1 ب َنَتِ الحِكْمَةُ بَيتَها، وَنَحَتَتْ أعمِدَتَها السَّبعَةَ.

Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.

2 ج َهَّزَتْ لَحْماً، وَمَزَجَتْ الخَمْرَ، وَأعَدَّتِ المائِدَةَ.

Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.

3 أ رسَلَتْ خادِماتِها لِيُنادِينَ مِنْ أعلَى المَدِينَةِ،

Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:

4 ت َقُولَ الحِكْمَةُ: «تَعالَ أيُّها الجاهِلُ!» وَتَقُولُ لِعَدِيمِ الفَهمِ:

Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:

5 « تَعالَ وَكُلْ مِنْ طَعامِي وَاشرَبْ مِنْ نَبيذِي الَّذِي صَنَعْتُهُ.

Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!

6 ا ترُكُوا الجَهالَةَ وَاحيُوا، وَسِيرُوا فِي طَرِيقِ البَصِيرَةِ.»

Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!

7 م َنْ يُرشِدِ المُستَهزِئَ يَجلِبِ الإهانَةَ لِنَفسِهِ، وَمَنْ يُؤَدِّبِ الشِّرِّيرَ يَتَضَرَّرْ.

Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.

8 ل ا تُوَبِّخْ مُستَهزِئاً لِئَلّا يَكرَهَكَ، وَبِّخْ حَكِيماً فَيُحِبَّكَ.

Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.

9 ع َلِّمْ الحَكِيمَ فَيُصبِحَ أكثَرَ حِكمَةً، وَعَلِّمْ البارَّ فِيَزدادَ فِي المَعرِفَةِ.

Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!

10 أ وَّلُ الحِكْمَةِ أنْ تَخافَ اللهَ ، وَمَعرِفَةُ القُدُّوسِ فَهْمٌ.

Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,

11 ب ِواسِطَتِي تَزدادُ أيّامُكَ، وَتُضافُ سَنَواتٌ إلَى حَياتِكَ.

бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.

12 إ ذا أصبَحتَ حَكِيماً فَأنتَ حَكِيمٌ لِمَنفَعَةِ نَفسِكَ، وَإذا أصبَحْتَ مُستَهزِئاً فَإنَّكَ سَتَحْمِلُ نَتائِجَ اسْتِهْزائِكَ. دَعوَةُ الجَهل

Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!

13 ا لمَرأةُ الجاهِلَةُ مُزعِجَةٌ ساذَجَةٌ، وَلا تَعرِفُ شَيئاً.

Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!

14 ت َجلِسُ عَلَى بابِ بَيتِها، عَلَى مَقعَدٍ فِي أعلَى مِنْطَقَةٍ فِي المَدِينَةِ،

Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,

15 و َتُنادِي عَلَى المارِّينَ فِي حالِ سَبِيلِهِمْ:

щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:

16 « تَعالَوْا أيُّها الجُهّالُ،» وَتَقُولُ لِعَدِيمِي الفَهمِ:

Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:

17 « الماءُ المَسرُوقُ ألَذُّ، وَالخُبْزُ المَسرُوقُ أطيَبُ.»

Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб...

18 و َلَكِنَّ الجُهّالَ وَعَدِيمِي الفَهمِ لا يَعرِفُونَ أنَّ المَوتَ هُناكَ، وَأنَّ كُلَّ زُوّارِها سَيَذهَبُونَ إلَى المَوتِ.

І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...