1 ه َذا هُوَ ما قالَهُ اللهُ: «انزِلْ يا إرْمِيا إلَى بَيتِ مَلِكِ يَهُوذا، وَتَكَلَّمْ إلَيْهِمْ بِهَذِهِ الرِّسالَةِ.

Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,

2 ق ُلْ: ‹اسمَعْ كَلِمَةَ اللهِ يا مَلِكَ يَهُوذا الجالِسَ عَلَى عَرشِ داوُدَ، أنتَ وَخُدّامُكَ الَّذِينَ يَعبُرُونَ هَذِهِ الأبوابَ.›

та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.

3 ه َذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: ‹اعمَلُوا ما هُوَ عادِلٌ وَمُستَقِيمٌ، وَخُذُوا الَّذِي سُلِبَ مِنْ يَدِ الظّالِمِ. لا تُسِيئُوا مُعامَلَةَ الغَرِيبِ أوِ اليَتِيمِ أوِ الأرمَلَةِ وَلا تُؤذُوهُمْ، وَلا تَسفُكُوا دَمَ أُناسٍ أبرِياءَ فِي هَذا المَكانِ.

Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!

4 إ نْ عَمِلتُمُ الأُمُورَ الَّتِي أقُولُهُا لَكُمْ، فَحِينَئِذٍ، سَيَعبُرُ مُلُوكٌ بَوّاباتِ هَذا البَيتِ، وَالجالِسُونَ عَلَى عَرشِ داوُدَ. وَسَيَركَبُ المَلِكُ وَخُدّامُهُ وَشَعبُهُ مَركَباتٍ وَخَيلاً.

Бо коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.

5 ل َكِنْ إنْ لَمْ تَنتَبِهُوا لِهَذِهِ الكَلِماتِ، فَإنِّي أُقسِمُ بِذاتِي، يَقُولُ اللهُ ، إنَّ هَذا البَيتَ سَيَكُونُ حُطاماً.›»

А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей!

6 ل أنَّ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ عَنْ بَيتِ مَلِكِ يَهُوذا: «أنتَ كَجِلعادَ، وَكَقِمَّةِ لُبنانَ. وَمَعَ هَذا سَأجعَلُكَ كَالصَّحراءِ، وَكالمُدُنِ غَيرِ المَأهُولَةِ.

Бо так промовляє Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеад, щит Лівану, та поправді кажу Я, тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!

7 و َسَأُعَيِّنُ مُدَمِّرِينَ لَكَ، كُلَّ واحِدٍ وَسِلاحَهُ. سَيَقطَعُونَ أفضَلَ أرْزِكَ، وَيَطرَحُونَهُ فِي النّارِ.

І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!

8 « سَتَمُرُّ أُمَمٌ كَثِيرَةٌ بِهَذِهِ المَدِينَةِ، وَسَيَقُولُ بَعضُهُمْ لِبَعضٍ: ‹لِماذا عَمِلَ اللهُ هَذا الأمرَ لِهَذِهِ المَدِينَةِ العَظِيمَةِ؟›

І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?

9 ف َيُجِيبُونَ: ‹لأنَّهُمْ تَرَكُوا عَهدَ إلَهَهُمْ ، وَسَجَدُوا لآلِهَةٍ أُخْرَى وَعَبَدُوها وَخَدَمُوها.›» دَينُونَةٌ عَلَى المَلِكِ يَهُوأحاز

І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.

10 ل ا تَبكُوا عَلَى الَّذِي ماتَ، وَلا تَحزَنُوا عَلَيهِ. ابكُوا بِمَرارَةٍ عَلَى مَنْ خَرَجَ مِنَ المَدِينَةِ. فَهُوَ لَنْ يَعُودَ وَلَنْ يَرَى أرْضَ مِيلادِهِ ثانِيَةً أبَداً.

Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився...

11 ل أنَّ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ عَنْ يَهُوأحازَ بْنِ يُوشِيّا مَلِكِ يَهُوذا، الَّذِي يَحكُمُ مَلِكاً مَكانَ يُوشِيّا أبِيهِ، وَالَّذِي خَرَجَ مِنْ هَذا المَكانِ وَلَنْ يَعُودَ إلَيهِ:

Бо так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!

12 « سَيَمُوتُ فِي المَكانِ الَّذِي سُبِيَ إلَيهِ، وَلَنْ يَعُودَ ثانِيَةً لِيَرَى هَذِهِ الأرْضَ.» دَينُونَةٌ عَلَى المَلِكِ يَهُوياقِيم

Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже...

13 « وَيلٌ لِمَنْ يَبنِي بَيتَهُ بِالظُلمِ، وَلِمَنْ يُضِيفُ طابِقاً جَدِيداً بِالغِشِّ. وَيلٌ لِمَنْ يَجعَلُ صَدِيقَهُ يَخدِمُهُ مَجّاناً، فَلا يَدفَعْ أُجرَتَهُ.

Горе тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає,

14 « يا مَنْ تَقُولُ: ‹سَأبنِي لِنَفسِي بَيتاً ضَخماً، وَغُرَفاً واسٍعَةً فِي طَوابِقَ مُرتَفِعَةٍ. سَأفتَحُ نَوافِذَ، وَسَأُغَشِّي البَيتَ بِالأرْزِ، وَسَأطلِيهِ بِاللَّونِ القُرمُزِيِّ.›»

що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою.

15 « أتَظُنُّ أنَّكَ مَلِكٌ لِكَثْرَةِ خَشَبِ الأرْزِ فِي بَيتِكَ؟ ألَمْ يَكُنْ لَدَى أبِيكَ الكَثِيرُ مِنَ الطَّعامِ وَالشَّرابِ؟ لَكِنَّهُ كانَ عادِلاً وَصالِحاً، فَنَجَحَ.

