الرَّبَّ وَيَصُومُونَ، قالَ الرُّوحُ القُدُسُ: «خَصِّصُوا لِي بَرنابا وَشاوُلَ لِكَي يَقُوما بِالعَمَلِ الَّذِي سَبَقَ أنْ دَعَوتُهُما إلَيهِ.»

Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

3 ف َبَعدَ أنْ صامُوا وَصَلُّوا، وَضَعُوا أيدِيَهُمْ عَلَى بَرنابا وَشاوُلَ، وَأرسَلُوهُما. بَرنابا وَشاوُلُ فِي قُبرُص

Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 و َبَعدَ أنْ أرسَلَهُما الرُّوحُ القُدُسُ، ذَهَبا إلَى سَلُوكِيَّةَ. وَمِنْ هُناكَ أبحَرا إلَى قُبرُصَ.

Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

5 و َعِندَما وَصَلا إلَى سَلامِيسَ، بَشَّرا بِرِسالَةِ الرَّبِّ فِي مَجامِعِ اليَهُودِ، وَكانَ يُوحَنّا مَعَهُما يُساعِدُهُما.

Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

6 ف َاجتازا فِي الجَزِيْرَةِ كُلِّها حَتَّى مَدِينَةِ بافُوسَ. فَوَجَدا هُناكَ ساحِراً وَنَبِيّاً كاذِباً، وَهُوَ يَهُودِيٌّ اسْمُهُ بارْيَشُوعُ.

А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.

7 و َكانَ مُرافِقاً لِحاكِمِ الجَزِيرَةِ سَرجِيُوسَ بُولُسَ، وَهُوَ رَجُلٌ حَكيمٌ. فَأرسَلَ فِي طَلَبِ بَرنابا وَشاوُلَ وَطَلَبَ أنْ يَسمَعَ رِسالَةً مِنَ اللهِ.

Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.

8 ف َقاوَمَهُما السّاحِرُ عَلِيمُ، كَما يُتَرجَمُ اسْمُهُ. وَحاوَلَ أنْ يُبْعِدَ الحاكِمَ عَنِ الإيمانِ.

Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.

9 ف َامتَلأ شاوُلُ، الَّذِي كانَ يُدعَى بُولُسُ مِنَ الرُّوحِ القُدُسِ، وَوَجَّهَ نَظَرَهُ إلَى عَلِيمَ،

Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,

10 و َقالَ لَهُ: «أنتَ مُمتَلِئٌ بِكُلِّ أنواعِ الغِشِّ وَالحِيَلِ الشِّرِّيْرَةِ! أنتَ ابنٌ لإبلِيسَ، عَدُوٌّ لِكُلِّ ما هُوَ حَقٌّ! ألَنْ تَتَوَقَّفَ أبَداً عَنْ تَشوِيهِ طُرُقِ الرَّبِّ المُستَقِيمَةِ؟

і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

11 ف َالآنَ ها هِيَ يَدُ الرَّبِّ تَضْرِبُكَ، فَتَكُونَ أعمَىً لا تَرَى الشَّمسَ مُدَّةً مِنَ الزَّمَنِ.» فَغَمَرَتهُ عَلَى الفَورِ ظُلمَةٌ شَدِيدَةٌ، وَراحَ يَبحَثُ عَمَّنْ يَقُودُهُ بِيَدِهِ.

І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

12 ف َلَمّا رَأى الحاكِمُ ما حَدَثَ، آمَنَ إذْ ذُهِلَ مِنْ تَعلِيمِ الرَّبِّ. بُولُس فِي أنطاكيَة الَّتي فِي بِيسِدِيَة

Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 ث ُمَّ أبحَرَ بُولُسُ وَرِفِيقاهُ مِنْ بافُوسَ، وَوَصَلُوا إلَى مَدِينَةِ بَرْجَةَ فِي بَمْفِيليَةَ. لَكِنَّ يُوحَنّا تَرَكَهُما وَرَجِعَ إلَى القُدسِ.

