1 ا لأبرارُ يَمُوتُونَ، وَلا أحَدَ يَهْتَمُّ. لِذَلِكَ سَيُجْمَعُ الأُمَناءُ وَلا أحَدَ يَفْهَمُ لِماذا. إنَّهُمْ يُجْمَعُونَ لأنَّ الكارِثَةَ آتِيَةٌ.

Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу!

2 أ مّا السّالِكُونَ بِالاستِقامَةِ، فَيَسكُنُونَ السَّلامَ، وَيَستَرِيحُونَ عَلَى فِراشِهِمْ.

Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.

3 ي َقُولُ اللهُ: «يا أولادَ السّاحِراتِ، قِفُوا أمامِي! يا نَسلَ الفاسِقَةِ وَالزّانِيَةِ،

Та наблизьтесь сюди, ви сини чарівниці, насіння чужоложникове та блудниці,

4 ب ِمَنْ تَسْخَرُونَ؟ وَعَلَى مَنْ تَفتَحُونَ أفْواهَكَمْ وَتُخرِجُونَ ألسِنَتَكُمْ؟ ألَستُمْ أولاداً عُصاةً وَنَسلاً كاذِباً؟

над ким розкошуєте ви, над ким розкриваєте рота, висовуєте язика? Хіба ви не діти переступу, насіння брехні,

5 أ نتُمْ تَتَحَرَّقُونَ تَوْقاً إلَى أوْثانِكُمْ تَحتَ كُلِّ شَجَرَةٍ خَضراءَ. تَذبَحُونَ أطفالاً فِي الأودِيَةِ وَبَينَ شُقُوقِ الصُّخُورِ.

ви, що палитесь пристрастю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що дітей над потоками ріжете, під скельними щілинами?

6 ن َصِيبُكِ هُوَ بَينَ حِجارَةِ الوادِي المَلساءِ، هِيَ حِصَّتُكِ مِنَ الأرْضِ. سَكَبْتِ لَها خَمْراً، وَأحضَرتِ لَها تَقدِمَةً مِنَ الحُبُوبِ. فَهَلْ أُسَرُّ بِكُلِّ هَذِهِ الأشياءِ؟

У гладеньких каміннях потоку твій уділ, вони, вони доля твоя! І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила! Чи цим Я заспокоєний буду?

7 و َضَعتِ سَرِيرَكِ عَلَى جَبَلٍ مُرتَفِعٍ شامِخٍ. وَصَعِدْتِ إلَى هُناكَ لِتُقَدِّمِي ذَبائِحِ.

На горі на високій та висуненій ти поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви.

8 و َراءَ البابِ وَعَلَى قَوائِمِهِ خَبَّأتِ تَذْكارَكِ، لأنَّكِ تَعَرَّيتِ لِغَيرِي، وَوَسَّعتِ سَرِيرَكِ. قَطَعتِ مَعَهُمْ عَهداً. أحبَبتِ أسِرَّتَهُمْ، وَنَظَرتِ إلَيْهِمْ وَهُمْ عُراةٌ.

І ти за дверима й одвірком кладеш свого пам'ятника культового, бо ти відступила від Мене, обнажаєшся й входиш, поширюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагледиш.

9 س افَرتِ إلَى مُولِكَ بِزَيتٍ كَثِيرٍ، وَكَثَّرْتِ عُطُورَكِ. أرسَلْتِ رُسُلَكِ إلَى أماكِنَ بَعِيدَةٍ لِتَجِدِي مُحِبِّينَ، وَنَزَلتِ حَتَّى إلَى الهاوِيَةِ.» سَعيُ إسْرائِيلَ وَراءَ الأوثان

І ти до Молоха з оливою ходиш, і намножуєш масті свої; і посилаєш далеко своїх посланців, і знижаєшся аж до шеолу.

10 أ نهَكَكِ تُجوالُكِ الكَثِيرُ. لَكِنَّكِ لَمْ تَقُولِي: «هَذا عَبَثٌ!» وَتَجَدَّدَتْ قُوَّتُكِ وَلَمْ تَضعُفِي.

Ти змучувалась на численних дорогах своїх, але не казала: Зрікаюсь! Знайшла ти оживлення сили своєї, тому не ослабла.

11 م ِمَّنْ خِفتِ وَارتَعَبْتِ حَتَّى كَذَبْتِ؟ قَدْ تَجاهَلْتِنِي وَنَسِيتِنِي، وَأنا صَمَتُّ وَأغلَقْتُ عَينَيَّ. فَأنتِ لا تَخافِينَ مِنِّي.

І за ким побивалася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згадала, не клала на серці своєму? Хіба не тому, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене?

12 أ نا لا أُنكِرُ بِرَّكِ وَأعمالَكِ، لَكِنَّها لَنْ تَنفَعَكِ!

Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої, та вони не поможуть тобі!

13 ع ِندَما تَصرُخِينَ، فَلتُخَلِّصْكِ أوثانُكِ الَّتِي جَمَعتِها. سَتَحمِلُها الرِّيحُ كُلَّها، وَنَفخَةُ هَواءٍ سَتُطَيِّرُها. أمّا مَنْ يَتَّكِلُ عَلَيَّ فَسَيَمتَلِكُ الأرْضَ، وَيُعطَى جَبَلِيَ المُقَدَّسَ. خَلاصُ اللهِ لِشَعبِه

Як ти будеш кричати, нехай порятує тебе твоя зграя божків. Але вітер усіх їх розвіє, схопить подих; хто ж на Мене надіється, землю вспадкує й гору святую Мою одідичить!

14 أ عِدُّوا، جَهِّزُوا الطَّرِيقَ. أزِيلُوا العَثَراتِ مِنْ طَرِيقِ شَعبِيَ.

І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешкоди з дороги народу Мого!

15 ل أنَّ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ العَلِيُّ العَظِيمُ، الحَيُّ إلَى الأبَدِ، وَاسمُهُ هُوَ القُدُّوسُ: «نَعَمْ أنا أسكُنُ فِي أعلَى وَأقدَسِ مَكانٍ، وَمَعَ المُنسَحِقِينَ وَالمُتَواضِعِينَ فِي أرواحِهِمْ أيضاً، لأُعطِيَ حَياةً جَدِيدَةً لِرُوحِ المُتَواضِعِينَ وَلِقَلبِ المُنسَحِقِينَ.

Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!

16 ل أنِّي لَنْ أُخاصِمَكُمْ دائِماً، وَلَنْ أغضَبَ إلَى الأبَدِ. لأنَّ رُوحَ الإنسانِ، وَالنُّفُوسَ الَّتِي صَنَعْتُها، تَخُورُ أمامِي.

Бож не вічно Я буду судитись, і не завжди Я гніватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлів би, та й душі, які Я вчинив.

17 ر َأيتُ طَمَعَهُمْ وَإثمَهُمْ فَغَضِبْتُ، ضَرَبْتُهُمْ وَابتَعَدْتُ عَنهُمْ فِي غَضَبِي. لَكِنَّهُمْ كانُوا يَرجِعُونَ إلَى خَطاياهُمْ.

Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого.

18 ر َأيْتُ طُرُقَهُمْ، وَسَأشفِيهُمْ، سَأقُودُهُمْ وَأُعَزِّيهُمْ، وَسَأضَعُ تَسبِيحِي عَلَى شِفاهِهِمْ.

Я бачив дороги його, і вздоровлю його, і його поведу й дам потіху для нього й для тих, що сумують із ним.

19 س َلامٌ، سَلامٌ لِلبَعِيدِ وَلِلقَرِيبِ، وَسَأشفِيهِمْ،» يَقُولُ اللهُ.

Створю Я плід уст: Спокій, спокій далекому та близькому! говорить Господь, і вздоровлю його.

20 أ مّا الأشرارُ فَكالبَحرِ الهائِجِ الَّذِي لا يَهْدَأُ، فَمِياهُهُ تُحَرِّكُ الطِّينَ فِيهِ.

А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають.

21 ق الَ إلَهِي: «لا سَلامَ لِلأشرارِ.»

Для безбожних спокою немає, говорить Господь!