1 ث ُمَ أتَتْ إلَيَّ كَلِمَةُ اللهِ:

І було мені слово Господнє таке:

2 « يا إنْسانُ، فَهِّمِ مَدينَةَ القُدْسِ الفَظائِعَ الَتِي عَمِلَتها.

Сину людський, повідом Єрусалим про його гидоти,

3 ق ُلْ لَهُمْ: ‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ لِلقُدسِ: ‹أصلُكَ وَمَكانُ وِلادَتِكَ هُوَ أرْضُ كَنعانَ. أبُوكِ أمُورِيٌ وَأُمُّكِ حِثِيَةٌ.

та й скажи: Так говорить Господь Бог до дочки Єрусалиму: Походження твоє й народження твоє з краю ханаанського, твій батько амореєць, а мати твоя хіттеянка.

4 ك ُنتِ كَطِفلٍ تَرَكَتْهُ أُمُّهُ حِينَ وُلِدَ. حِينَ وُلِدتِ، لَمْ يَكُنْ هُناكَ مَنْ يَقطَعُ حَبلَكِ السُرِّيَّ. لَمْ يَغسِلْكِ أحَدٌ للتَّطهِيرِ. لَمْ تُدَلَّكِي بِالمِلحِ، وَلَمْ تُقَمَّطِي.

При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита на очищення, ані не була ти посолена, ані не була ти сповита.

5 ل َمْ يُبْدِ أحَدٌ أيَّ لُطفٍ نَحوَكِ بِعَمَلِ هَذِهِ الأُمُورِ لَكِ. لَمْ يَكُنْ هُناكَ مَنْ يُشفِقُ عَلَيكِ. وَحِينَ وُلِدْتِ، أُلقِيْتِ فِي الحَقلِ مَرفُوضَةً.

Не змилувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але була ти викинена на відкрите поле, так мало ціновано душу твою в день твойого народження!

6 ث ُمَّ مَرَرتُ وَرَأيتُكِ مَطْرُوحَةً تَتَمَرَّغِينَ بِدَمِكِ. فَقُلْتُ لَكِ: «عِيشِي بِالرُّغْمِ مِنْ دَمِكِ! عِيشِي بِالرُّغْمِ مِنْ دَمِكِ!»

І проходив Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валялася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові! Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові!

7 ف َنَمَوتِ كَنَبتَةٍ فِي الحَقلِ. نَمَوتِ وَكَبُرتِ، وَصِرْتِ جَمِيلَةً جِدّاً، فَنَما صَدْرُكِ وَظَهَرَ شَعْرُكِ. لَكِنَّكِ كُنْتِ بِلا ثِيابٍ وَبِلا زِينَةٍ.

Рости ж, зробив Я тебе, як польову ростину, і ти зросла та стала велика, і дійшла ти до найвродливішої вроди: перса випростались, волос твій виріс, а ти була зовсім нага!

8 ت امَّلْتُ فَرَأيتُكِ ناضِجَةً لِلحُبِّ، فَتَزَوَّجتُكِ وَغَطَّيتُ عُريَكِ بِثَوبِي. وَعَدْتُ بِالارْتِباطِ بِكِ، وَدَخَلْتُ مَعَكِ فِي عَهْدِ، فَصِرتِ لِي. هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَبُّ الإلهُ.

І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання. І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю.

9 ح ِينَئِذٍ، حَمَّمْتُكِ بِالماءِ وَغَسَلتُ دِماءَكِ، وَدَهَنْتُ جَسَدَكِ بِالزَّيتِ.

І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою.

10 ث ُمَّ ألبَسْتُكِ ثِياباً جَمِيلَةً، وَوَضَعتُ حِذاءً جِلدِيّاً ناعِماً فِي رِجلَيكِ. وَوَضَعتُ حِزاماً كِتّانِيّاً عَلَى خَصْرِكِ، وَبُرقُعاً حَرِيرِيّاً عَلَى رَأسِكِ.

І зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком.

11 و َزَيَّنتُكِ بِالجَواهِرِ، فَوَضَعتُ أساوِرَ عَلَى يَدَيكِ، وَقِلادَةً حَولَ عُنُقِكِ،

І приоздобив тебе оздобою, і дав нараменники на руки твої, а ланцюга на шию твою.

12 و َخاتَماً عَلَى أنفِكِ، وَحَلَقاً فِي أُذُنَيكِ، وَإكلِيلاً عَلَى رَأسِكِ.

І дав Я носову сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову.

13 ف َصِرتِ جَمِيلَةً جِدّاً! صِرتِ مُزَيَّنَةً بِالكامِلِ بِالذَّهَبِ وَالفِضَّةِ وَالكِتّانِ وَالحَرِيرِ وَأجمَلِ الثِّيّابِ. أكَلتِ حَلوَى مِنْ أفضَلِ الدَّقِيقِ وَالعَسَلِ وَالزَّيتِ! كُنتِ جَمِيلَةً جِدّاً، وَكَأنَّكِ مَلِكَةٌ.

І приоздобилась ти золотом та сріблом, а одіж твоя віссон та шовк, і різнокольорове; булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдалося тобі досягти царської гідности!

14 و َقَدِ اشتَهَرَ جَمالُكِ جِدّاً وَسَطَ الأُمَمِ. كانَ جَمالُكِ عَظِيماً جِدّاً بِسَبَبِ مَجدِي الَّذِي جَعَلْتُهُ عَلَيكِ.›» يَقُولُ الرّبُّ الإلَهُ.

І розійшлося ім'я твоє поміж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту Мою, яку Я на тебе поклав, говорить Господь Бог!

15 « وَلَكِنَّكِ بَدَأتِ تَتَّكِلِينَ عَلَى جَمالِكِ، وَتَستَخدِمِينَ سُمعَتَكِ فِي خِيانَتِكِ لِي. بَدَأتِ تَزْنِينَ وَتَبِيعِينَ نَفسَكِ لِكُلِّ عابِرِ سَبِيل.

І покладалася ти на красу свою, і стала розпусною через славу свою, і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була.

16 أ خَذتِ ثِيابَكِ الجَمِيلَةَ الَّتِي أعطَيتُها لَكِ، وَزَيَنْتِ بِها مَعابِدَكِ، حَيثُ تَمارِسينَ دَعارَتَكِ. لَمْ يَحدُثْ مِثلُ هَذا قّطُّ وَلَنْ يَحدَثَ فِيما بَعْدُ!

І брала ти з шат своїх, і робила собі різнокольорові пагірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде.

17 ث ُمَّ أخَذتِ الزِّينَةَ المَصنُوعَةَ مِنْ ذَهَبِي وَفِضَّتِي وَصَنَعتِ لِنَفسِكِ مِنها تَماثِيلَ ذُكُورٍ وَزَنَيتِ مَعَهُمْ.

І брала ти речі з пишноти своєї, з Мого золота та зо срібла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, і чинила розпусту із ними.

18 و َأخَذتِ الثِّيابَ الجَمِيلَةَ الَّتِي أعطَيتُها لَكِ وَصَنَعتِ مِنها ثِياباً لِأصنامِكِ. وَأخَذتِ زَيتِي وَبَخُورِي وَقَدَّمتِها لِتِلكَ الأصنامِ.

І брала ти свою різнокольорову одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними.

19 و َأخَذتِ الطَعامَ الَّذِّي أعطَيتُهُ لَكِ: الدَّقِيقَ وَالزَّيتَ وَالعَسَلَ الَّتِي أطعَمتُكِ إيّاها، وَقَدَّمتِها لِلأصنامِ كَرائِحَةٍ مُسِرَّةٍ لَها!» يَقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ.

А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі. І сталося це, говорить Господь Бог.

20 أ خَذتِ الأولادَ وَالبَناتِ الَّذِينَ وَلَدتِهِمْ لِي وَقَدَّمتِهِمْ طَعاماً لِتِلكَ الأصنامِ. فَكأنَّ شَرَّ عُهرِكِ لا يَكفِي.

І брала ти синів своїх та дочок своїх, що породила Мені, і приносила їх на їжу їм. Чи мало було розпусти твоєї,

21 ذ َبَحْتِ أولادِيَ وَقَدَّمتِهِمْ قَرابِينَ لِلأوثانِ.

