1 ب َعدَ هَذا سَمِعْتُ صَوتاً يُشبِهُ صَوتَ جُمهُورٍ عَظِيمٍ مِنَ النّاسِ فِي السَّماءِ وَهُمْ يُنشِدُونَ: «هَلِّلُويا! النَّصرٌ وَالمَجدُ وَالقُدرَةُ لإلَهِنا،

По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив: Алілуя! Спасіння, і слава, і сила Господеві нашому,

2 ل ِأنَّ أحكامَهُ حَقٌّ وَبِرٌّ. لَقَدْ نَفَّذَ حُكمَهُ عَلَى الزّانِيَةِ العَظِيمَةِ الَّتِي أفسَدَتِ الأرْضَ بِزِناها، وَانتَقَمَ لِدَمِ عِبادِهِ الَّذِينَ قَتَلَتْهُمْ.»

правдиві бо та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!

3 ث ُمَّ أنشَدُوا ثانِيَةً: «هَلِّلُويا! سَيَتَصاعَدُ دُخانُ احتِراقِها إلَى أبَدِ الآبِدِينَ.»

І вдруге сказали вони: Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки!

4 ث ُمَّ انحَنَى الأربَعَةُ وَالعِشرُونَ شَيخاً وَالكائِناتُ الحَيَّةُ الأربَعَةُ وَسَجَدُوا للهِ الجالِسِ عَلَى العَرشِ وَهُمْ يَقُولُونَ: «آمِين! هَلِّلُويا!»

І попадали двадцять чотири старці й чотири тварині, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: Амінь, алілуя!

5 ث ُمَّ جاءَ صَوتٌ مِنَ العَرشِ يَقُولُ: «سَبِّحُوا إلَهَنا يا جَمِيعَ عِبادِهِ الَّذِينَ تَهابُونَهُ صِغاراً وَكِباراً.»

А від престолу вийшов голос, що кликав: Хваліть Бога нашого, усі раби Його, і всі, хто боїться Його, і малі, і великі!

6 ث ُمَّ سَمِعْتُ صَوتاً يُشبِهُ صَوتَ جُمهُورٍ عَظِيمٍ مِنَ النّاسِ، كَصَوتِ هَدِيرِ شَلّالٍ عَظِيمٍ! كَصَوتِ رُعُودٍ قَوِيَّةٍ! وَكانُوا يُنشِدُونَ: «هَلِّلُويا! فَالرَّبُّ الإلَهُ يَسُودُ.

І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель!

7 ل ِنَفرَحْ وَنَتَهَلَّلْ وَنُسَبِّحِ اللهَ لِأنَّ الوَقتَ قَدْ حانَ لِعُرسِ الحَمَلِ، وَالعَرُوسُ قَدْ أعَدَّتْ نَفسَها.

Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала!

8 ل َقَدْ أُعطِيَتْ أنْ تَلبَسَ كِتّاناً بَهِيّاً.» وَالكِتّانُ البَهِيُّ يُمَثِّلُ الأعمالَ البارَّةَ لِشَعبِ اللهِ المُقَدَّسِ.

І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих.

9 ث ُمَّ قالَ لِي: «اكتُبْ: ‹هَنِيئاً لِلمَدعُوِّينَ إلَى عَشاءِ عُرسِ الحَمَلِ.›» ثُمَّ قالَ لِي: «تِلكَ هِيَ كَلِماتُ اللهِ الحَقَّةُ.»

І сказав він мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця! І сказав він мені: Це правдиві Божі слова!

10 ف انحَنَيتُ أمامَهُ لِأسجُدَ لَهُ، وَلَكِنَّهُ قالَ لِي: «احذَرْ أنْ تَفعَلَ هَذا، فَأنا عَبدٌ مِثلُكَ أنتَ وَإخوَتُكَ الَّذِينَ يَشهَدُونَ عَنْ يَسُوعَ. اسجُدْ للهِ! وَالشَّهادَةُ عَنْ يَسُوعَ هِيَ رُوحُ النُّبُوَّةِ.» فارِسُ الجَوادِ الأبيَض

І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва.

11 ث ُمَّ رَأيتُ السَّماءَ مَفتُوحَةً، فَإذا أمامِي جَوادٌ أبيَضُ، وَالجالِسُ عَلَيهِ يُدعَى أمِيناً وَصادِقاً، لِأنَّهُ بِالعَدلِ يَحكُمُ وَيُحارِبُ.

І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює.

12 ع َيناهُ كَنارٍ مُلتَهِبَةٍ، وَعَلَى رَأسِهِ عِدَّةُ تِيجانٍ. لَهُ اسْمٌ مَكتُوبٌ عَلَيهِ لا يَعرِفُهُ سِواهُ.

Очі Його немов полум'я огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім'я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам.

13 ي َلبِسُ ثَوباً مَغمُوساً بِالدَّمِ، وَاسْمُهُ «كَلِمَةُ اللهِ.»

І зодягнений був Він у шату, покрашену кров'ю. А Йому на ім'я: Слово Боже.

14 و َتَتبَعُهُ جُيُوشُ السَّماءِ عَلَى خُيُولٍ بَيضاءَ، يَلبِسُونَ كِتّاناً أبيَضَ نَقِيّاً.

А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях.

15 و َخَرَجَ مِنْ فَمِهِ سَيفٌ حادٌّ لِكَي يَضرِبَ بِهِ الأُمَمَ الوَثَنِيِّينَ. سَيَحكُمُهُمْ بِعَصاً مِنْ حَدِيدٍ، وَسَيَعصُرُهُمْ كَالعِنَبِ فِي مِعصَرَةِ سَخَطِ الإلَهِ القَدِيرِ.

А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!

16 و َعَلَى ثَوبِهِ وَعَلَى فَخذِهِ اسْمٌ مَكتُوبٌ: «مَلِكُ المُلُوكِ وَرَبُّ الأربابِ.»

І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами.

17 ث ُمَّ رَأيتُ مَلاكاً يَقِفُ عَلَى الشَّمسِ. فَنادَى بِصَوتٍ عَظِيمٍ جَمِيعَ الطُّيُورِ الَّتِي تُحَلِّقُ عالِياً فِي السَّماءِ وَقالَ: «تَعالَيْ أيَّتُها الطُّيُورُ وَاجتَمِعِي مِنْ أجلِ وَلِيمَةِ اللهِ العَظِيمَةِ.

І бачив я одного Ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кликнув, кажучи до всіх птахів, що серед неба літали: Ходіть, і зберіться на велику Божу вечерю,

18 ت َعالَيْ لِكَي تَأكُلِي لُحُومَ المُلُوكِ وَقادَةَ الجُيُوشِ وَجَمِيعَ الأقوِياءِ، وَلُحُومَ الخُيُولِ وَالرّاكِبِينَ عَلَيها، وَلُحُومَ جَمِيعِ النّاسِ أحراراً وَعَبِيداً، صِغاراً وَكِباراً.»

щоб ви їли тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і малих, і великих...

19 ث ُمَّ رَأيتُ الوَحشَ وَمُلُوكَ الأرْضِ وَمَعَهُمْ جُيُوشُهُمُ الَّتِي تَجَمَّعَتْ لِتُحارِبَ راكِبَ الجَوادِ وَجَيشَهُ.

І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його.

20 ف َأُسِرَ الوَحشُ وَمَعَهُ النَّبِيُّ الكَذّابُ الَّذِي صَنَعَ العَجائِبَ أمامَهُ، وَالَّتِي بِها أضَلَّ مَنْ يَحمِلُونَ عَلامَةَ الوَحشِ وَيَعبُدُونَ تِمثالَهُ. فَأُلقِيَ بِهِما أحياءً إلَى البُحَيرَةِ المُتَّقِدَةِ بِالكِبرِيتِ.

І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло...

21 أ مّا جُيُوشُهُمْ، فَقُتِلُوا بِالسَّيفِ الخارِجِ مِنْ فَمِ الرّاكِبِ عَلَى الجَوادِ الأبيَضِ. وَشَبِعَتْ جَمِيعُ الطُّيُورِ مِنْ لُحُومِهِمْ.

А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами...