1 ه َذِا كَلامُ إرْمِيا بْنِ حَلْقِيّا، أحَدِ الكَهَنَةِ الَّذِينَ عاشُوا فِي عَناثُوثَ فِي أرْضِ بَنْيامِيْنَ.

Слова Єремії, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,

2 ا لكَلامُ الَّذِي قالَهُ اللهُ ، وَأعلَنَهُ لإرْمِيا فِي السَّنَةِ الثّالِثَةَ عَشْرَةَ مِنْ حُكمِ يُوشِيّا بْنِ آمُونَ مَلِكِ يَهُوذا.

що було до нього Господнє слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царювання.

3 و َخِلالَ فَترَةِ حُكمِ يَهُوياقِيمَ بْنِ يُوشِيّا مَلِكِ يَهُوذا، إلَى الشَّهرِ الخامِسِ مِنَ السَنَةِ الحادِيَةَ عَشْرَةَ مِنْ حُكْمِ صِدْقيّا بْنِ يُوشِّيا مَلِكِ يَهُوذا. أي إلَى وَقْتِ سَبيِ مَدينَةِ القُدْسِ. دَعوَةُ اللهِ لإرْمِيا

І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до виходу Єрусалиму на вигнання в п'ятому місяці.

4 ه َذِهِ هِيَ رِسالَةُ اللهِ الَّتِي أُعلِنَتْ لِي:

І прийшло мені слово Господнє, говорячи:

5 « قَبلَ أنْ أُشَكِّلَكَ فِي الرَّحِمِ عَرَفْتُكَ. وَقَبلَ خُرُوجِكَ مِنْ بَطنِ أُمِّكَ خَصَّصتُكَ لِخِدْمَتِي، وَعَيَّنتُكَ نَبِيّاً لِلشُّعُوبِ.»

Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!

6 ف َقُلْتُ: «وَلَكِنِّي أيُّها الرَّبُّ الإلَهُ ، لا أُحسِنُ الكَلامَ كَنَبِيٍّ، لأنِّي لَستُ سِوَى وَلَدٍ صَغِيرٍ.»

А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!...

7 ف َقالَ اللهُ لِي: «لا تَقُلْ: ‹لَستُ سِوَى وَلَدٍ صَغِيرٍ،› لأنَّكَ سَتَذهَبُ إلَى كُلِّ مَكانٍ سَأُرسِلُكَ إلَيهِ. وَسَتَتَكَلَّمُ بِكُلِّ ما آمُرُكَ بِهِ.

Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу.

8 ل ا تَخَفْ مِنَ النّاسِ، لأنِّي سَأكُونَ مَعَكَ لأحمِيَكَ.» هَذا هُوَ الكَلامُ الَّذِي قالَهُ اللهُ.

Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь!

9 ث ُمَّ مَدَّ اللهُ يَدَهُ وَلَمَسَ فَمِي، وَقالَ لِي: «ها إنِّي وَضَعْتُ كَلامِيَ فِي فَمِكَ.

І простяг Господь руку Свою, і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої уста слова Мої!

10 ه ا أنا قَدْ أعطَيتُكَ سُلطاناً عَلَى الشُّعُوبِ وَالمَمالِكِ. تَقلَعُها وَتُحَطِّمُها وَتُهلِكُها وَتُدَمِّرُها، وَتُعِيدُ بِناءَها وَزِراعَتَها.» رُؤيَتان

Дивись, Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб виривати та бурити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!

11 و َأعلَنَ لِي اللهُ الرِّسالَةَ التّالِيَةَ، فَقالَ: «ماذا تَرَى يا إرْمِيا؟» فَقُلْتُ: «أرَى غُصْنَ لَوْزٍ.»

І було мені слово Господнє, говорячи: Що ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Я бачу мигдалеву галузку.

12 ف َقالَ اللهُ لِي: «أحْسَنْتَ الرُّؤيَةَ. فَأنا ساهِرٌ عَلَى كَلِمَتِي لأضمَنَ تَحقِيقَها.»

І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб справдилось воно.

13 و َأعلَنَ لِي اللهُ رِسالَةً أُخْرَى، فَقالَ: «ماذا تَرَى؟» فَقُلْتُ: «أرَى قِدراً مَملُوءَةً بِالماءِ المَغلِيِّ، وَفُتْحَتُها تَتَّجِهُ مِنَ الشَّمالِ نَحوَ الجَنُوبِ.»

І було мені слово Господнє подруге таке: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипляче горня, а перед його звернений з півночі на південь.

14 ف َقالَ اللهُ لِي: «مِنَ الشَّمالِ سَيَنطَلِقُ الشَّرُّ عَلَى كُلِّ سُكّانِ يَهُوذا.

І сказав мені Господь: З півночі відкриється зло на всіх мешканців землі.

15 ه ا إنِّي سَأدعُو كُلَّ عَشائِرِ مَمالِكِ الشَّمالِ، وَسَيَأتُونَ. وَسَيَضَعُ كُلُّ واحِدٍ مِنهُمْ عَرْشَهُ عِندَ مَداخِلِ بَوّاباتِ مَدينَةِ القُدْسِ. سَيُهاجِمُونَ أسوارَها وَالبَلداتِ المُحِيطَةَ بِها. يَقُولُ اللهُ.

Бо ось Я покличу всі родини царств на півночі, говорить Господь, і вони поприходять, і поставлять кожен свого трона при вході до єрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних містах.

16 « وَسَأُعلِنُ حُكمِي عَلَيهِمْ بِسَبَبِ شُرُورِهِمْ، الَّتِي تَرَكُونِي لأجلِها، إذْ أحرَقُوا بَخُوراً لآلِهَةٍ أُخْرَى، وَانحَنُوا لأشياءَ صَنَعَتْها أيدِيهُمْ.

І буду судитися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, і вклонялись чинам своїх рук.

17 « أمّا أنتَ، فَاسْتَعِدْ وَانهَضْ، أخبِرْهُمْ بِكُلِّ ما آمُرُكَ بِأنْ تَقُولَهُ. لا تَرتَعِبْ أمامَهُمْ، وَإلّا أرعَبْتُكَ أمامَهُمْ.

А ти підпережеш стегна свої та й устанеш, і будеш говорити їм усе, що Я накажу тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними!

18 ه ا قَدْ جَعَلْتُكَ اليَومَ مَدِينَةً حَصِينَةً، كَعَمُودٍ مِنْ حَدِيدٍ، وَكَحائِطٍ مِنْ بُرونْزٍ أمامَ كُلِّ الأرْضِ، تَصْمِدُ ضِدَّ مُلُوكِ يَهُوذا وَرُؤَسائِها وَكَهَنَتِها، وَضِدَّ شَعبِ الأرْضِ.

Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу цієї землі.

19 س َيُحارِبُونَكَ، لَكِنَّهُمْ لَنْ يَقدِرُوا أنْ يَهزِمُوكَ، لأنِّي سَأكُونُ مَعَكَ لأحمِيَكَ،» يَقُولُ اللهُ.

І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати!