1 و َذَهَبَ رَحُبْعامُ إلَى مَدِينَةِ شَكِيمَ لأنَّ جَميعَ بَنِي إسْرائِيلَ ذَهَبُوا إلَى هُناكَ لِكَي يُبايِعُوهُ مَلِكاً.

І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем.

2 و َسَمعَ يَرُبْعامُ أنَّ رَحُبْعامَ سَيَكُونُ المَلكَ الجَدِيدَ. وَكانَ يَرُبْعامُ بنُ نَباطَ فِي مصْرَ لِأنَّهُ فَرَّ مِنْ وَجهِ المَلِكِ سُلَيْمانَ، وَأقامَ فِي مِصرَ.

І сталося, що це почув Єровоам, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті.

3 ف َاستَدعُوهُ فَرَجِعَ منْ مصْرَ، وَذَهَبَ هُوَ وَكُلُّ بَنِي إسْرائِيلَ إلَى رَحُبْعامَ. وَقالُوا لَهُ:

І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи:

4 « لَقَدْ صَعَّبَ أبُوكَ حَياتَنا. فَكانَ ذَلِكَ عِبئاً ثَقيلاً عَلَينا. وَالآنَ خَفِّفْ حِملَنا فَنَخْدِمَكَ.»

Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти тепер полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі.

5 ف َقالَ لَهُمْ رَحُبْعامُ: «اذهَبُوا وَعُودُوا إلَيَّ بَعدَ ثَلاثَةِ أيّامٍ.» فَانصَرَفَ الشَّعبُ.

А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ.

6 ف َاسْتَشارَ المَلِكُ رَحُبْعامُ بَعضَ الشُّيُوخِ الَّذِينَ عَمِلُوا مُسْتَشارِينَ لِأبِيهِ سُلَيْمانَ فِي حَياتِهِ وَسَألَهُمْ: «بِماذا أرُدُّ عَلَى الشَّعبٍ؟»

І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові?

7 ف َقالَ الشُّيُوخُ لرَحُبْعامَ: «إذا خَدَمْتَ هَذا الشَّعبِ وَاستَجَبْتَ لَهُمْ وَأرْضَيتَهُمْ بِكَلامٍ حَسَنٍ، حِينَئِذٍ، سَيَخدمُونَكَ وَيَكُونُونَ طَوْعَ أمْرِكَ إلَى الأبَدِ.»

І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові, і будеш служити їм, і відповіси їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні.

8 ل َكِنَّ رَحُبْعامَ لَمْ يَستَمِعْ إلَى نَصيحَتِهِمْ. فَسَألَ شُبّاناً صِغاراً نَشَأُوا مَعَهُ وَجَعَلَهُمْ مُسْتَشارِيهِ.

Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним.

9 ق الَ لَهُمْ رَحُبْعامُ: «قالَ الشَّعبُ لِي: ‹خَفِّفِ الحِملَ الَّذِي وَضَعَهُ أبُوكَ عَلَى أكتافِنا›. فَبِماذا أرُدُّ عَلَيهِمْ؟»

І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, що твій батько наклав був на нас.

10 ف َقالَ لَهُ أصحابُهُ الشُّبّانُ الَّذِينَ نَشَأُوا مَعَهُ: «قالَ لَكَ هَؤُلاءِ النّاسُ: ‹فَرَضَ عَلَينا أبُوكَ أشغالاً شاقَّةً. فَالآنَ خَفِّفِ الحِملَ عَنّا.› فَقُلْ لَهُمْ: ‹خِنْصَرِي أغلَظُ مِنْ جِسْمِ أبِي!

І говорили до нього ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька!

11 ف َرَضَ أبِي عَلَيكُمْ حِملاً ثَقِيلاً، أمّا أنا فَسَأزِيدُ عَلَيهِ. أدَّبَكُمْ أبِي بِسِياطٍ مِنْ جِلدٍ، أمّا أنا فَسأؤدِّبُكُمْ بِسِياطٍ ذاتِ أطرافٍ حَدِيديَّةٍ!›»

А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я додам до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!

12 و َبَعدَ ثَلاثَةِ أيّامٍ، رَجعَ يَرُبْعامُ وَكُلُّ الشَّعبِ إلَى رَحُبْعامَ إذْ قالَ لَهُمْ: «عُودُوا إلَيَّ بَعْدَ ثَلاثَةِ أيّامٍ.»

І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня.

13 ف َتَكَلَّمَ إلَيْهِمْ بِطَرِيقَةٍ قاسِيَةٍ، تارِكاً نَصِيحَةَ الشُّيُوخِ.

І цар жорстоко відповів народові, і відкинув пораду старших, що радили йому.

14 ف َقالَ لَهُمْ ما نَصَحَهُ الشُّبّانُ بِهِ: «فَرَضَ أبِي عَلَيكُمْ حِملاً ثَقِيلاً، أمّا أنا فَسَأزِيدُ عَلَيهِ. أدَّبَكُمْ أبِي بِسِياطٍ مِنْ جِلدٍ، أمّا أنا فَسأؤدِّبُكُمْ بِسِياطٍ ذاتِ أطرافٍ حَدِيديَّةٍ!»

І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я додам до вашого ярма. Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!...

15 ف َلَمْ يَسْتَجِبِ المَلِكُ لِطَلَبِ الشَّعبِ. وَقَدْ تَسَبَّبَ اللهُ فِي حُدُوثِ هَذا الأمْرِ لِكَي يُؤكِّدَ اللهُ الكَلامَ الَّذِي قالَهُ لِيَرُبْعامَ بْنِ نَباطَ عَلَى فَمِ النَّبِيِّ أخِيّا الشِّيلُونِيِّ.

І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, щоб справдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.

16 و َرَأى كُلُّ بَنِي إسْرائِيلَ أنَّ المَلِكَ الجَدِيدَ لَمْ يَسْتَمِعْ إلَيْهِمْ. فَقالُوا لِلمَلِكِ: «ما لَنا وَلِعائِلَةِ داوُدَ؟ ألَنا أيُّ مِيراثٍ فِي أرْضِ يَسَّى؟ فَلْنَذْهَبْ، نَحنُ بَنِي إسْرائِيلَ، كُلُّ واحِدٍ إلَى بَيتِهِ. وَلْنَدَعِ ابْنَ داوُدَ يَحْكُمْ جَماعَتَهُ!» فَذَهَبَ بَنُو إسْرائِيلَ إلَى بُيُوتِهِمْ.

І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! До наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде!... І пішов Ізраїль до наметів своїх.

17 ف َلَمْ يَعُدْ رَحُبْعامُ يَحْكُمُ إلّا بَنِي إسْرائِيلَ السّاكِنِينَ فِي مُدُنِ يَهُوذا.

А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, тільки над ними зацарював Рехав'ам.

18 و َكانَ أدُورامُ أحَدَ المُشرِفِينَ عَلَى العُمّالِ. فَأرْسَلَهُ رَحُبْعامُ لِيَتَحَدَّثَ إلَى الشَّعبِ. لَكِنَّهُمْ رَجَمُوهُ حَتَّى المَوتِ. فَأسْرَعَ المَلِكُ رَحُبْعامُ إلَى مَرْكَبَتِهِ وَهَرَبَ إلَى مَدينَةِ القُدْسِ.

І послав цар Рехав'ам Адонірама, що був над даниною, та ввесь Ізраїль закидав його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму.

19 ف َتَمَرَّدَ بَنُو إسْرائِيلَ عَلَى عائِلَةِ داوُدَ، وَمازالُوا كَذَلِكَ إلَى هَذا اليَومِ.

І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня.

20 و َسَمِعَ كُلُّ بَنِي إسْرائِيلَ أنَّ يَرُبْعامَ قَدْ رَجِعَ. فَدَعُوهُ إلَى اجتِماعٍ وَنَصَّبُوهُ مَلِكاً عَلَى كُلِّ إسْراائِيلَ. أمّا عَشِيرَةُ يَهُوذا، فَكانَتِ الوَحِيدَةَ الَّتِي ظَلَّتْ عَلَى وَلائِها لِعائِلَةِ داوُدَ.

І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоам, то послали й покликали його на збори, та й настановили його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було нікого, окрім одного Юдиного племени.

21 و َرَجِعَ رَحُبْعامُ إلَى مَدينَةِ القُدْسِ. وَجَمَعَ عَشَائِرَ يَهُوذا وَقَبِيلَةَ بَنْيامِيْنَ. فَكانُوا جَيشاً وَصَلَ عَدَدُهُ إلَى مِئَةٍ وَثَمانينَ ألفَ رَجُلٍ. حَشَدَهُمْ رَحُبْعامُ لِيُحارِبَ بَنِي إسْرائِيلَ وَيَسْتَرِدَّ مُلْكَهُ.

І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племено, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлевим домом, щоб вернути царство Рехав'амові, Соломоновому синові.

22 ل َكِنَّ اللهَ تَكَلَّمَ إلَى شِمْعِيا، رَجُلِ اللهِ فَقالَ لَهُ:

І було Боже слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи:

23 « تَكَلَّمْ إلَى رَحُبْعامَ بْنِ سُلَيْمانَ، مَلِكِ يَهُوذا، وَإلَى كُلِّ شَعبِ يَهُوذا وَبَنْيامِيْنَ.

Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи:

24 و َقُلْ لَهُمْ: ‹يَقُولُ اللهُ لا تَذهَبُوا لِتُحارِبُوا إخْوَتَكُمْ. فَلْيَرْجِعْ كُلُّ واحِدٍ مِنْكُمْ إلَى بَيتِهِ. فَهَذا الَّذِي حَدَثَ مِنِّي أنا!›» فَأطاعَ جَمِيعُ الرِّجالِ فِي جَيشِ رَحُبْعامَ أمْرَ اللهِ ، وَعادُوا جَمِيعاً إلَى بُيُوتِهِمْ.

Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом.

25 و َحَصَّنَ يَرُبْعامُ مَدِينَةِ شَكِيمَ الَّتِي فِي مِنْطَقَةِ أفْرايِمَ الجَبَلِيَّةِ، وَجَعَلَها مَقَرّاً لَهُ. ثُمَّ ذَهَبَ إلَى مَدِينَةِ فَنُوئِيلَ وَحَصَّنَها.

І збудував Єровоам Сихема в Єфремових горах, та й осівся в ньому. І вийшов він звідти, і збудував Пенуїла.

26 و َقالَ يَرُبْعامُ فِي نَفسِهِ: «قَدْ يَحِنُّ الشَّعبُ إلَى حُكْمِ عائِلَةِ داوُدَ،

І сказав Єровоам у своєму серці: Тепер вернеться царство до Давидового дому!

27 إ نِ اسْتَمَرُّوا فِي الذَّهابِ إلَى بَيتِ اللهِ فِي القُدْسِ. فَيَعُودُ وَلاؤُهُمْ إلَى رَحُبْعامَ، مَلِكِ يَهُوذا. حِينَئِذٍ، سَيَقتُلُونَنِي، وَيَعُودُونَ إلَى رَحُبْعامَ.»

Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму, щоб приносити жертви в Господньому домі, то вернеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й вернуться до Рехав'ама, царя Юдиного.

28 ف َاسْتَشارَ المَلِكُ رِجالَهُ، وَصَنَعَ عِجلَينِ ذَهَبِيَّينِ بِناءً عَلَى نَصِيحَتِهِمْ. وَقالَ لِلشَّعبِ: «صَعْبٌ عَلَيكُمْ أنْ تَذهَبُوا إلَى مَدينَةِ القُدْسِ لِلعِبادَةِ، هَذِهِ هِيَ آلِهَتُكَ الَّتِي أخرَجَتْكَ مِنْ أرْضِ مِصرَ يا إسْرائِيلُ.»

І порадився цар, і зробив два золоті тельці, і сказав до народу: Досить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю.

29 ف َوَضَعَ أحَدَ العِجلَينِ فِي بَيتِ إيلَ، وَالآخَرَ فِي مَدِينَةِ دانَ.

І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані.

30 ف َكانَ بَنُو إسْرائِيلَ يذهبون إلَى مَدِينَتَي بَيتِ إيلَ وَدانَ لِيَعبُدُوا العِجلَينِ. فَكانَتْ هَذِهِ خَطِيَّةً عَظِيمَةً جِدّاً.

І була та річ на гріх, бо народ ходив до одного з них аж до Дану.

31 و َبَنَى يَرُبْعامُ أيضاً هَياكِلَ فِي المُرتَفَعاتِ. وَاختارَ كَهَنَةً مِنْ مُختَلَفِ قَبائِلِ إسْرائِيلَ، فَلَمْ يَقتَصِرْ عَلَى قَبِيلَةِ لاوِي.

І зробив він жертівне місце на пагірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів.

32 و َابتَدَعَ المَلِكُ يَرُبْعامُ عِيداً جَدِيداً شَبِيهاً بِالعِيدِ الَّذِي كانَ يُقامُ فِي يَهُوذا. لَكِنَّ هَذا العِيدَ كانَ فِي الخامِسَ عَشَرَ مِنَ الشَّهْرِ الثّامِنِ. وَأثناءَ ذَلِكَ الوَقتِ، قَدَّمَ المَلِكُ ذَبائِحَ عَلَى المَذبَحِ فِي مَدِينَةِ بَيتِ إيلَ لِلعِجلَينِ اللَّذَينِ صَنَعَهُما. وَاختارَ يَرُبْعامُ أيضاً كَهَنَةً مِنْ بَيتِ إيلَ لِيَخدِمُوا فِي المُرتَفَعاتِ الَّتِي بَناها.

І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого для місяця, подібне до свята, що в Юді, і приносив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб приносити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків пагірків, що поробив.

33 و َهَكَذا ابتَدَعَ يَرُبْعامُ وَقتاً يُعَيِّدُ فِيهِ بَنُو إسْرائِيلَ، وَهْوَ اليَومُ الخامِسَ عَشَرَ مِنَ الشَّهْرِ الثّامِنِ. وَأثناءَ ذَلِكَ العِيدِ، قَدَّمَ ذَبائِحَ وَأحرَقَّ بَخُوراً عَلَى المَذبَحِ الَّذِي بَناهُ فِي مَدِينَةِ بَيتِ إيلَ.

І приносив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого вимислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до жертівника, щоб покадити...