1 و َكانَ يَسُوعُ يُصَلِّي فِي مَكانٍ ما. وَلَمّا انتَهَى مِنَ الصَّلاةِ، قالَ لَهُ واحِدٌ مِنْ تَلامِيذِهِ: «عَلِّمْنا أنْ نُصَلِّي يا رَبُّ، كَما عَلَّمَ يُوحَنّا المَعْمَدانُ تَلامِيذَهُ.»

І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.

2 ف َقالَ لَهُمْ: «حِيْنَ تُصَلُّونَ قُولُوا: ‹يا أبانا، لِيَتَقَدَّسِ اسْمُكَ. لِيَأْتِ مَلَكُوتُكَ.

Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

3 أ عطِنا خُبزَنا كَفافَ يَومِنا،

Хліба нашого насущного дай нам на кожний день.

4 و َاغفِرْ لَنا خَطايانا، كَما نَغفِرُ نَحنُ أيضاً لِلَّذِينَ يُسِيئُونَ إلَينا. وَلا تُدْخِلنا فِي تَجرِبَةِ.›» وَاصِلُوا الطَّلَب

І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!

5 ث ُمَّ قالَ لَهُمْ: «لِنَفرِضْ أنَّهُ كانَ لِأحَدِكُمْ صَدِيقٌ، فَذَهَبَ إلَيهِ فِي مُنتَصَفِ اللَّيلِ وَقالَ لَهُ: ‹يا صَدِيقِي، أقرِضْنِي ثَلاثَةَ أرغِفَةٍ،

І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби,

6 ف َقَدْ جاءَ إلَيَّ ضَيفٌ مُسافِرٌ، وَلَيسَ لَدَيَّ شَيءٌ أضَعُهُ أمامَهُ.›

бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому.

7 ف َأجابَهُ الرَّجُلُ مِنَ الدّاخِلِ: ‹لا تُزعِجْنِي! فَالبابُ مُقفَلٌ، وَأبنائِي فِي الفِراشِ. فَلا يُمكِنُنِي أنْ أنهَضَ لِأُعطِيَكَ.›

А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі.

8 أ قُولُ لَكُمْ، إنَّهُ سَيَنهَضُ وَيُعطِيهِ قَدْرَ ما يَحتاجُ. رُبَّما لَنْ يُعطِيَهُ بِسَبَبِ صَداقَتِهِما، لَكِنَّهُ سَيُعطِيهِ بِسَبَبِ إلحاحِهِ الشَّدِيدِ.

Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.

9 « لِهَذا أقُولُ لَكُمْ: اطلُبُوا تُعْطَوا، اسعُوا تَجِدُوا، اقرَعُوا يُفتَحْ لَكُمْ.

І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам!

10 ل ِأنَّ كُلَّ مَنْ يَطلُبُ يَنالُ، وَكُلَّ مَنْ يَسعَى يَجِدُ، وَمَنْ يَقرَعُ يُفتَحُ لَهُ.

Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.

11 أ يُّ أبٍ بَينَكُمْ يُعطِي ابنَهُ حَيَّةً حِينَ يَطلُبُ مِنهُ سَمَكَةً؟

І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину?

12 أ وْ يُعطِيهِ عَقرَباً حِينَ يَطلُبُ مِنهُ بَيضَةً؟

Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?

13 أ نتُمْ، رُغمَ شَرِّكُمْ، تَعرِفُونَ كَيفَ تُعطُونَ أبناءَكُمْ عَطايا حَسَنَةً. أفَلَيْسَ الآبُ السَّماوِيُّ أجدَرَ بِكَثِيرٍ بِأنْ يُعطِيَ الرُّوحَ القُدُسَ لِلَّذِينَ يَطلُبُونَهُ؟» قُوَّةُ يَسُوعَ مِنَ الله

Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?

14 و َكانَ يَسُوعُ يَطرُدُ رُوحاً شِرِّيراً أخرَسَ مِنْ رَجُلٍ. فَلَمّا خَرَجَ الرُّوحُ الشِّرِّيْرُ، بَدَأ الأخرَسُ يَتَكَلَّمُ. فَذُهِلَتِ جُمُوعُ النّاسِ.

Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.

15 ل َكِنَّ بَعضَهُمْ قالَ: «إنَّ يَسُوعَ يَطرُدُ الأرواحَ الشِّرِّيْرَةَ بِقُوَّةِ بَعلَزَبُولَ، رَئِيْسِ تِلكَ الأرواحِ.»

А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів...

16 ل َكِنَّ آخَرِيْنَ طَلَبُوا مِنهُ بُرهاناً مِنَ السَّماءِ بِقَصْدِ امتِحانِهِ.

А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

17 ف َعَرَفَ ما فِي أذهانِهِمْ فَقالَ لَهُمْ: «إنَّ مَصِيرَ كُلِّ مَملَكَةٍ يَنقَسِمُ أهلُها وَيَتَحارَبُونَ هُوَ الخَرابُ. وَمَصِيرُ كُلِّ بَيتٍ يَنقَسِمُ أهلُهُ وَيَتَحارَبُونَ هُوَ السُّقُوطُ.

Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.

18 ف َإذا كانَ الشَّيطانُ مُنقَسِماً وَيُحارِبُ ذاتَهُ، فَكَيفَ يُمكِنُ أنْ تَصمُدَ مَملَكَتَهُ؟ لِأنَّكُمْ تَقُولُونَ إنِّي أطرُدُ الأرواحَ الشِّرِّيرَةَ بِقُوَّةِ بَعلَزَبُولَ.

А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.

19 إ نْ كُنتُ أنا أطرُدُ الأرواحَ الشِّرِّيْرَةَ بِقُوَّةِ بَعلَزَبُولَ، فَبِماذا يَطرُدُها تَلامِيذُكُمْ؟ فَهُمُ الَّذِينَ يَحكُمُونَ عَلَيكُمْ.

Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.

20 ل َكِنْ إنْ كُنتُ أطرُدُ الأرواحَ الشِّرِّيرَةَ بِقُوَّةِ اللهِ، فَقَدْ صارَ وَاضِحاً أنَّ مَلَكُوتَ اللهِ قَدْ جاءَ إلَيكُمْ.

А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

21 « حِينَ يَكُونُ رَجُلٌ قَوِيٌّ مُسَلَّحاً تَسلِيحاً كامِلاً وَيَحرُسُ بَيتَهُ، تَكُونُ مُقتَنَياتُهُ آمِنَةً.

Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.

22 ل َكِنْ حِينَ يَأْتِي مَنْ هُوَ أقوَى مِنهُ وَيُهاجِمُهُ وَيَهزِمُهُ، فَإنَّهُ يَأْخُذُ كُلَّ أسلِحَتِهِ الَّتِي كانَ يَتَّكِلُ عَلَيها، ثُمَّ يَقتَسِمُ الغَنائِمَ مَعَ آخَرِينَ.

Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.

23 م َنْ لَيسَ مَعي فَهُوَ ضِدِّي. وَمَنْ لا يَجمَعُ مَعِي فَهُوَ يُبَعثِرُ.» الإنسانُ الفارِغ

Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

24 و َقالَ: «عِندَما يَخرُجُ رُوحٌ نَجِسٌ مِنْ إنسانٍ، فَإنَّهُ يَجتازُ أماكِنَ جافَّةً ساعِياً إلَى مَكانِ راحَةٍ. وَحينَ لا يَجِدُ مَكانَ راحَةٍ، يَقُولُ: ‹سَأعُودُ إلَى بَيتِي الَّذِي جِئتُ مِنهُ.›

Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов.

25 ف َيَذهَبُ وَيَجِدُ البَيتَ مُكَنَّساً وَمُرَتَّباً.

А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.

26 ح ينَئِذٍ يَذهَبُ وَيُحضِرُ سَبعَةَ أرواحٍ أُخَرَ تَفُوقُهُ شَرّاً، فَتَدخُلُ وَتَسكُنُ هُناكَ. وَهَكَذا تَكُونُ حالَةُ ذَلِكَ الإنسانِ الأخِيْرَةِ أسوَأ مِنْ حالَتِهِ الأُولَى.» السَّعادَةُ الحَقيقيَّة

Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!

27 و َلَمّا قالَ يَسُوعُ هَذِهِ الأشياءَ، رَفَعَتِ امْرأةٌ بَينَ النّاسِ صَوتَها وَقالَتْ: «هَنِيئاً لِلبَطنِ الَّذِي حَمَلَكَ، وَلِلثَّديَيْنِ اللَّذَيْنِ أرْضَعاكَ!»

І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!

28 ف َقالَ: «بَلْ هَنِيئاً لِلَّذِينَ يَسمَعُونَ كَلامَ اللهِ وَيُطِيعُونَهُ!» المُطالَبَةُ بِبُرهان

А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!

29 و َبَيْنَما كانَتْ جُمُوعُ النّاسِ تَتَزايَدُ، قالَ يَسُوعُ: «هَذا الجِيلُ شِرِّيرٌ. يَبحَثُ عَنْ بُرهانٍ لِكَي يُؤمِنَ. وَلَنْ يُعطَى إلّا بُرْهانَ يُونانَ.

