1 ف َأجابَ أيُّوبُ:

А Йов відповів та й сказав:

2 « إلَى مَتَى تُعَذِّبُونَنِي. وَتَسحَقُونَنِي بِكَلامِكُمْ؟

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

3 أ هَنتُمُونِي مَرَّةً بَعدَ مَرَّةٍ! وَأسأتُمْ إلَيَّ بِلا خَجَلٍ.

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

4 ف َحَتَّى لَوْ أخطَأتُ، فَخَطَيَّتِي عَلَيَّ أنا.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

5 إ نْ كُنتُمْ تَحسِبُونَ أنْفُسَكُمْ أفضَلَ مِنِّي، وَتَستَخدِمُونَ ذُلِّي حُجَّةً ضِدِّي،

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

6 ف َاعلَمُوا أنَّ اللهَ أوْقَعَنِي فِي الخَطَأِ وَحاصَرَنِي بِفَخِّهِ.

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

7 أ صرُخُ مِنَ الظُّلْمِ وَما مِنْ مُجِيبٍ، وَأستَغِيثُ وَما مِنْ عَدلٍ.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

8 س َدَّ طَرِيقِي، فَلا أستَطِيعُ المُرُورَ، وَأظلَمَ كُلَّ طُرُقِي.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

9 ج َرَّدَنِي مِنْ مَجدِي، وَأزالَ التّاجَ عَنْ رَأسِي.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

10 ي َهدِمُنِي مِنْ كُلِّ الجِهاتِ، فَيُقضَى عَلَيَّ، وَيُقلَعُ رَجائِي كَما تُقلَعُ الشَّجَرَةُ.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

11 أ شعَلَ ضِدِّي غَضَبَهُ، وَاعتَبَرَنِي عَدُوّاً لَهُ.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

12 ت َتَقَدَّمُ قُوّاتُهُ مَعاً وَتَسُدُّ طَرِيقِي، وَتُعَسكِرُ حَولَ بَيتِي.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

13 « أبعَدَ عَنِّي إخْوَتِي، وَأصبَحَ أصدِقائِي غُرَباءَ عَنِّي.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

14 ت َرَكَنِي أقرِبائِي، وَأصدِقائِي نَسُونِي.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

15 ض ُيُوفُ بَيتِي وَخادِماتِي يَنظُرُونَ إلَيَّ كَغَرِيبٍ. صِرتُ أجنَبِيّاً فِي عُيُونِهِمْ!

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

16 أ ُنادِي خَادِمِي، فَلا يُجِيبُ. حَتَّى لَوْ تَوَسَّلْتُ إلَيهِ.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

17 ز َوجَتِي تَكرَهُ رائِحَتِي، وَصِرتُ مَكرُوهاً حَتَّى عِندَ إخْوَتِي.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

18 ح َتَّى الصِّغارُ يَكرَهُونَنِي. أقِفُ فَيَتَكَلَّمُونَ عَلَيَّ.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

19 أ صدِقائِي الحَمِيمُونَ كُلُّهُمْ يَنفُرُونَ مِنِّي. انْقَلَبَ عَلَيَّ الَّذِينَ أحبَبتُهُمْ.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

20 « التَصَقَتْ عِظامِي بِجِلدِي وَلَحْمِي، وَبِالكادِ نَجَوْتُ بِجِلْدِي.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

21 « أَشْفِقُوا عَلَيَّ يا أصدِقائِي، أَشْفِقُوا لأنَّ يَدَ اللهِ قَدْ ضَرَبَتْنِي.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

22 ل ِماذا تُطارِدُونَنِي كَما يَفعَلُ اللهُ؟ ألَمْ تَكتَفُوا مِنَ الهُجُومِ عَلَيَّ؟

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

23 « لَيتَ كَلِماتِي تُكتَبُ، وَتُحفَظُ فِي كِتابٍ.

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

24 ل َيتَها تُنقَشُ فِي صَخرَةٍ إلَى الأبَدِ بِقَلَمِ حَدِيدٍ وَرَصاصٍ.

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

25 ل أنِّي أعلَمُ أنَّ فادِيَّ حَيٌّ، وَسَيَقُفُ هُنا عَلَى الأرْضِ للِدِّفاعِ عَنِّي فِي النِّهايَةِ.

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

26 ف َحَتَّى بَعدَ أنْ أتْرُكَ جَسَدِي، وَيَفنَى جِلدِي، أعلَمُ أنني سأرَى الله.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27 أ راهُ بِنَفسِي، وَتَنظُرُهُ عَينايَ لا عَينا غَيرِي. أتُوقُ إلى هَذا مِنْ أعْماقِي.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

28 « تَتَساءَلُونَ: ‹كَيفَ نُضايِقُهُ أكثَرَ، لِيَعلَمَ أنَّ المُشكِلَةَ فِيهِ؟›

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

29 ل َكِنِ احذَرُوا مِنَ السَّيفِ، لأنَّ غَضَبَكُمْ إثمٌ يَستَوجِبُ السَّيفَ، لِكَي تَعلَمُوا أنَّ هُناكَ دَينُونَةً.»

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...