1 ث ُمَّ قالَ اللهُ لِيَشُوعَ: «لا تَخَفْ وَلا تَخُرْ عَزِيمَتُكَ. خُذْ مَعَكَ كُلَّ الجَيشِ وَاصعَدِ الآنَ إلَى عايَ. سَأُعطِيكَ مَلِكَ عايَ وَشَعبَهُ وَمَدِينَتَهُ وَأرْضَهُ.

І сказав Господь до Ісуса: Не бійся й не лякайся, візьми з собою ввесь військовий люд, та й устань, піди на Ай. Подивися: ось дав Я в руку твою айського царя, і народ його, і місто його, і край його.

2 و َسَتَعمَلُ بِعايَ وَبِمَلِكِها كَما عَمِلْتَ بِأرِيحا وَبِمَلِكِها. لَكِنْ فِي هَذِهِ المَرَّةِ يُمكِنُكَ الاحتِفاظُ بِثَروَتِها وَحَيواناتِها غَنِيمَةً لَكَ. أقِمْ كَمِيناً خَلْفَ المَدِينَةِ.»

І зробиш Аєві, і цареві його, як ти зробив Єрихонові та цареві його, тільки здобич його та худобу його заберете собі. Постав собі засідку на місто позад нього.

3 ف انطَلَقَ يَشُوعُ إلَى عايَ مَعَ كُلِّ الجَيشِ. وَاختارَ يَشُوعُ ثَلاثِينَ ألفاً مِنْ أفضَلِ جُنُودِهِ وَأرسَلَهُمْ فِي الَّليلِ.

І встав Ісус та ввесь військовий люд, щоб іти на Ай. І вибрав Ісус тридцять тисяч чоловіка сильних вояків, та й послав їх уночі.

4 و َأعطاهُمْ هَذِهِ الأوامِرَ: «انتَبِهُوا! أقِيمُوا كَمِيناً خَلْفَ المَدِينَةِ. وَلا تَبتَعِدُوا عَن المَدِينَةِ، وَلَكِنْ كُونُوا مُستَعِدِّينَ وَيَقِظِينَ.

І він наказав їм, говорячи: Глядіть, чатуйте на Ай з-позад міста, не віддаляйтеся дуже від міста, і будьте всі готові.

5 س َنَتَقَدَّمُ أنا وَالجَيشُ الَّذِي مَعِي إلَى المَدِينَةِ. حِينَ يَخرُجُونَ لِمُواجَهَتِنا كَما حَدَثَ قَبلاً، فَإنَّنا سَنَهرُبُ أمامَهُمْ.

А я та ввесь народ, що зо мною, прийдемо до міста. І станеться, коли вийдуть навперейми нам, як перше, то ми втечемо перед ними.

6 ح ِينَئِذٍ، سَيَخرُجُونَ وَراءَنا إلَى أنْ نُبعِدَهُمْ عَنِ المَدِينَةِ. لِأنَّهُمْ سَيَظُنُّونَ أنَّنا نَهْرُبُ مِنْهُمْ كَما حَدَثَ مِنْ قَبلُ. فَحِينَ نَهرُبُ أمامَهُمْ،

І вийдуть вони за нами, а ми відтягнемо їх від міста, бо скажуть: Вони втікають перед нами, як перше. І ми втечемо перед ними.

7 ت َخْرُجُونَ مِنْ مَكانِ الكَمِينِ وَتَأْخُذُونَ المَدِينَةَ، لأنَّ إلَهَكُمْ سَيُعطِيها لَكُمْ.

А ви встанете з засідки, і здобудете те місто, і Господь, Бог ваш, дасть його вам у вашу руку.

8 « وَحِينَ تَأخُذُونَ المَدِينَةَ، أحْرِقُوها بِالنّارِ. اعْمَلُوا بِحَسَبِ أمْرِ اللهِ. ها قَدْ سَمِعْتُمْ أوامِرِي.»

І станеться, як ви візьмете місто, то підпалите місто огнем, зробите за Господнім словом. Глядіть, я вам наказав.

9 ف َأرسَلَهُمْ يَشُوعُ فَذَهَبُوا إلَى مَكانِ الكَمِينِ، وَبَقَوْا بَينَ بَيتِ إيلَ وَعايَ، إلَى الغَرْبِ مِنْ عايَ. أمّا يَشُوعُ فَقَضَى تِلْكَ الَّليلَةَ وَسَطَ الجَيشِ.

І послав їх Ісус, і пішли вони на засідку, та й засіли між Бет-Елом та між Аєм, із заходу від Аю. А Ісус ночував тієї ночі серед народу.

10 و َاستِيقَظَ يَشُوعُ فِي الصَّباحِ باكِراً وَجَمَعَ كُلَّ الجَيشِ. ثُمَّ خَرَجَ مَعَ شُيُوخِ إسْرائِيلَ أمامَ جَيشِ عايَ.

І встав Ісус рано вранці, і переглянув народ, і пішов він та Ізраїлеві старші перед народом до Аю.

11 و َكُلُّ الجُنُودِ الَّذِينَ مَعْهُ صَعِدُوا وَاقتَرَبُوا مِنَ المَدِينَةِ، وَوَصَلُوا إلَى مُقابِلِها، وَخَيَّمُوا إلَى الشَّمالِ مِنْ عايَ. وَكانَ الوادِي بَينَهُمْ وَبَينَ عايَ.

А всі вояки, що були з ним, пішли під гору, і підійшли, і прийшли навпроти того міста, і таборували з півночі Аю, а між ним та між Аєм була долина.

12 و َأخَذَ يَشُوعُ خَمسَةَ آلافِ رَجُلٍ وَجَعَلَهُمْ يَكْمُنُونَ بَينَ بَيْتَ إيلَ وَعايَ إلَى الغَرْبِ مِنَ المَدِينَةِ.

І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка, і поставив їх як засідку між Бет-Елом та між Аєм з заходу міста.

13 ف َحَدَّدُوا مَواقِعَ الجَيشِ. عَرَفُوا أنَّ المُعَسكَرَ الرَّئِيسِيَّ إلَى الشَّمالِ مِنَ المَدِينَةِ، وَبَقِيَّةَ الجَيشِ إلَى الغَربِ مِنَ المَدِينَةِ. وَذَهَبَ يَشُوعُ فِي تِلكَ الَّليلَةِ إلَى وَسَطِ الوادِي.

І розклав народ, увесь табір, що з півночі міста, а задню частину його з заходу міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини.

14 و َحِينَ رَأى مَلِكُ عايَ هَذا، أسرَعَ هوَ وَشَعبُهُ، سُكَّانُ المَدِينَةِ، وَخَرَجُوا فِي الصَّباحِ الباكِرِ لِقِتالِ بَنِي إسْرائِيلَ مُقابِلَ وادِي الأُردُنِّ. لَكِنَّهُ لَمْ يَكُنْ يَعرِفُ أنَّ كَمِيناً قَدْ أُعِدَّ خَلْفَ المَدِينَةِ.

І сталося, як побачив це айський цар, то люди того міста поспішили, і встали рано, і вийшли навперейми Ізраїля на бій, він та ввесь його народ, на означений час перед степ. А він не знав, що є засідка на нього з-позад міста.

15 و َتَظاهَرَ يَشُوعُ وَكُلُّ جَيشِ إسْرائِيلَ بِالانهِزامِ أمامَهُمْ، فَهَرَبُوا نَحْوَ البَرِّيَّةِ.

А Ісус та ввесь Ізраїль удавали, ніби побиті перед ними, і втікали дорогою на пустиню.

16 ف َخَرَجَ كُلُّ رِجالِ عايَ لِيُطارِدُوهُمْ. فَطارَدُوا يَشُوعَ وَابتَعَدُوا عَنِ المَدِينَةِ.

А ті скликали ввесь народ, що в місті, щоб гнатися за ними. І гналися вони за Ісусом, і віддалилися від міста.

17 و َلَمْ يَبْقَ رَجُلٌ فِي عايَ أوْ بَيتِ إيلَ إلّا وَخَرَجَ وَراءَ بَنِي إسْرائِيلَ. تَرَكُوا المَدِينَةَ بِلا حِمايةٍ وَطارَدُوا إسْرائِيلَ.

І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі, хто не погнався б за Ізраїлем. І позоставили вони місто відчиненим, та й гналися за Ізраїлем.

18 ف َقالَ اللهُ لِيَشُوعَ: «مُدَّ رُمحَكَ الَّذِي فِي يَدِكَ نَحوَ عايَ لِأنِّي سَأُخضِعُها لَكَ.» فَمَدَّ يَشُوعُ رُمحَهُ الَّذِي كانَ فَي يَدِهِ نَحْوَ المَدِينَةِ.

І сказав Господь до Ісуса: Простягни списа, що в руці твоїй, до Аю, бо в руку твою його віддам. І простягнув Ісус списа, що в руці його, до міста.

