1 ر ِسالَةٌ عَنِ العَمُّونِيِّينَ. هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: «ألا يُوجَدُ لإسْرائِيلَ أبناءٌ؟ ألا يُوجَدُ لَهُ وَارِثٌ؟ إذاً لِماذا يَمتَلِكُ عابِدُو مُولَكَ مُدُنَ جادَ، وَلِماذا يَعِيشُ شَعبُ مُولَكَ فِي مُدُنِ جادَ؟»

На Аммонових синів. Так говорить Господь: Чи немає синів у Ізраїля? Чи немає спадкоємця в нього? Чому Ґада Мілком одідичив й осівся народ його по містах його?

2 ي َقُولُ اللهُ: «لِذَلِكَ سَتَأتِي أيّامٌ، حِينَ أُطلِقُ صَوتَ نِداءِ المَعرَكَةِ عَلَى رَبَّةِ العَمُّونِيِّينَ، سَتَصِيرُ تَلّاً خَرِباً. كُلُّ القُرَى المُحِيطَةِ بِها سَتُحرَقُ بِالنّارِ. وَسَيَمتَلِكُ بَنُو إسْرائِيلَ الَّذِينَ امتَلَكُوهُمْ،» يَقُولُ اللهُ.

Тому настають ось дні, говорить Господь, і Я розголошу крик військовий на Раббу Аммонових синів, і вона стане за купу руїн, а підлеглі міста її спалені будуть огнем, і знов одідичить Ізраїль спадок свій, говорить Господь.

3 « وَلْوِلِي يا حَشبُونُ، لأنَّ عايَ، قَدْ خَرِبَتْ. اصرُخنَ يا بَناتِ رَبَّةَ. البَسْنَ الخَيْشَ، وَلْوِلْنَ وَطُفْنَ بَينَ حَظائِرِ الغَنَمِ. اعمَلْنَ هَذا لأنَّ مُولَكَ سَيَذهَبُ إلَى السَّبيِ مَعَ كَهَنَتِهِ وَرُؤَسائِهِ.

Ридай, о Хешбоне, бо місто зруйноване! Кричіть, дочки Рабби, опережіться веретою, лементуйте й блукайте по обійстях, бо Мілком до полону іде, його священики й його зверхники разом!

4 ل ِماذا تَتَفاخَرِينَ بِقُوَّتِكِ؟ قُوَّتُكِ سَتَنهارُ أيَّتُها البِنتُ الخَائِنَةُ! تَثِقينَ بِثَروَتِكِ وَتَقُولِينَ: ‹مَنْ يَقدِرُ أنْ يُهاجِمَنِي؟›

Чого ти долинами хвалишся? Долина твоя розпливається кров'ю, о дочко невірна, що на скарби свої покладаєш надію та кажеш: Хто прийде до мене?

5 ي َقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ القَديرُ: «سَآتِي بِالخَوفِ عَلَيكِ مِنْ كُلِّ الَّذِينَ هُمْ حَولَكِ. كُلُّكُمْ سَتُطرَدُونَ، وَلَنْ يَكُونَ هُناكَ جَمعٌ لِلتّائِهِينَ.»

Ось Я страх припроваджу на тебе, говорить Господь, Бог Саваот, із усього довкілля твого, і ви повтікаєте кожен наперед себе, і не буде кому втікачів позбирати!...

6 ي َقُولُ اللهُ: «وَبَعدَ هَذا، سَأُعِيدُ ما سُبِيَ مِنَ العَمُّونِيِّينَ.» رِسالَةُ اللهِ إلَى أدُوم

А потім верну Я долю Аммонових синів, говорить Господь.

7 ر ِسالَةٌ عَنْ أدُومَ. هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ القَدِيرُ: «ألَمْ تَعُدْ هُناكَ حِكمَةٌ فِي تَيمانَ؟ هَلْ بادَتِ القُدرَةُ عَلَى إعطاءِ النَّصِيحَةِ مِنَ الفُهَماءِ؟ هَلْ فُقِدَتْ حِكمَتُهُمْ؟

На Едома. Так говорить Господь Саваот: Чи в Темані немає вже мудрости? Чи згинула рада розумних? Хіба зіпсувалась їхня мудрість?

8 ي ا سُكّانَ دَدانَ، اهْرُبُوا، ارْجِعُوا وَاخْتَبِئُوا. لأنِّي سَأجلِبُ رُعباً عَلَى عِيسُو، وَقتَ عِقابِي لَهُ.

Утікайте, оберніться плечима, сядьте глибше, мешканці Дедану, бо привів Я нещастя Ісава на нього, той час, коли покараю його!

9 « إنْ جاءَ قاطِفو العِنَبِ إلَيكَ، فَإنَّهُمْ يَترُكُونَ بَعْضَ العَناقِيدِ. وَإنْ أتَى اللُّصُوصُ فِي اللَّيلِ، فَإنَّهُمْ يَنْهَبُونَ ما يُرِيدُونَ فَقَطْ.

Якщо прийдуть до тебе збирачі винограду, вони не полишать останків, якщо ж прийдуть злодії вночі, напсують, скільки схочуть.

10 أ مّا أنا فَقَدْ جَرَّدْتُ عِيسُو تَماماً، كَشَفتُ أماكِنَهُ المُستَتِرَةَ، حَتَّى لا يَستَطِيعَ أنْ يَختَبِئَ. سَيُقضَى عَلَى نَسلِهِ وَعائِلَتِهِ وَأصحابِهِ، فَلا يَعُودُ لَهُ وُجُودٌ فِيما بَعْدُ.

Бо обнажив Я Ісава, повідкривав усі криївки його, і він сховатись не зможе, спустошене буде насіння його, й його браття, і сусіди його, і не буде його!

11 ا ترُكْ يَتاماكَ، وَأنا سَأُعطِيهِمْ حَياةً. اترُكْ أرامِلَكَ، وَسَيَتَّكِلْنَ عَلَيَّ.»

Залиши свої сироти, Я утримаю їх при житті, а вдови твої хай надію на Мене кладуть!

12 ل أنَّ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: «بَعضُ الَّذِينَ سَيَشرَبُونَ كَأسَ الغَضَبِ لَمْ يُتَّهَمُوا بِخَطيَّةٍ، أمّا أنتَ يا أدُومُ فَقَدْ أخطَأتَ، وَلِذا فَإنَّكَ حَتماً سَتَشرَبُ مِنْ كَأسِ غَضَبِ اللهِ.

Бо так промовляє Господь: Ось і ті, що не мали б пити чаші цієї, пити будуть напевне, а ти непокараним будеш? Не будеш без кари, бо справді ти питимеш чашу!

13 ف َأنا قَدْ أقسَمتُ بِذاتِي، يَقُولُ اللهُ ، إنَّكَ سَتَصِيرُ خَراباً وَسَبَبَ رُعبٍ وَسُخْرِيَةٍ وَلَعنَةً. سَتَصِيرُ بُصرَةُ وَمُدُنُها خَراباً أبَدِيّاً.»

Бо Собою присяг Я, говорить Господь, що Боцра за спустошення стане, за ганьбу, пустиню й прокляття, і руїнами вічними стануть міста її всі!

14 س َمِعْتُ خَبَراً مِنَ اللهِ ، وَأرسَلَ رَسُولاً إلَى الأُمَمِ يَقُولُ: «تَجَمَّعُوا وَتَعالَوْا عَلَى أدُومَ، وَانهَضُوا لِلمَعرَكَةِ.

Я звістку від Господа чув, і відправлений вісник між люди: Зберіться й прийдіть проти неї, і встаньте на бій,

15 ه ا إنِّي سَأجَعَلُكَ صَغِيراً بَينَ الأُمَمِ يا أدُومُ، وَسَتَكُونُ مُحتَقَراً بَينَ النّاسِ.

бо тебе Я зробив ось малим між народами, погордженим серед людей!

16 خ ُدِعْتَ بِقُدرَتِكَ عَلَى إثارَةِ الرُّعبِ، وَبِكِبرِياءِ قَلبِكَ. أيُّها السّاكِنُ فِي شُقُوقِ الصَّخرِ، وَالمالِكُ التَّلَّةَ المُرتَفِعَةَ. مَعَ أنَّكَ تَجعَلُ عُشَّكَ مُرتَفِعاً كَما يَعمَلُ النَّسرُ، لَكِنِّي سَأُنزِلُكَ مِنْ هُناكَ.» يَقُولُ اللهُ.

Страхіття твоє обманило тебе й гордість серця твого, тебе, що в розщілинах скелі живеш, що високих підгірків тримаєшся. Та коли б ти кубло своє й високо звив, мов орел, то й ізвідти Я скину тебе, промовляє Господь.

17 « سَتُصبِحُ أدُومُ مَثارَ رُعبٍ لِغَيرِها، وَسَيَذْعَرُ وَيَندَهِشُ كُلُّ مَنْ يَمُرُّ فِيها.

І стане Едом за страхіття, кожен, хто буде проходити ним, остовпіє й засвище, як порази його всі побачить...

18 ك َما انقَلَبَتْ سَدُومُ وَعَمُورَةُ وَسُكّانُها، هَكَذا لَنْ يَسكُنَ أحَدٌ هُناكَ، وَلَنْ يَرتَحِلَ فِيها أحَدٌ.» يَقُولُ اللهُ.

Як Содом та Гоморру й сусідів її поруйновано, каже Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський.

19 ك َما يَصْعَدُ أسَدٌ مِنْ أدغالِ نَهرِ الأُردُنِّ إلَى مَرعَىً دائِمٍ، هَكَذا سَأطرُدُ أدُومَ سَرِيعاً مِنْ هَذِهِ الأرْضِ، وَسَأُعَيِّنُ مَنْ أختارُهُ. لأنَّهُ مَنْ مِثلِي؟ وَمَنْ سَيَدعُونِي إلَى المَحكَمَةِ؟ وَمَنْ هُوَ الرّاعِي الَّذِي يَقِفُ أمامِي؟

Ось підійметься він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм устоїть?

20 ل ِذَلِكَ اسْمَعُوا قَضاءَ اللهِ عَلَى أدُومَ، وَالأحكامَ الَّتِي قَرَّرَها ضِدَّ سُكّانِ تَيمانَ. سَيُسْحَبُ الصِّغارُ كَالغَنَمِ، وَلَنْ يَبقَى أحَدٌ فِي المَراعِي بِسَبِبِ ذَلِكَ.

Тому то послухайте задум Господній, що Він на Едома задумав, і думки Його ті, які Він на мешканців Теману замислив: Направду, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них!

21 س َتَرتَجِفُ الأرْضُ مِنْ صَوتِ سُقُوطِهِمْ. وَسَيُسمَعُ صَوتُ صُراخِهِمْ حَتَّى فِي البَحرِ الأحمَرِ.

Від гуку упадку їхнього буде тремтіти земля, буде зойк, аж на морі Червоному чути їхній голос.

22 س َأكُونُ كَالنَّسرِ الَّذِي يَرتَفِعُ وَيَنطَلِقُ وَيَبسُطُ جَناحَيهِ عَلَى بُصْرَةَ، وَقَلبُ جَبابِرَةِ أدُومَ سَيَصِيرُ كَقَلبِ امْرأةٍ تَتَمَخَّضُ فِي ذَلِكَ اليَومِ.» رِسالَةُ اللهِ عَنْ دِمَشق

Ось підійметься він, як орел, і літатиме, й крила свої над Боцрою розгорне: і стане серце хоробрих едомлян в той день, немов серце жони-породіллі...

23 ر ِسالَةُ اللهِ عَنْ دِمَشقَ: «خَزِيَتْ حَماةُ وَأرفادُ، لأنَّهُما سَمِعَتا خَبَراً رَدِيئاً. ذابَ سُكّانُهُما مِنَ الخَوفِ، وَاضطَرَبُوا كَبَحرٍ هائِجٍ لا يَهدَأُ.

На Дамаск. Засоромивсь Хамаш та Арпад, бо злу звістку почули; в неспокої тривожнім вони, як те море, що не може вспокоїтись.

24 ض َعُفَتْ دِمَشقُ. التَفَتَتْ لِتَهرُبَ، لَكِنَّ الرُّعبَ أمسَكَها. أمسَكَتْها الرَّعدَةُ وَالألَمُ. مِثلَ امْرأةٍ تَلِدُ.

Дамаск сторопів, обернувся втікати, і страх його міцно охопив, біль та муки його обгорнули, немов породіллю...

25 « كَيفَ لَمْ تُهْجَرِ المَدِينَةُ السَّعِيدَةُ بَعدُ، مَدِينَةُ المُتْعَةِ؟

Як спорожніло славне це місто, місто втіхи Моєї!

26 ل ِذَلِكَ، سَيَسقُطُ شَبابُها فِي ساحاتِها، وَجُنُودُها سَيُقْتَلُونَ فِي ذَلِكَ اليَومِ،» يَقُولُ اللهُ القَدِيرُ.

Тому юнаки його падати будуть на площах його, і всі військові погинуть того дня, говорить Господь Саваот.

27 « سَأُشعِلُ ناراً فِي أسْوارِ دِمَشقَ، وَسَتَلتَهِمُ قُصُورَ بَنْهَدَدَ.» رِسالَةُ اللهِ عَنْ قِيدارَ وَحاصُور

І під муром Дамаску огонь запалю, і він пожере Бен-Гададські палаци!...

28 ر ِسالَةٌ بِخُصُوصِ قِيدارَ وَمَمالِكِ حاصُورَ الَّتِي ضَرَبَها نَبُوخَذْناصَّرُ، مَلِكُ بابِلَ. هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: «قُومُوا وَاصعَدُوا إلَى قِيدارَ، وَاضرِبُوا سُكّانَ المَشْرِقِ.

На Кедар та на царства Хацору, що їх побив Навуходоносор, цар вавилонський. Так говорить Господь: Уставайте, ідіть на Кедар, і нехай попустошать війська синів сходу!

29 خ ِيَمُهُمْ وَقُطعانُهُمْ سَتُؤخَذُ، مَعَ سَتائِرِ خِيَمِهِمِ الدّاخِلِيَّةِ وَآنِيَتِهِمْ. سَيَأخُذُونَ جِمالَهُمْ، وَيُنادُونَ إلَيْهِمْ: ‹الرُّعبُ مِنْ حَولِكُمْ،›

Заберуть їхні намети та їхню отару, їхні покрови та всі їхні речі, та їхніх верблюдів собі заберуть, і над ними кричатимуть: Жах звідусіль!

30 ا هرُبُوا! فِرُّوا بَعِيداً! اختَبِئُوا، يا سُكّانَ حاصُورَ،» يَقُولُ اللهُ ، «لأنَّ نَبُوخَذْناصَّرَ، مَلِكَ بابِلَ، قَدْ وَضَعَ عَلَيكُمْ خُطَطاً، وَتَآمَرَ عَلَيكُمْ.

Утікайте, мандруйте скоріш, сховайтесь в глибоке, мешканці Хацору, говорить Господь, бо раду нарадив на вас Навуходоносор, цар вавилонський, і задум задумав на вас!

31 « قُومُوا! حارِبُوا أُمَّةً تَسكُنُ بِاطمِئنانٍ، أُمَّةً تَشعُرُ بِالأمانِ وَالحِمايَةِ. لَيسَ لَها بَوّاباتٌ أوْ عَوارِضَ، وَتَسكَنُ وَحدَها.» يَقُولُ اللهُ.

Уставайте, ідіть на народ, що спокійно, безпечно живе, промовляє Господь, немає воріт, і нема в нього засувів, самітно живуть.

32 « سَتَصِيرُ جِمالُهُمْ غَنِيمَةً، وَماشِيَتُهُمُ الكَثِيرَةُ سَلْباً. وَسَأُبَدِّدُ الشَّعبَ مَحلُوقَ السَّوالِفِ إلَى جِهاتِ الرِّياحِ الأربَعِ. وَسَأجلِبُ المَصائِبَ عَلَيهِمْ مِنْ كُلِّ الجِهاتِ،» يَقُولُ اللهُ.

І стануть верблюди їхні здобиччю, а їхні череда грабежем, і на всі вітри розвію Я їх, хто волосся довкола стриже, і зо всіх їхніх сторін припроваджу на них їхню погибіль, говорить Господь...

33 « وَسَتَصِيرُ حاصُورُ مَسكَناً لِبَناتِ آوَى، وَمَكاناً خَرِباً إلَى الأبَدِ. لَنْ يَسكُنَ هُناكَ أحَدٌ، وَلَنْ يَرتَحِلَ فِيها أحَدٌ.» رِسالَةُ اللهِ عَنْ عِيلام

І стане Хацор за мешкання шакалів, за вічне спустошення, не замешкає там людина, і син людський не спиниться в ньому!...

34 ه َذِهِ هِيَ كَلِمَةُ اللهِ الَّتِي أتَتْ إلَى إرْمِيا النَّبِيِّ بِخُصُوصِ عِيلامَ فِي بِدايَةِ مُلكِ صِدْقِيّا مَلِكِ يَهُوذا.

Слово Господнє, що було пророкові Єремії на Елам на початку царювання Седекії, Юдиного царя, таке:

35 ه َذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ القَدِيرُ: «سَأُكَسِّرُ قُوَّةَ عِيلامَ العَسكَرِيَّةَ، سَأُكَسِّرُ قُوَّتَها العَظِيمَةَ،

Так говорить Господь Саваот: Ось Я зламаю еламського лука, головну їхню силу!

36 س َأجلِبُ عَلَى عِيلامَ الرِّياحَ الأربَعَ مِنْ أربَعِ زَوايا السَّماءِ. سَأُبَدِّدُهُمْ إلَى جِهاتِ الرِّيحِ الأربَعِ، وَلَنْ تَكُونَ هُناكَ أُمَّةٌ لَنْ يُطرَدَ إلَيها شَعبُ عِيلامَ.

І з чотирьох кінців неба спроваджу чотири вітри до Еламу, і їх розпорошу на всі ці вітри, і не буде такого народу, куди б не прийшли ці вигнанці з Еламу...

37 س َأُحَطِّمُ شَعبَ عِيلامَ أمامَ أعدائِهِمْ، وَأمامَ مَنْ يُرِيدُونَ قَتلَهُمْ. وَسَأجلِبُ عَلَيهِمْ ألَماً، لأُرِيهِمْ غَضَبِي عَلَيهِمْ، وَسَأطرُدُهُمْ بِالحَربِ حَتَّى أُفنِيهِمْ.» يَقُولُ اللهُ.

І настрашу Елам перед їхніми ворогами та перед всіма, хто їхню душу шукає, і лихо на них наведу, лютість гніву Мого, говорить Господь, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!

38 « سَأضَعُ عَرشِي فِي عِيلامَ، سَأُلاشِي المَلِكَ وَالرُّؤَساءَ مِنْ هُناكَ.» يَقُولُ اللهُ.

І поставлю Престола Свого в Еламі, і вигублю звідти царя й його зверхників, каже Господь...

39 « وَلَكِنْ بَعدَ تِلكَ الأيّامِ، سَأُعِيدُ ما أُخِذَ مِنْ عِيلامَ.» يَقُولُ اللهُ.

Але буде наприкінці днів, поверну Я Еламові долю, говорить Господь.