Чи ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому,

16 د افَعَ عَنْ قَضِيَّةِ المِسكِينِ وَالفَقِيرِ، فَعاشَ بِخَيرٍ. الَيسَ هَذا مَعنَى أنْ تَعرِفَنِي؟» يَقُولُ اللهُ.

він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це Мене знати? говорить Господь.

17 « لَكِنَّ عَينَيكَ وَقَلْبَكَ مُوَجَّهةٌ إلَى الرِّبحِ الفاسِدِ، بِقَتلِ الأبرِياءِ، وَبِظُلمِهِمْ وَالاحْتِيالِ عَلَيهِمْ.»

Хіба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?...

18 ل ِذَلِكَ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ عَنْ يَهُوياقِيمَ بْنِ يُوشِيّا، مَلِكِ يَهُوذا: «لَنْ يَنُوحَ النّاسُ عَلَيهِ وَيَقُولُوا: ‹آهٍ يا أخِي، آهٍ يا أُختِي.› لَنْ يَنُوحُوا عَلَيهِ وَيَقُولُوا: ‹آهٍ يا مَولايَ، آهٍ يا جَلالَةَ المَلِكِ.›

Тому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате! й О сестро! Не будуть за ним голосити: О пане й О величносте його!

19 ب َلْ سَيُدفَنُ كَما يُدفَنُ الحِمارُ. سَيَسحَبُونَهُ وَيُلقُونَ بِهِ خارِجَ بَوّاباتِ مَدينَةِ القُدْسِ.»

Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму...

20 « اصعَدِي إلَى جِبالِ لُبنانَ يا يَهُوذا، وَاصرُخِي فِي يَأسٍ. ارفَعِي صَوتَكِ حُزناً، فِي جِبالِ باشانَ. اصرُخِي مِنَ جِبالِ عَبارِيمَ ألَماً، لأنَّ مُحِبِّيكِ قَدْ سُحِقُوا.

Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі...

21 « تَكَلَّمْتُ إلَيكِ عِندَما كُنتِ تَشعُرِينَ بِالأمانِ. إذْ قُلْتِ: ‹لَنْ أسمَعَ.› فَهَكَذا أنتِ مُنذُ أيّامِ شَبابِكِ، لأنَّكِ لَمْ تُطِيعِينِي.

Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: Не слухатиму! Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу...

22 س َتَأخُذُ الرِّيحُ كُلَّ رُعاتِكِ، وَكُلُّ مُحِبِّيكِ سَيَذهَبُونَ إلَى السَّبيِ. لأنَّكِ فِي ذَلِكَ الوَقتِ سَتَخجَلِينَ، وَسَتَخزَينَ مِنْ كُلِّ شَرِّكِ.

Усіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло!...

23 « أيَّتُها السّاكِنَةُ فِي لُبنانَ، وَقَدْ وَضَعْتِ عُشَّكِ فِي الأرْزِ. كَمْ سَتَئِنِّينَ عِندَما تَأتِي الآلامُ عَلَيكِ، وَيَأتِي الوَجَعُ عَلَيكِ كامرَأةٍ تَلِدُ.» دَينُونَةٌ عَلَى المَلِكِ يَهُوياقِيم

О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!

24 ي َقُولُ اللهُ: «أُقسِمُ بِذاتِي، إنْ كانَ كُنْياهُو بْنُ يَهُوياقِيمَ مَلِكُ يَهُوذا خاتَماً فِي يَدِي اليُمنَى، فَمِنْ هُناكَ أنزَعُهُ.

Як живий Я, говорить Господь, коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою-перснем на правій руці Моїй, справді Я й звідти тебе зірву!

25 و َسَأُسَلِّمُكَ لِلَّذِينَ يُرِيدُونَ قَتلَكَ، وَلِلَّذِينَ تَرتَعِبُ مِنهُمْ. إلَى يَدِ نَبُوخَذْناصَّرَ مَلِكِ بابِلَ وَلِيَدِ الكِلدانِيِّينَ.

І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв...

26 س َأُلقِيكَ أنتَ وَالَّتِي وَلَدَتْكَ خارِجاً، إلَى أرْضٍ لَمْ تُولَدْ فِيها. وَلَكِنَّكَ هُناكَ سَتَمُوتُ.

І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, і там ви повмираєте!

27 و َإلَى الأرْضِ الّتِي تَشتاقُ إلَيْها لَنْ تَرْجِعَ.»

А до Краю, куди вони прагнуть душею своєю вернутись, туди не повернуться!

28 ه َذا الرَّجُلُ، كُنْياهُو، إناءٌ فَخّارِيٌّ مُحتَقَرٌ وَمَكسُورٌ! هَلْ هُوَ إناءٌ لا يَرغَبُ فِيهِ أحَدٌ؟ إذاً لِماذا يُطرَحُ هُوَ وَأولادُهُ إلَى أرْضٍ لا يَعرِفُونَها؟

Чи муж цей, Конія, це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?

29 ي ا أرْضُ، يا أرْضُ، يا أرْضُ يَهُوذا، اسْمَعِي كَلِمَةَ اللهِ ،

О Краю, мій Краю, о Краю, послухай Господнього слова:

30 ه َذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: «صِفُوا هَذا الرَّجُلَ وَقُولُوا: ‹بِلا أولادٍ، لَنْ يَنجَحَ، لأنَّهُ لَنْ يَنجَحَ أحَدٌ مِنْ أولادِهِ، وَلَنْ يَجلِسَ رَجُلٌ مِنْ أبنائِهِ عَلَى عَرشِ داوُدَ أوْ يَحكُمَ يَهُوذا.›»

Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!