1 ه َذِهِ أمثالُ سُلَيْمانَ: الابنُ الحَكِيمُ يُفرِحُ أباهُ، وَالابنَ الجاهِلُ يُحزِنُ أُمَّهُ.

Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.

2 ا لكُنُوزُ الَّتِي تُجمَعُ بِأعْمالٍ شِرِّيرةٍ لا تنفَعُ، أمّا البِرُّ وَالصَّلاحُ فينجِّيانِ مِنَ المَوْتِ.

Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює.

3 ل ا يَدَعُ اللهُ الصِّدِّيقَ يَجُوعُ، لَكِنَّهُ يَمْنَعُ الأشْرارَ مِنْ تَحقِيقِ رَغَباتِهِمْ.

Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.

4 ا لكَسلانُ يُصبِحُ فَقِيراً، وَمَنْ يَعمَلْ بِاجتِهادٍ يَغتَنِ.

Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.

5 ا لرَّجُلُ العاقِلُ هُوَ الَّذِي يَحْصُدُ فِي الصَّيفِ، وَمَنْ يَنامُ وَقتَ الحَصادِ فَهُوَ رَجُلٌ مُخْزٍ.

Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.

6 ي َضَعُ النّاسُ البَرَكاتِ عَلَى رَأسِ البارِّ، وَكَلامُ الشِّريرِ يُظهِرُ الخَيرَ وَيُبْطِنُ العُنْفَ.

Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.

7 ذ ِكرُ اسْمِ البارِّ بَرَكَةٌ، أمّا اسْمُ الشِّرِّيرِ فَسَيَفنَى.

Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.

8 ا لحَكِيمُ يَقبَلُ الوَصايا وَالتَّعلِيمَ، وَأمّا الَّذِي يَتَكَلَّمُ بِحَماقَةٍ فَسَيُدَمَّرُ.

Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.

9 م َنْ يَسلُكُ باستَقامَةٍ يَعِيشُ آمِناً، وَمَنْ يَسلُكُ بِغَيرِ أمانَةٍ فَسَيُفتَضَحُ أمرُهُ.

Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.

10 م َنْ يَغمِزُ بِعَينِهِ بِمَكْرٍ يُسَبِّبُ المَتاعِبَ، وَمَنْ يَتَكَلَّمُ بِالحَماقَةِ سَيُدَمَّرُ.

Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.

11 ك َلامُ البارِّ يُنبُوعٌ لِلحَياةِ، وَكَلامُ الشِّريرِ يُظهِرُ الخَيرَ وَيُبْطِنُ العُنْفَ.

Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.

12 ا لكُرهُ يُثِيرُ النِّزاعاتِ، أمّا المَحَبَّةُ فَتَستُرُ كُلَّ الأخطاءِ.

Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.

13 ا لفَهِيمُ يَتَكَلَّمُ بِالحِكْمَةِ، وَالعَصا هِيَ لِعِقابِ عَدِيمِ الفَهمِ.

В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.

14 ا لحَكِيمُ يَخْزِنُ المَعْرِفَةَ، أمّا كَلامُ الأحمَقِ فَهُوَ دَمارٌ يَقتَرِبُ.

Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.

15 ث َروَةُ الغَنِيِّ هِيَ مَدِينَتُهُ الحَصِينَةُ، وَهَلاكُ الفُقَراءِ فِي فَقرِهِمْ.

Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.

16 أ ُجْرَةُ البّارِّ هِيَ الحَياةُ، أمّا رِبحُ الشِّرِّيرِ فَهُوَ لِلإثمِ.

Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.

17 م َنْ يَسْتَمِعْ إلَى التَّعليمِ يَسلُكْ فِي طَريقِ الحَياةِ، وَمَنْ يَرفُضِ التَّأدِيبَ يَضِلَّ.

Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.

18 ا لَّذِي يُخْفي كُرهَهُ قَدْ يَكونُ كاذِباً، وَمَنْ يتَكَلَّمُ ضِدَّ الآخَرينَ فَهُوَ أحْمَقُ.

Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.

19 ع ِندَما يَكثُرُ الكَلامُ يَكثُرُ الخَطَأُ، أمّا الَّذِي يَضْبُطُ شَفَتَيهِ فَهُوَ عاقِلٌ.

Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.

20 ك َلامُ البارِّ كَالفِضَّةِ النَّقِيَّةِ، أمّا قَلبُ الشِّرِّيرِ فَقَليلُ القِيمَةِ.

Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний.

21 ك َلامُ البارِّ يُفَيدُ الكَثِيرَ مِنَ النّاسِ، أمّا الجاهِلُ فَيَمُوتُ لِأنَّهُ لا يَفهَمُ.

Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.

22 ب َرَكَةُ اللهِ تُغنِي، وَلا يُضِيفُ اللهُ إلَيْها عَناءً.

Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.

23 ا لجاهِلُ يَتَمَتَّعُ بِالخَطِيَّةِ، أمّا العاقِلُ فَيَتَمَتَّعُ بِالحِكْمَةِ.

Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.

24 م ا يَخافُ مِنهُ الأشرارُ يَأتِيهِمْ، وَما يَتَمَنّاهُ البارُّ سَيَنالُهُ.

Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться.

25 ع ِندَما تَمُرُّ العاصِفَةُ سَيَختَفِي الشِّرِّيرُ، أمّا البارُّ فَسَيَثبُتُ إلَى الأبَدِ.

Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.

26 م ِثلُ الخَلِّ لِلأسنانِ، وَمِثلُ الدُخانِ لِلعَينِ، هَكَذا الكَسْلانُ للَّذِي يُرسِلُهُ.

Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.

27 م َخافَةُ اللهِ تَزِيدُ طُولَ الحَياةِ، أمّا حَياةُ الأشرارِ فَتَقْصُرُ.

Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.

28 ر َجاءُ الصِّدِّيقِينَ يَجعَلُهُمْ فَرِحِينَ، أمّا أمَلُ الأشرارِ فَسَيَزُولُ.

Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине.

29 ط َرِيقُ اللهِ حِصنٌ للمُسْتَقِيمينَ، وَلَكِنَّهُ يُهلِكُ فاعِلِي الشِّرِّ.

Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.

30 ا لبارُّ لا يَتَزَعزَعُ أبَداً، أمّا الشِّرِّيرُ فَلَنْ يَبقَى عَلَى هَذِهِ الأرْضِ.

Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.

31 ك َلامُ البارِّ يُخْرِجُ حِكمَةً، أمّا كَلامُ الشِّرِّيرِ فَسَيَنتَهِي.

Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.

32 ك َلامُ البارِّ كُلُّهُ جَيِّدٌ، أمّا كَلامُ الشِّرِّيرِ فَكُلُّهُ كَذِبٌ وَانْحِرافٌ.

Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.