А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони.

30 ل ِأنَّهُ كَما كانَ يُونانُ بُرهاناً لِأهلِ نِينَوَى، سَيَكُونُ ابنُ الإنسانِ بُرهاناً لِهَذا الجِيلِ.

Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.

31 « سَتَقِفُ مَلِكَةُ الجَنُوبِ يَومَ الدَّينُونَةِ ضِدَّ هَذا الجِيلِ، وَسَتُبَيِّنُ أنَّهُمْ مُخطِئُونَ. فَقَدْ جاءَتْ مِنْ أقاصِي الأرْضِ لِكَيْ تَسمَعَ حِكمَةَ سُلَيْمانَ. وَالآنَ هُنا أمامَكُمْ مَنْ هُوَ أعظَمُ مِنْ سُلَيْمانَ.

Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон!

32 « كَذَلِكَ سَيَقِفُ أهلُ نِينَوَى يَومَ الدَّينُونَةِ ضِدَّ هَذا الجِيلِ، وَسَيَدِينُونَهُ لأنَّهُمْ تابُوا إذْ سَمِعوا تَحذِيْرَ يُونانَ. وَالآنَ هُنا أمامَكُمْ مَنْ هُوَ أعظَمُ مِنْ يُونانَ.» كُونُوا نُوراً لِلعالَم

Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!

33 و َقالَ يَسُوعُ: «ما مِنْ أحَدٍ يُشعِلُ مِصباحاً وَيَضَعُهُ فِي مَخبَأٍ أوْ تَحتَ إناءٍ، بَلْ يَضَعُهُ عَلَى حَمّالَةٍ لِلمَصابِيْحِ لِكَيْ يَستَطِيعَ الدّاخِلُونَ أنْ يَرَوا النُّورَ.

Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

34 و َسِراجُ جَسَدِكَ هُوَ عَينُكَ. فَإنْ كانَتْ عَيناكَ صالِحَتَيْنِ، فَإنَّ جَسَدَكَ كُلُّهُ سَيَمتَلِئُ نُوراً. لَكِنْ إنْ كانَتا غَيْرَ صالِحَتَينِ، فَإنَّ جَسَدَكَ أيضاً سَيَمتَلِئُ بِالظُّلمَةِ.

Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.

35 ف َاحذَرْ مِنْ أنْ يَكُونَ النُّورُ الَّذِي فِيكَ ظُلمَةً فِي حَقِيقَتِهِ!

Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!

36 ف َإنْ كانَ جَسَدُكَ كُلُّهُ مَلِيئاً بِالنُّورِ، وَلَيسَ فِيهِ جانِبٌ مُظلِمٌ، فَسَيَكُونُ كُلُّهُ مُضاءً كَما لَوْ أنَّ مِصباحاً مُنِيراً قَدْ أشرَقَ عَلَيكَ.» يَسُوعُ يُوَبِّخِ الفِرِّيسِيِّين

Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.

37 و َبَعدَ أنْ أنهَى يَسُوعُ حَدِيثَهُ، دَعاهُ فِرِّيسِيٌّ لِتَناوُلِ الطَّعامِ فِي بَيتِهِ. فَدَخَلَ يَسُوعُ وَجَلَسَ إلَى المائِدَةِ.

Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.

38 ف َلاحَظَ الفِرِّيسِيُّ مُندَهِشاً أنَّ يَسُوعَ لَمْ يَغسِلْ يَدَيه أوَّلاً قَبلَ تَناوُلِ الطَّعامِ.

Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.

39 ف َقالَ لَهُ الرَّبُّ: «أنتُمِ الفِرِّيسِيِّينَ تُنَظِّفُونَ خارِجَ الكَأْسِ أوِ الطَّبَقِ، بَينَما يَملأُ الجَشَعُ وَالخُبثُ دَواخِلَكُمْ.

Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!

40 أ يُّها الحَمقَى! ألَيسَ الَّذِي صَنَعَ القِسمَ الخارِجِيَّ قَدْ صَنَعَ القِسمَ الدّاخِلِيَّ أيضاً؟»

Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?

41 ف َاصنَعُوا رَحمَةً لِلآخَرِيْنَ مِنْ دَواخِلِكُمْ، وَهَكَذا يُصبِحُ كُلُّ شَيءٍ نَظِيفاً لَكُمْ.

Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте.

42 ل َكِنْ وَيلٌ لَكُمْ أيُّها الفِرِّيسِيُّونَ، فَأنتُمْ تُقَدِّمونَ عُشراً مِنْ كُلِّ شَيءٍ، حَتَّى مِنَ النَّعناعِ وَالسَّذابِ وَكُلِّ النَّباتاتِ الأُخرَى، لَكِنَّكُمْ تَتَغافَلُونَ عَنِ الإنصافِ وَعَنْ مَحَبَّةِ اللهِ. كانَ عَلَيكُمْ أنْ تَفعَلُوا هَذِهِ الأُمُورَ، مِنْ دُونِ أنْ تُهمِلُوا غَيرَها.

Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!

43 و َيلٌ لَكُمْ أيُّها الفِرِّيسِيُّونَ، لِأنَّكُمْ تُحِبُّونَ الجُلُوسَ عَلَى أفضَلِ المَقاعِدِ فِي المَجامِعِ، وَتَلَقِّي تَحِيّاتِ الاحتِرامِ فِي الأسواقِ.

Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!

44 ا لوَيلُ لَكُمْ لِأنَّكُمْ تُشبِهُونَ قُبوراً بِلا عَلامَةٍ، يَمشِي النّاسُ عَلَيها وَهُمْ لا يَعرِفُونَ أنَّها تَحتَهُمْ!» يَسُوعُ يَتَحَدَّثُ إلَى مُعَلِّمِي اليَهُود

Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того...

45 ف َقالَ لَهُ أحَدُ خُبَراءِ الشَّرِيعَةِ: «يا مُعَلِّمُ، حِينَ تَقُولُ هَذِهِ الأشياءَ، فَإنَّكَ تُهِينُنا نَحنُ أيضاً.»

Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!

46 ف َقالَ يَسُوعُ: «وَيلٌ لَكُمْ أنتُمْ أيضاً يا خُبَراءَ الشَّرِيعَةِ، فَأنتُمْ تُرهِقُونَ النّاسَ بِأعباءٍ صَعبَةِ الحَملِ، لَكِنَّكُمْ لا تَلمَسُونَ تِلكَ الأعباءَ بِإحدَى أصابِعِكُمْ.

А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!

47 و َيلٌ لَكُمْ لِأنَّكُمْ تَبنُونَ قُبُوراً لِلأنبِياءِ، وَآباؤُكُمْ هُمُ الَّذِينَ قَتَلُوهُمْ.

Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали...

48 ف َأنتُمْ تَرَونَ أفعالَ آبائِكُمْ وَتُوافِقُونَ عَلَيها، لِأنَّهُمْ هُمِ الَّذِينَ قَتَلُوهُمْ، وَأنتُمْ تَبنُونَ قُبُورَهُمْ.

Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!

49 ل ِهَذا قالَ حِكْمَةُ اللهِ: ‹سَأُرسِلُ لَهُمْ أنبِياءً وَرُسُلاً، فَيَقتُلُونَ مِنهُمْ بَعضاً وَيَضطَهِدُونَ بَعضاً.›

Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,

50 « فَسَيُحاسَبُ هَذا الجِيلُ عَلَى دَمِ كُلِّ الأنبِياءِ الَّذِي سُفِكَ مُنذُ بِدايَةِ العالَمِ:

щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,

51 م ِنْ دَمِ هابِيلَ إلَى دَمِ زَكَرِيّا الَّذِي قُتِلَ بَينَ المَذبَحِ وَالهَيكَلِ. نَعَمْ، أقُولُ لَكُمْ إنَّ هَذا الجِيلَ سَيَدفَعُ ثَمَنَ ذَلِكَ الدَّمِ.

від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!

52 و َيلٌ لَكُمْ يا خُبَراءَ الشَّرِيعَةِ، لِأنَّكُمْ أخفَيتُمْ مِفتاحَ المَعرِفَةِ، فَلا دَخَلتُمْ أنتُمْ، وَلا سَمَحتُمْ بِالدُّخُولِ لِمَنْ يُرِيدُ.»

Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!

53 و َبَينَما كانَ يَسُوعُ يُغادِرُ ذَلِكَ المَكانَ، اغتاظَ مِنهُ مُعَلِّمُو الشَّرِيعَةِ وَالفِرِّيسِيُّونَ كَثِيراً، وَبَدَأُوا يَستَفهِمُونَ مِنهُ بِحِدَّةٍ عَنْ مَسائِلَ كَثِيرَةٍ.

А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,

54 م ُتَرَصِّدينَ لَهُ، لَعَلَّهُمْ يُمسِكُونَ عَلَيهِ مَمسَكاً فِي شَيءٍ يَقُولُهُ.

вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).