ﺃﺷﻌﻴﺎء 63 ~ Ісая 63

picture

1 م َنْ هَذا الآتِي مِنْ أدُومَ، مِنْ مَدِينَةِ بُصرَى وَثِيابُهُ مُلَطَّخَةٌ بِاللَّونِ الأحمَرِ؟ مَنْ ذاكَ الَّلابِسُ ثِياباً جَمِيلَةً، وَيَسِيرُ بِقُوَّتِهِ العَظِيمَةِ؟ «هَذا أنا، المُعلِنُ النَّصرَ، القادِرُ عَلَى الخَلاصِ.»

Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!

2 « فَلِماذا ثِيابُكَ مُلَطَّخَةٌ بِاللَّونِ الأحمَرِ كَثِيابِ مَنْ يَدُوسُونَ العِنَبَ فِي المِعْصَرَةِ؟»

Чого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?

3 « دُستُ مِعصَرَةَ الخَمرِ وَحدِي، وَلَمْ يُساعِدنِي مِنَ الشُّعُوبِ أحَدٌ. مَشَيتُ عَلَيهِمْ فِي غَضَبِي، وَدُستُهُمْ فِي سَخَطِي. رُشَّتْ ثِيابِي بعَصِيرِهِمْ، فَتَلَطَّخَتْ كُلُّ مَلابِسِي.

Сам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої...

4 ل أنَّنِي حَدَّدْتُ يَومَ عِقابٍ لِلأُمَمِ، وَسَنَةُ تَحرِيرِ شَعبِي قَدِ جاءَتْ.

Бо день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!

5 ن َظَرتُ، فَلَمْ يَكُنْ مِنْ مُعِينٍ، وَاندَهَشتُ، إذْ لَمْ يَكُنْ مِنْ سَنيدٍ. فَنَصَرَتْنِي ذِراعِي، وَسَنَدَنِي غَضَبِي.

Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!

6 د ُستُ شُعُوباً فِي غَضَبِي، وَحَطَّمتُهُمْ فِي سَخَطِي، وَسَكَبتُ عَصِيرَهُمْ عَلَى التُّرابِ.» إحساناتُ اللهِ نَحوَ شَعبِه

І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

7 س َأُخبِرُ بِإحساناتِ اللهِ ، بأعمالِ اللهِ الَّتِي بِسَبَبِها يَستَحِقُّ التَّسبِيحَ، وَلأجلِ جَميعِ ما صَنَعَهُ اللهُ لَنا. لأجلِ إحسانِهِ الكَثِيرِ لِبَيتِ إسْرائِيلَ، الَّذِي أجزَلَهُ لَهُمْ بِحَسَبِ رَحمَتِهِ وَكَثرَةِ مَحَبَّتِهِ.

Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

8 ق الَ: «إنَّما هُمْ شَعبِي، وَأولادِي الَّذِينَ لَنْ يَخُونُونِي.» وَلِذَلِكَ صارَ مُخَلِّصَهُمْ.

І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.

9 ف ِي كُلِّ ضِيقِهِمْ لَمْ يَكُنْ رَسُولٌ أوْ مَلاكٌ لِيُخَلِّصَهُمْ، وَلَكِنَّهُ هُوَ نَفسُهُ خَلَّصَهُمْ، وَبِمَحَبَّتِهِ وَرَحمَتِهِ هُوَ فَداهُمْ، وَرَفَعَهُمْ وَحَمَلَهُمْ كُلَّ الأيّامِ الماضِيَةِ.

В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.

10 و َلَكِنَّهُمْ تَمَرَّدُوا، وَأحزَنُوا رُوحَهُ القُدُّوسَ. لِذَلِكَ صارَ عَدُوَّهُمْ، وَحارَبَهُمْ.

Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...

11 ح ِينَئِذٍ، تَذَكَّرُوا الأيّامَ الماضِيَةَ، تَذَكَّرَ شَعبُهُ مُوسَى. أينَ الَّذِي أخرَجَهُمْ مِنَ البَحرِ، الَّذِي كانَ يَرعَى غَنَمَهُ؟ أينَ الَّذِي وَضَعَ فِيهِمْ رُوحَهُ القُدُّوسَ؟

Тоді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

12 أ ينَ الَّذِي وَضَعَ ذِراعَهُ المَجِيدَةَ فِي يَمينِ مُوسَى لِيَقُودَهُ؟ اينَ الَّذِي شَقَّ الماءَ أمامَهُمْ، لِيَكُونَ اسمُهُ مَعرُوفاً إلَى الأبَدِ؟

Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?

13 أ ينَ الَّذِي قادَهُمْ فِي المِياهِ العَمِيقَةِ؟ كَالحِصانِ فِي البَرِّيَّةِ، فَلَمْ يَتَعَثَّرُوا،

Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?

14 و َكالبَهائِمِ الَّتِي تَنزِلُ إلَى الوادِي؟ فَرُوحُ اللهِ قادَهُمْ إلَى الرّاحَةِ. هَكَذا قُدْتَ شَعبَكَ حَتَّى تَصنَعَ لِنَفسِكَ اسْماً مَجِيداً. صَلاةٌ إلَى الله

Як сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!

15 ا نظُرْ مِنَ السَّماواتِ، مِنْ مَسكَنِكَ المُقَدَّسِ المَجِيدِ. أينَ غَيرَتُكَ وَقُوَّتُكَ، تَوقُ قَلبِكَ وَشَفَقَتُكَ؟ لِماذا تُخفيها عَنِّي؟

Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?

16 ل أنَّكَ أنتَ أبُونا، حَتَّى لَو كانَ إبراهِيمُ لا يَعرِفُنا، وَإسْرائِيلُ لا يَعلَمُ مَنْ نَحنُ. أنتَ، يا اللهُ ، أبُونا، وَاسمُكَ مِنَ القَدِيمِ هُوَ «فادِينا.»

Тільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель!

17 ل ِماذا تَرَكتَنا يا اللهُ نَضِلُّ عَنْ طُرُقِكَ؟ وَلِماذا تَرَكتَ قُلُوبَنا لِتَتَقَسَّى فَلا نَخافَكَ؟ ارجِعْ لأجلِ خُدّامِكَ، وَلأجلِ القَبائِلِ الَّتِي هِيَ لَكَ.

Нащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!

18 ش َعبُكَ المُقَدَّسُ امتَلَكَ هَيكَلَكَ لِفَترَةٍ قَصِيرَةٍ، وَلَكِنَّ أعداءَنا داسُوهُ.

Спадщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали!

19 ك ُنّا لِفَترَةٍ طَوِيلَةٍ كَمَنْ لَمْ تَحكُمْهُمْ، وَكالَّذِينَ لَمْ يُدعُوا باسْمِكَ.

Ми стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!