19 ح ِينَئِذٍ قامَ الجُنُودُ المُختَبِئُونَ مِنْ مَكانِهِمْ وَاندَفَعُوا إلَى الأمامِ حِينَ مَدَّ يَشُوعُ يَدَهُ. وَدَخَلُوا المَدِينَةَ وَسَيطَرُوا عَلَيها، وَأشعَلُوا النّارَ فِيها بِسُرعَةٍ.

А засідка швидко встала зо свого місця, та й побігли, як він простягнув свою руку. І ввійшли вони до міста, і здобули його, і поквапилися та й підпалили те місто огнем.

20 و َلَمّا نَظَرَ رِجالُ عايَ إلَى الوَراءِ، رَأَوْا الدُّخانَ يَصْعَدُ مِنَ المَدِينَةِ نَحْوَ السَّماءِ. وَلَمْ يكُنْ لَهُمْ مَهْرَبٌ فِي أيِّ اتِّجاهٍ، لِأنَّ الشَّعبَ الَّذِي كانَ يَتَظاهَرُ بِالهَرَبِ نَحوَ البَرِّيَّةِ، دارَ إلَى الخَلْفِ ضِدَّ مُطارِديهِ.

І обернулися айські люди позад себе, та й побачили, аж ось знявся дим міста до неба! І не було в них сили, щоб утікати ані сюди, ані туди... А народ, що втікав до пустині, обернувся на тих, хто гнався за ним.

21 ف َحِينَ رَأى يَشُوعُ وَكُلُّ إسْرائِيلَ أنَّ جُنُودَ الكَمِينِ سَيطَرُوا عَلَى المَدِينَةِ وَأنَّ الدُّخانَ يَرتَفِعُ مِنْها، التَفَتُوا إلَى الخَلْفِ وَهاجَمُوا رِجالَ عايَ.

А Ісус та ввесь Ізраїль, як побачили, що засідка здобула те місто, і що знявся дим із міста, то вернулися, та й повбивали айських людей.

22 و َخَرَجَ جُنُودُ إسرائِيلَ عَلَيهِمْ مِنَ المَدِينَةِ، فَحاصَرَ بَنُو إسْرائِيلَ رِجالَ عايَ مِنْ كُلِّ الجِهاتِ. فَهاجَمَهُمْ بَنُو إسْرائِيلَ حَتَّى لَمْ يَنجُ أحَدٌ مِنْهُمْ.

А ті повиходили з міста навперейми них, і опинилися серед Ізраїля: ті з цього боку, а ті з того. І повбивали їх, так що не позосталося з них нікого, хто врятувався б чи втік.

23 و َلَكِنَّ بَنِي إسْرائِيلَ أمسَكُوا بِمَلِكِ عايَ حَيّاً وَأحضَرُوهُ إلَى يَشُوعَ.

А айського царя вони схопили живого, і привели його до Ісуса.

24 و َلَمّا انتَهَى رِجالُ إسْرائِيلَ مِنْ قَتلِ كُلِّ سُكّانِ عايَ فِي الحُقُولِ وَالبَرِّيَّةِ حَيثُ طارَدُوهُمْ، وَسَقَطُوا جَمِيعاً بِحَدِّ السَّيفِ إلَى آخِرِ رَجُلٍ مِنْهُمْ، عادَ جَيشُ إسْرائِيلَ إلَى عايَ وَهاجَمُوها بِحَدِّ السَّيفِ.

І сталося, як покінчив Ізраїль забивати всіх айських мешканців на полі, у пустині, що гнали їх по ній, і попадали вони від вістря меча аж до останнього, то вернувся ввесь Ізраїль до Аю, і перебили його вістрям меча.

25 و َكانَ مَجمُوعُ الَّذِينَ قُتِلُوا فِي ذَلِكَ اليَومِ مِنْ رِجالٍ وَنِساءٍ اثنَي عَشَرَ ألفاً، أي جَميعَ شَعبِ عايَ.

І було всіх, що впали того дня, від чоловіка й аж до жінки, дванадцять тисяч, усі айські мешканці.

26 و َلَمْ يَرُدَّ يَشُوعُ رُمْحَهُ كَعلامَةٍ لِلهُجُومِ، حَتَّى تَمَّ إهلاكُ جَمِيعَ سُكّانِ عايَ تَماماً.

А Ісус не опускав своєї руки, що витягнув зо списом, аж поки не вчинив закляттям усіх айських мешканців.

27 و َسَبَى بَنُو إسْرائِيلَ حَيواناتِ وَخَيراتِ تِلْكَ المَدِينَةِ لِأنفُسِهِمْ كَما أمَرَ اللهُ يَشُوعَ.

Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізраїль за словом Господа, що наказав був Ісусові.

28 ف َأحرَقَ يَشُوعُ عايَ وَجَعَلَها كَومَةَ خَرائِبَ إلَى الأبَدِ، كَما هوَ حالُها إلَى هَذا اليَومِ.

І спалив Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня.

29 و َعَلَّقَ مَلِكَ عايَ عَلَى شَجَرَةٍ إلَى المَساءِ. وَفِي المَساءِ أمَرَ يَشُوعُ، فَأنزَلُوا جَسَدَهُ المَيِّتَ مِنْ عَلَى الشَّجَرَةِ، وَألقُوهُ عِندَ بَوّابَةِ المَدِينَةِ، وَأقامُوا عَلَيهِ كَومَةَ صُخُورٍ عَظِيمَةً باقِيَةً إلَى هَذا اليَومِ. البَرَكاتُ وَاللَّعْنات

А айського царя повісив на дереві аж до вечірнього часу. А коли сонце заходило, Ісус наказав, і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста. І накидали над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня.

30 ث ُمَّ بَنَى يَشُوعُ مَذْبَحاً للهِ ، إلَهِ إسْرائِيلَ، عَلَى جَبَلِ عِيبالَ،

Тоді Ісус збудував жертівника для Господа, Бога Ізраїлевого, на горі Евал,

31 ك َما أمَرَ مُوسَى خادِمُ اللهِ بَنِي إسْرائِيلَ، وَكَما هوَ مُدَوَّنٌ فِي كِتابِ شَرِيعَةِ مُوسَى. فَكانَ المَذْبَحُ مِنْ حِجارَةٍ كامِلَةٍ لَمْ تُستَخدَمْ فِيهِ أداةٌ حَدِيدِيَّةٌ. ثُمَّ قَدَّمُوا عَلَيهِ ذَبائِحَ صاعِدَةً للهِ وَذَبَحُوا ذَبائِحَ سَلامَةٍ.

як наказав був Мойсей, раб Господній, Ізраїлевим синам, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, жертівника з цілого каміння, що над ними не підіймали заліза. І принесли на ньому цілопалення для Господа, і приносили мирні жертви.

32 و َنَقَشَ يَشُوعُ – بِحُضُورِ بَنِي إسْرائِيلَ – نُسخَةً مِنْ شَرِيعَةِ مُوسَى عَلَى الحِجارَةِ.

І він написав там на тих каміннях відписа Мойсеєвого Закону, що той написав перед Ізраїлевими синами.

33 و َكانَ جَمِيعُ بَنِي إسْرائِيلَ، المُواطِنِينَ مِنْهُمْ وَالأجانِبَ المُقِيمينَ، مَعَ شُيُوخِهِمْ وَقادَتِهِمْ وَقُضاتِهِمْ، واقِفِينَ عَلَى جانِبَيِّ الصُّنْدُوقِ أمامَ الكَهَنَةِ اللّاوِيِّينَ الَّذِينَ حَمَلُوا صُنْدُوقَ عَهدِ اللهِ. وَقَفَ نِصْفُ الشَّعبِ مِنْ جِهَةِ جَبَلِ جِرِزِّيمَ، وَالنِّصْفُ الآخَرُ مِنْ جِهَةِ جَبَلِ عِيبالَ، كَما أمَرَ مُوسَى خادِمُ اللهِ فِي البِدايَةِ لِبَرَكَةِ بَنِي إسْرائِيلَ.

А ввесь Ізраїль, і старші його, і урядники, і судді його, стояли з цього й з того боку ковчегу навпроти священиків-Левитів, що носять ковчега Господнього заповіту, як приходько, так і тубілець, половина його навпроти гори Ґарізім, а половина його навпроти гори Евал, як наказав був Мойсей, раб Господній, благословляти Ізраїлів народ найперше.

34 و َقَرَأ يَشُوعُ كَلامَ الشَّرِيعَةِ، أي البَرَكاتِ وَاللَّعْناتِ، كَما هوَ مَكتُوبٌ فِيهِ.

А потім він читав усі слова того Закону, благословення та прокляття, усе так, як написано в Законі.

35 و َلَمْ تُتْرَكْ كَلِمَةٌ أوصَى بِها مُوسَى، بَلْ قَرأها يَشُوعُ كُلَّها أمامَ بَنِي إسْرائِيلَ وَالنِّساءِ وَالأطفالِ وَالأجانِبِ المُقِيمينَ بَينَهُمْ.

Не було слова зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля, і жінок, і дітей, і приходька, що ходить серед них.