1 و َيلٌ لِي! فَأنا كَمَنْ يَجْمَعُ ثَمَرَ الصَّيفِ بَعْدَ أنْ جُمِعَتِ الغَلَّةُ. نَفَدَتْ قُطُوفُ العِنَبِ، وَنَفسِي تَشتَهِي تِلْكَ الثِّمارَ النّاضِجَةَ،

Горе мені, бо я став, мов недобірки літні, як залишки по винобранні; нема грона на їжу, немає доспілої фіґи, якої жадає душа моя!

2 ز الَ الأتقِياءُ مِنَ الأرْضِ، وَلَمْ يَبقَ مُستَقيمٌ واحِدٌ. جَمِيعُهُمْ يُخَطِّطُونَ لِلكَمائِنِ وَالقَتلِ، وَكُلُّ واحِدٍ يُرِيدُ اصطِيادَ أخِيهِ.

Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку.

3 أ يدِيهُمْ ناجِحَةٌ فِي عَمَلِ الشَّرِّ. الرُّؤساءُ وَالقُضاةُ يَطلُبُونَ رِشْوَةً، وَيُحَرِّفُونَ العَدْلَ. وَأصْحابُ النُّفُوذِ يَفرِضُونَ رَغَباتِهِمْ. وَيُنَفِّذُها لَهُمْ آخَرُونَ!

Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все.

4 أ فضَلُهُمْ كَالعَوسَجِ، وَأكثَرُهُمُ استِقامَةً أسوَأُ مِنَ سِياجِ الشَّوكِ. اقترابُ يُومُ الدَّينُونة يَقتَرِبُ يَومُ دَينُونَتِكَ اليَومُ الَّذِي تَنِبَّأ عَنهُ رُقَباؤُكَ لِعِقابِهِمْ، وَسَتَدُبُّ بِهِمُ الفَوضَى.

Найліпший із них як будяк, найправдивіший гірший від терену. Настає день Твоїх сторожів, Твоїх відвідин, тепер буде збентеження їхнє!

5 ح ينَئِذٍ، لا تَثِقْ بِصاحِبٍ، وَلا تَتَّكِلْ عَلَى صَدِيقٍ. وَاحفَظْ أسرارَكَ حَتَّى أمامَ المَرأةِ الَّتِي تَعيشُ مَعَكَ.

І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх!

6 ف َالابنُ يَحتَقِرُ أباهُ، وَالابنَةُ تَتَمَرَّدُ عَلَى أُمِّها، وَالكَنَّةُ تَقُومُ عَلَى حَماتِها، وَأعداءِ الإنْسانِ هُمْ أهلُ بَيتِهِ. اللهُ هُوَ المُخَلِّص

Бо гордує син батьком своїм, дочка повстає проти неньки своєї, невістка проти свекрухи своєї, вороги чоловіку домашні його!

7 س َأَتَرَّقَبُ مَجِيءَ اللهِ بِشَوقٍ، وَسَأنتَظِرُ اللهَ مُخَلِّصِي بِرَجاءٍ. سَيَسمَعُنِي إلَهِي حِينَ أطلُبُ عَونَهُ.

А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене!

8 ل ا تَشمَتْ بِي يا عَدُوِّي، مَعَ أنَّنِي سَقَطْتُ، إلّا أنَّنِي سَأقُومُ. مَعَ أنَّنِي الآنَ أجلِسُ فِي الظُّلمَةِ، إلّا أنَّ اللهَ سَيُعطِينِي نُوراً.

Не тішся, моя супротивнице, з мене, хоч я впала, Сіонська дочка, проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло!

9 ع َلَيَّ أنْ أحتَمِلَ غَضَبَ اللهِ ، لِأنِّي أخطَأتُ إلَيهِ، إلَى أنْ يُقِيمَ دَعوايَ وَيُنصِفَنِي. سَيُخرِجُنِي إلَى النُّورِ، وَسَأراهُ يَعمَلُ ما هُوَ حَقٌّ وَعَدلٌ.

Буду зносити я гнів Господній, бо згрішила Йому, аж поки не вирішить справи моєї, та суду не вчинить мені. Він на світло мене попровадить, побачу Його справедливість!

10 س َيَرَى أعدائِي ذَلِكَ، وَسَيُغَطِّيهُمُ الخِزيُ. سَأتَفَرَّسُ بِالَّذِينَ كانُوا يَقُولُونَ لِي: «أينَ إلَهُكَ ؟» وَالآنَ، سَيَدُوسُهُمُ النّاسُ كَالطِّينِ فِي الشَّوارِعِ.

І побачить оце все моя супротивниця, і сором покриє її, бо казала мені: Де Він, Господь, Бог твій? Приглядатимуться мої очі до неї, її топчуть тепер, як болото на вулицях.

11 ي َومُ إعادَةِ بِناءِ أسوارِكِ قادِمٌ. سَيَكُونُ ذَلِكَ اليَومَ يَوماً تَمتَدُّ فِيهِ حُدُودُكِ.

Настане той день, щоб мури твої будувати, тоді віддалиться границя твоя цього дня!

12 ف ِي ذَلِكَ الوَقتِ، سَيَأتِي شَعبُكِ إلَيكِ مَنْ كُلِّ مَكانٍ. مِنْ أشُّورَ إلَى مِصْرَ، وَمِنْ مِصْرَ إلَى نَهرِ الفُراتِ. مِنَ البَحرِ إلَى البَحرِ، وَمِنَ الجَبَلِ إلَى الجَبَلِ.

Це той день, коли прийдуть до тебе з Асирії та аж до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки, і від моря до моря, і від гори до гори.

13 و َلَكِنَّ الأرْضَ الَّتِي خارِجَكِ سَتَخرُبُ، بِسَبَبِ سُكّانِها، بِسَبَبِ الأُمُورِ الَّتِي عَمِلُوها.

І спустошенням стане земля на мешканців її, через плід їхніх учинків.

14 ي ا اللهُ، ارْعَ شَعبَكَ بِعَصاكَ، فَهُمْ غَنَمُكَ. يَسكُنُونَ وَحدَهُمْ فِي الغاباتِ، وَسَطَ أرْضٍ خَصبَةٍ. فَاجعَلْهُمْ يَرعَوْنَ فِي باشانَ وَجِلْعادَ، كَما كانُوا فِي الماضِي.

Паси Мій народ своїм берлом, отару спадку Твого; що пробуває в лісі самотно, у середині саду, хай пасуться вони на Башані й Ґілеаді, як за днів стародавніх.

15 أ رِنا عَجائِبَ يا اللهُ، كَما فَعَلْتَ حِينَ خَرَجنا مِنْ مِصْرَ.

Як за днів твого виходу з краю єгипетського, покажу йому чуда.

16 ف َلتَنظُرِ الأُمَمُ إلَى تِلكَ العَجائِبَ، وَلْيَخجَلُوا مِنْ قُوَّتِهِمْ. لِيَضَعُوا أيدِيَهُمْ عَلَى أفواهِهِمْ، وَلْتُصْبِحْ آذانُهُمْ صَمّاءَ.

Народи побачать оце, і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглухнуть.

17 ل ِيَلحَسُوا التُّرابَ كَالثُّعْبانِ، وَكَزَواحِفِ الأرْضِ. لِيَأتُوا مُرتَجِفِينَ مِنْ حُصُونِهِمْ إلَى إلَهِنا. لِيَرتَعِبُوا وَيَخافُوا مِنْكَ.

Будуть порох лизати вони, як той гад, як плазюче землі, повилазять з дрижанням з укріплень своїх, вони будуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і будуть боятись Тебе!

18 م َنْ هُوَ إلَهٌ مِثلُكَ؟ أنتَ تَغفِرُ الشُّرُورَ. أنتَ تَعفُو عَنْ مَعصِيَةِ النّاجِينَ مِنْ شَعبِكَ. لأنَّ اللهَ لَنْ يَظَلَّ غاضِباً إلَى الأبَدِ، بَلْ يُرِيدُ أنْ يَرحَمَ.

Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?

19 س َيَعُودُ وَيَرحَمُنا. وَيَدُوسُ آثامَنا، وَيُلقِي فِي أعماقِ البَحْرِ جَمِيعَ خَطايانا.

Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.

20 س َتُظهِرُ أمانَتَكَ لِيَعقُوبَ، وَرَحمَتَكَ لإبراهِيمَ، كَما أقسَمتَ لِآبائِنا مُنذُ القَدِيمِ.

Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх.