1 و َصارَ يَهُورامُ بْنُ أخآبَ مَلِكاً عَلَى إسْرائِيلَ فِي السّامِرَةِ. كانَ ذَلِكَ فِي السَّنَةِ الثّامِنَةَ عَشْرَةَ مِنْ حُكْمِ يَهُوشافاطَ لِيَهُوذا. وَحَكَمَ اثْنَتَي عَشْرَةَ سَنَةً.

А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років.

2 و َفَعَلَ الشَّرَّ أمامَ اللهِ. لَكِنَّهُ لَمْ يَكُنْ عَلَى الدَّرَجَة نَفْسِها مِنَ الشَّرِّ مِثلَ أبِيهِ وَأُمِّهِ. فَقَدْ أزالَ التِّمثالَ الَّذِي نَصَبَهُ أبُوهُ لِعِبادَةِ البَعلِ.

І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.

3 غ َيرَ أنَّهُ وَاصَلَ ارْتِكابَ نَفْسِ خَطايا يَرُبْعامَ بْنِ ناباطَ الَّذِي جَعَلَ بَنِي إسْرائِيلَ يُخطِئُونَ. اسْتَمَرَّ بَذَلِكَ وَلَمْ يَتَوَقَّفْ. انفِصالُ مُوآبَ عَنْ إسْرائِيل

Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.

4 ك انَ مِيشَعُ مَلِكُ مُوآبَ يَملِكُ مَواشِيَ كَثِيرَةً. وَكانَ يُعْطِي مِئَةَ ألفِ حَمَلٍ، وَمِئَةَ ألفِ كَبْشٍ وَصُوفاً كَضَريبَةٍ سَنَويَّةً لِمَلِكِ إسْرائِيلَ.

А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.

5 ل َكِنْ عِنْدَما ماتَ أخآبُ، تَمَرَّدَ عَلَى مَلِكِ إسْرائِيلَ.

І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.

6 ف َخَرَجَ المَلِكُ يَهُورامُ، وَحَشَدَ كُلَّ جُنُودِ إسْرائِيلَ.

І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.

7 و َأرسَلَ يَهُورامُ رُسُلاً إلَى يَهُوشافاطَ، مَلِكِ يَهُوذا، فَقالَ فِي رِسالَتِه: «تَمَرَّدَ عَلَيَّ مَلِكُ مُوآبَ، فَهَلْ تَذهَبُ مَعِي لِمُقاتَلَةِ المُوآبِيِّينَ؟» فَقالَ يَهُوشافاطُ: «سَأُشارِكُكَ فِي المَعْرَكَةِ كَأنَّها مَعْرَكَتِي، وَسَيَكُونُ جَيشِي وَخُيُولِي كَأنَّهُمْ جَيشُكَ وَخُيُولُكَ أنْتَ.» المُلُوكُ الثَّلاثَةُ يَطلُبُونَ نَصِيحَةَ ألِيشَع

І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні!

8 ف َسَألَ يَهُوشافاطُ يَهُورامَ: «مِنْ أيِّ طَرِيقٍ نَذْهَبَ؟» فَأجابَ يَهُورامُ: «نَذْهَبَ عَبْرَ بَرِّيَّةِ أدُومَ.»

І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині.

9 ف َذَهَبَ مَلِكُ إسْرائِيلَ مَعَ مَلِكِ يَهُوذا وَمَلِكِ أدُومَ. وَسارُوا سَبْعَةَ أيّامٍ. فَلَمْ يَتَبَقَّ ما يَكفِي مِنَ الماءِ لِلجَيشِ وَالحَيَواناتِ.

І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.

10 و َأخِيراً قالَ مَلِكُ إسْرائِيلَ: «أخشَى أنْ يَكُونَ اللهُ قَدْ جَمَعَنا نَحنُ المُلُوكَ الثَّلاثَةَ لِيَهْزِمَنا المُوآبِيُّونَ!»

І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

11 ل َكِنَّ يَهُوشافاطَ قالَ: «لَيتَنا نَجِدُ نَبِيّاً مِنْ أنبِياءِ اللهِ هُنا، حَتَّى نَسألَ اللهَ مِنْ خِلالِهِ ماذا يَنبَغِي أنْ نَفعَلَ.» فَأجابَ أحَدُ خُدّامِ مَلِكِ إسْرائِيلَ: «يُوجَدُ هُنا ألِيشَعُ بْنُ شافاطَ الَّذِي كانَ خادِمَ إيلِيّا.»

І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі.

12 ف َقالَ يَهُوشافاطُ: « اللهُ يَأْتَمِنُ أليشَعَ عَلَى رَسائِلِهِ.» فَنَزَلَ مَلِكُ إسْرائِيلَ وَيَهُوشافاطُ وَمَلِكُ أدُومَ لِيَرَوْا ألِيشَعَ.

І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.

13 ف َقالَ ألِيشَعُ لِمَلِكِ إسْرائِيلَ: «ماذا تُرِيدُ مِنِّي؟ اذهَبْ إلَى أنبِياءِ أبِيكَ وَأُمِّكَ!» فَقالَ مَلِكُ إسْرائِيلَ لألِيشَعَ: «لا، فَقَدْ جِئْنا إلَيكَ لِأنَّ اللهَ قَدْ دَعانا نَحْنُ المُلُوكَ الثَّلاثَةَ مَعاً لِيَهْزِمَنا المُوآبِيُّونَ. لِهَذا نَحتاجُ إلَى عَوْنِكَ وَمَشُورَتِكَ.»

І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

14 ف َقالَ ألِيشَعُ: «أُقسِمُ بِاللهِ الحَيِّ القَدِيرِ، ما كُنْتُ لأَنظُرَ إلَى وَجهِكَ أوْ أُقِيمُ لَكَ اعتِباراً لَولا خاطِرُ يَهُوشافاطَ، مَلِكِ يَهُوذا.

І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.

15 و َالآنَ، هاتُوا لِي شَخْصاً يَعزِفُ عَلَى العُودِ.» فَلَمّا عَزَفَ العَوّادُ، حَلَّ عَلَيهِ رُوحُ اللهِ.

А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,

16 و َقالَ ألِيشَعُ: «هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: ‹احْفُرُوا حُفَراً كَثيرَةً فِي هَذا الوادِي.›

і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!

17 ف َهَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: ‹لَنْ تَرَوْا رِيْحاً، وَلَنْ تَرَوْا مَطَراً. لَكِنَّ هَذا الوادِيَ سَيَمْتَلِئُ ماءً، فَتَشْرَبُونَ أنْتُمْ وَماشِيَتُكُمْ وَحَيوانَتُكُمْ.›

Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.

18 ه َذا أمْرٌ هَيِّنٌ عَلَى اللهِ ، بَلْ وَسَيَنصُرُكُمُ اللهُ عَلَى كُلِّ المُوآبِيِّينَ.

Та буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку.

19 س َتَقتَحِمُونَ كُلَّ المُدُنِ المُحَصَّنَةِ، وَتَسْتَولُونَ عَلَى كُلِّ المُدُنِ الجَمِيلَةِ. سَتَقطَعُونَ كُلَّ شَجَرَةٍ جَيِّدَةٍ وَتَطُمُّونَ كُلَّ يَنابِيعِ المِياهِ. وَسَتُخَرِّبُونَ كُلَّ حَقلٍ جَيِّدٍ بِالحِجارَةِ.»

І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням.

20 و َفِي الصَّباحِ، عِنْدَ وَقتِ تَقدِيمِ الذَّبِيحَةِ الصَّباحِيَّةِ، بَدَأ الماءُ يَتَدَفَّقُ مِنْ جِهَةِ أدُومَ، وَمَلأ الوادِيَ.

І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.

21 و َكانَ المُوآبِيُّونَ قَدْ سَمِعُوا أنَّ المُلُوكَ قَدْ أتَوْا لِمُحارَبَتِهِمْ، فَجَنَّدُوا كُلَّ قادِرٍ عَلَى حَملِ السِّلاحِ، وَاصطَفُّوا عِنْدَ الحُدُودِ.

А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.

22 و َصَحا المُوآبِيُّونَ فِي الصَّباحِ الباكِرِ. وَكانَتْ أشِعَّةُ الشَّمْسِ تَسْطَعُ عَلَى مِياهِ الوادِي. فَبَدَتْ لِلمُوآبِيِّينَ دَماً.

І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.

23 ف َقالُوا: «انظُرُوا ما أغزَرَ الدَّمَ! لا بُدَّ أنَّ المُلُوكَ تَحارَبُوا فِي ما بَينَهُمْ، وَقَضَوا بَعْضُهُمْ عَلَى بَعْضٍ. وَالآنَ، لِنَذْهَبْ وَنَجْمَعَ الغَنائِمَ.»

І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!

24 ف َجاءَ المُوآبِيُّونَ إلَى مُعَسْكَرِ بَنِي إسْرائِيلَ. فَخَرَجَ بَنُو إسْرائِيلَ وَهاجَمُوا الجَيشَ المُوآبِيَّ. فَفَرَّ المُوآبِيُّونَ مِنْ أمامِهِمْ. فَلَحِقَ بِهِمْ بَنُو إسْرائِيلَ داخِلَ مُوآبَ لِمُقاتَلَتِهِمْ.

І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян,

25 ف َدَمَّرُوا المُدُنَ وَمَلأُوا حُقُولَهُمُ الجَيِّدَةَ بِالحِجارَةِ. وَطَمَرُوا كُلَّ يَنابِيعِ الماءِ. وَقَطَعُوا كُلَّ الأشجارِ الَّصّالِحَةِ. وَوَصَلُوا إلَى قِيرَ حارِسَةَ، حَيثُ حاصَرَها الجُنُودُ وَهاجَمُوها.

а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.

26 و َرَأى مَلِكُ مُوآبَ أنَّ المَعرَكَةَ كانَتْ شَدِيدَةً جِدّاً عَلَيهِ. فَأخَذَ مَعَهُ سَبْعَ مِئَةِ جُندِيٍّ حامِلِينَ السُّيُوفَ حَتَّى يَشُقَّ طَرِيقَهُ إلَى مَلِكِ أدُومَ. فَلَمْ يَقوَ عَلَى ذَلِكَ.

І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.

27 ح ِينَئِذٍ، أخَذَ مَلِكُ مُوآبَ ابْنَهُ البِكْرَ، وَلِيَّ عَهْدِهِ، وَقَدَّمَهُ ذَبِيحَةً عَلَى سُورِ المَدِينَةِ. فاشْمَأزَّ بَنُو إسْرائِيلَ كَثِيراً، فَتَرَكُوا مَلِكَ مُوآبَ وَعادُوا إلَى أرْضِهِمْ.

І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.