І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 ف َتابَعا رِحلَتَهُما مِنْ بَرجَةَ فَوَصَلا إلَى أنطاكِيَةَ الَّتِي فِي بِيسِيديَةَ. وَفِي السَّبتِ ذَهَبا إلَى المَجمَعِ وَجَلَسا.

А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 و َهُناكَ قُرِئَتِ الشَّرِيعَةُ وَكِتاباتُ الأنبِياءِ. وَبَعدَ ذَلِكَ أرسَلَ إلَيهِما المَسؤُولُونَ عَنِ المَجمَعِ رِسالَةً تَقُولُ: «أَيُّها الأَخَوَانِ، إنْ كانَتْ لَدَيكُما رِسالَةُ تَشجِيعٍ لِلشَّعبِ، فَتَكَلَّما.»

А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

16 ف َوَقَفَ بُولُسُ وَأشارَ بِيَدِهِ وَقالَ: «يا رِجالَ بَني إسْرائِيلَ، وَأنتُمْ يا غَيرَ اليَهُودِ الَّذِينَ تَخافُونَ اللهَ، أصغُوا إلَيَّ.

Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

17 إ نَّ إلَهَ بَنِيْ إسرائِيلَ قَدِ اخْتارَ آباءَنا، وَرَفَعَ مِنْ شَأْنِ شَعبِنا أثناءَ إقامَتِهِمْ فِي أرْضِ مِصرَ، ثُمَّ أخرَجَهُمْ بِقُوَّتِهِ العَظِيمَةِ مِنْ تِلكَ الأرْضِ.

Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

18 و َاحتَمَلَهُمْ نَحوَ أربَعِينَ عاماً فِي البَرِّيَّةِ.

і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 ث ُمَّ حَطَّمَ سَبعَةَ شُعُوبٍ فِي أرْضِ كِنعانَ، وَأعطَى الأرْضَ لَهُمْ مِيراثاً

а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

20 ل ِمُدَّةِ أربَعِ مِئَةٍ وَخَمْسِينَ عاماً. وَبَعدَ هَذا وَلَّى عَلَيهِمْ قُضاةً حَتَّى زَمَنِ النَّبِيِّ صَمُوئِيلَ.

майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

21 « ثُمَّ طَلَبُوا مَلِكاً، فَأعطاهُمُ اللهُ شاوُلَ بْنَ قَيْسٍ، وَهُوَ رَجُلٌ مِنْ قَبِيلَةِ بَنْيامِيْنَ. فَحَكَمَهُمْ أربَعِينَ عاماً.

А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

22 و َبَعدَ أنْ أزاحَهُ اللهُ، نَصَّبَ داوُدَ مَلِكاً عَلَيهِمْ، وَشَهِدَ لِداوُدَ فَقالَ: ‹لَقَدْ وَجَدتُ داوُدَ بْنَ يَسَّى كَما يُرِيدُهُ قَلبِي. وَهُوَ سَيَفعَلُ كُلَّ ما أُرِيدُهُ.›

А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

23 « وَمِنْ نَسلِ هَذا الرَّجُلِ، أعطَى اللهُ لِبَنِي إسرائِيلَ مُخَلِّصاً حَسَبَ وَعدِهِ، هُوَ يَسُوعَ.

За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

24 و َقَبلَ مَجِيئِهِ، نادَى يُوحَنّا لِكُلِّ بَنِي إسرائِيلَ بِمَعمُودِيَّةٍ مَبنِيَّةٍ عَلَى التَّوبَةِ.

як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

25 و َقَدْ قالَ يُوحَنّا وَهُوَ يُكمِلُ مَهَمَّتَهُ: ‹مَنْ تَظُنُّونَنِي؟ أنا لَستُ هُوَ، لَكِنْ هُناكَ شَخصٌ سَيَأْتِي بَعدِي لا أستَحِقُّ أنْ أحُلَّ رِباطَ حِذائِهِ.›

А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

26 « أيُّها الإخوَةُ، يا أبناءَ إبراهِيمَ، وَأنتُمْ يا غَيرَ اليَهُودِ الَّذِينَ تَخافُونَ اللهَ، لَقَدْ أُرسِلَتْ إلَينا نَحنُ رِسالَةُ الخَلاصِ هَذِهِ،

Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

27 أ مّا اليَهودُ وَقادَتُهُمُ الَّذِينَ يَسكُنُونَ مَدينَةَ القُدسِ، فَلَمْ يَعرِفُوا يَسُوعَ، بَلْ أدانُوهُ مُتَمِّمِينَ بِذَلِكَ نُبُوَّاتِ الأنبِياءِ الَّتِي يَقرَأُونَها كُلَّ سَبتٍ.

Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

28 و َرُغمَ أنَّهُمْ لَمْ يَجِدُوا أيَّ أساسٍ لِلحُكمِ عَلَيهِ بِالمَوْتِ، إلّا أنَّهُمْ طَلَبُوا مِنْ بِيلاطُسَ أنْ يَأْمُرَ بِقَتلِهِ.

і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

29 « وَلَمّا تَمَّموا كُلَّ الأُمُورِ المَكتُوبَةِ عَنه، أنزَلُوهُ عَنْ خَشَبَةِ الصَّلِيبِ، وَدَفَنُوهُ فِي قَبرٍ.

Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

30 ل َكِنَّ اللهَ أقامَهُ مِنَ المَوتِ.

Але Бог воскресив Його з мертвих!

31 و َظَهَرَ أيّامّاً كَثِيرَةً لِلَّذِينَ رافَقُوهُ مِنَ الجَلِيلِ إلَى القُدسِ. وَهُمِ الآنَ شُهُودٌ لَهُ أمامَ النّاسِ.

Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

32 و َنَحنُ نُبَشِّرُكُمْ بِذَلِكَ. لَقَدْ أعْطَى اللهُ لآبائِنا وَعداً،

І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

33 و َقَدْ حَقَّقَ هَذا الوَعدَ لَنا نَحنُ أبناءَهُمْ، بِأنْ أقامَ يَسُوعَ مِنَ المَوتِ. فَكَما هُوَ مَكتُوبٌ فِي المَزمُورِ الثّانِي: ‹أنتَ ابنِي، وَأنا الَيَومَ وَلَدْتُكَ.›

що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

34 و َلِيُبَيِّنَ اللهُ أنَّهُ أقامَهُ مِنَ المَوتِ، وَأنَّهُ لَنْ يَعُودَ إلَى فَسادٍ قالَ: ‹سَأُعطِيكُمُ البَرَكاتِ الَّتِي وَعَدْتُ بِها داوُدُ.›

А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

35 ل ِهَذا يَقُولُ فِي مَزْمورٍ آخَرَ: ‹لَنْ تَدَعَ جَسَدَ قُدُّوسَكَ يَتَعَفَّنُ.›

Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

36 ف َلَقَدْ ماتَ داوُدُ بَعدَ أنْ حَقَّقَ قَصدَ اللهِ فِي جِيلِهِ. وَدُفِنَ مَعَ آبائِهِ، وَتَعَفَّنَ جَسَدُهُ،

Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

37 أ مّا الَّذِي أقامَهُ اللهُ مِنَ المَوتِ فَلَمْ يَتَعَفَّنْ.

Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

38 ف َاعلَمُوا أيُّها الإخوَةُ أنَّنا نُنادِي لَكُمْ بِغُفرانِ الخَطايا مِنْ خِلالِ يَسُوعَ. لَقَدْ عَجِزَتْ شَرِيعَةُ مُوسَى أنْ تُحَرِّرَكُمْ مِنْ خَطاياكُمْ،

Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

39 أ مّا كُلُّ مَنْ يُؤمِنُ بِيَسُوعَ فَإنَّهُ يَتَحَرَّرُ مِنْها.

І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

40 ف َاحذَرُوا مِنْ أنْ يُصِيبَكُمْ ما قالَهُ الأنبِياءُ:

Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

41 ‹ احذَرُوا أيُّها المُستَهزِئُونَ، وَتَعَجَّبُوا وَاهلِكُوا. فَأنا سَأعمَلُ عَمَلاً فِي أيّامِكُمْ، عَمَلاً لَنْ تُصَدِّقوهُ أبَداً، حَتَّى لَوْ أخبَرَكُمْ أحَدٌ!›»

Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

42 و َبَينَما كانا مُنصَرِفَينِ، طَلَبُوا مِنهُما أنْ يُكَلِّماهُمْ بِهَذا الكَلامِ نَفسِهِ فِي السَّبتِ التّالِي.

А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

43 ف َلَمّا انتَهَى الاجتِماعُ، تَبِعَ كَثِيرُونَ مِنَ اليَهُودِ وَالأتقِياءِ المُتَهَوِّدِينَ بُولُسَ وَبَرنابا، فَتَحَدَّثاَ إلَيْهِمْ وَحَثّاهُم عَلَى أنْ يَستَمِرُّوا فِي نِعمَةِ اللهِ.

А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

44 و َفِي السَّبتِ التّالِي، اجتَمَعَ سُكّانُ البَلدَةِ كُلُّهُمْ تَقرِيباً لِسَماعِ رِسالَةِ الرَّبِّ.

А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

45 ف َلَمّا رَأى اليَهُودُ جُمُوعَ النّاسِ، مَلأهُمُ الحَسَدُ، وَقاوَمُوا ما كانَ بُولُسُ يَقُولُهُ. وَكانُوا يَشتِمُونَهُ.

Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

46 ل َكِنَّ بُولُسَ وَبَرنابا تَكَلَّما بِجُرأةٍ. وَقالا: «كانَ ضَرُورِيّاً أنْ نُوصِلَ رِسالَةَ اللهِ إلَيكُمْ أنتُمْ أوَّلاً. لَكِنَّكُمْ رَفَضْتُموها، فَحَكَمتُمْ عَلَى أنفُسِكُمْ بِأنَّكُمْ لا تَستَحِقُّونَ الحَياةَ الأبَدِيَّةَ. فَها نَحْنُ الآنَ نَتَوَجَّهُ بِالبِشارَةِ إلَى غَيرِ اليَهُودِ،

Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

47 ف َقَدْ أوصانا الرَّبُّ وَقالَ: ‹أقمْتُكُمْ لِتَكُونُوا نُوراً لِبَقِيَّةِ الأُمَمِ، مُظهِرينَ طَريقَ الخَلاصِ للعالَمِ كُلِّهِ›»

Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

48 ف َلَمّا سَمِعَ غَيرُ اليَهُودِ هَذا، فَرِحُوا كَثِيراً، وَامتَدَحُوا رِسالَةَ الرَّبِّ. وَآمَنَ كُلُّ الَّذِينَ عَيَّنَهُمُ اللهُ لِلحَياةِ الأبَدِيَّةِ.

А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

49 و َانتَشَرَتْ رِسالَةُ الرَّبِّ فِي المِنطَقَةِ كُلِّها.

І ширилось Слово Господнє по цілій країні.

50 ف َهَيَّجَ اليَهُودُ النِّساءَ المُتَدَيِّناتِ البارِزاتِ فِي المُجْتَمَعِ، وَكِبارَ رِجالِ المَدِينَةِ. فَبَدَأُوا حَملَةَ اضطِهادٍ ضِدَّ بُولُسَ وَبَرنابا، وَأخرَجُوهُما بِالقُوَّةِ مِنْ مِنطَقَتِهِمْ.

Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

51 ف َنَفَضا التُّرابَ عَنْ قَدَمَيهِما، ثُمَّ ذَهَبا إلَى مَدِينَةِ إيقُونِيَةَ.

Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

52 و َأمّا التَّلامِيذُ، فَكانوا مُمتَلِئينَ مِنَ الفَرَحِ وَمِنَ الرُّوحِ القُدُسِ.

А учні сповнялися радощів і Духа Святого.