що ти різала дітей Моїх і давала їм, перепроваджуючи через огонь для них?

22 و َبَينَما أنتِ تَزنِينَ وَتَعمَلِينَ كُلَّ تِلكَ الأُمُورِ الكَرِيهَةِ، لَمْ تَتَذَكَّرِي أيّامَ صِباكِ، حِينَ وَجَدتُكِ عارِيَةً تَتَمَرَّغِينَ بِدَمِكِ.

І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї молодости, коли була нагою-пренагою, коли валялася в крові своїй...

23 ف َبِسَبَبِ كُلِّ شَرِّكِ، سَتَأتِي عَلَيكِ شُرُورٌ وَوَيلاتٌ شَدِيدَةٌ.» يَقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ.

І сталося по всьому тому твоєму злі, горе, горе тобі! говорить Господь Бог,

24 « بَنيَتِ لِنَفسِكِ مَعْبَداً لِلأوثانِ، وَنَصَبْتِ بُيُوتَ زِنىً لِنَفسِكِ فِي كُلِّ شارِعٍ!

і побудувала ти собі місця розпусти, і поробила собі підвищення на кожному майдані.

25 ب َنَيْتِ مُرتَفَعاتِ فِسقٍ فِي كُلِّ زاوِيَةِ شارِعٍ، وَهُناكَ دَنَّسْتِ جَمالَكِ. كَشَفْتِ نَفسَكِ لِكُلِّ عابِرِ سَبيلٍ، وَزَدتِ فِي زِناكِ.

На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підвищення, і знеславила красу свою, і розхиляла ноги свої для кожного перехожого, і побільшувала свою розпусту...

26 ث ُمَّ التَفَتِّ إلَى المَصرِيِّينَ، جِيرانِكِ ذَوِي الأعضاءِ الكَبِيرَةِ، وَزَنَيتِ مَعَهُمْ. وَلِكَي تُغضِبِينِي، زِدْتِ فِي زِناكِ.

І чинила ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами великотелесими, і побільшувала свою розпусту, щоб гнівити Мене.

27 ف َعاقَبتُكِ، وَأخَذتُ جُزءاً مِنْ أرْضِكِ، وَسَمَحتُ لِلأعداءِ بِأنْ يَفعَلُوا لَكِ ما يُرِيدُونَ. حَتَّى مُدُنُ الفِلِسطِيِّينَ خَجِلَتْ مِنْ شُرُورِكِ.

І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, і дав тебе на волю твоїх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоєю нечистою дорогою.

28 ث ُمَّ ذَهَبْتِ لِتُعاشِري الأشُّورِيِّينَ، فَلَمْ تَشبَعِي. زَنَيْتِ مَعَهُمْ، وَلَمْ تَشبَعِي.

Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла насититись, і блудила з ними, і теж не наситилась.

29 ف َزِدتِ مِنْ زِناكِ بِالذَّهابِ إلَى أرْضِ بابِلَ، أرْضِ التُّجّارِ، وَمَعَ هَذا كُلِّهِ، لَمْ تَشبَعِي بَعدُ.»

І побільшила ти свою розпусту до купецького краю халдеїв, та теж цим не наситилася.

30 ي َقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ: «يا لَقَلبِكِ المَرِيضِ! فَأنتِ تَعمَلِينَ كُلَّ أعمالِ الزّانِيَةِ الوَقِحَةِ.

Як змучилося серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти робила всі оці вчинки свавільної розпусної жінки!

31 و َفِي قُراكِ، بَنَيتِ مَذابِحَ فِي كُلِّ زاوِيَةِ شارِعٍ. وَقَدْ بَنَيتِ مَكاناً مُرتَفِعاً فِي كُلِّ ساحَةٍ عامَّةٍ. وَلَكِنَّكِ عَلَى عَكسِ الزّانِيَةِ، رَفَضتِ أيَّةَ أُجرَةٍ.

Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздоріжжі, а підвищення своє робила на кожному майдані, то не була ти, як блудниця, щоб збирати заплату за розпусту,

32 أ نتِ مِثلُ الزّانِيَةِ الَّتِي تُفَضِّلُ الغُرَباءَ عَلَى زَوجِها.

але як перелюбна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих.

33 ع ادَةً، يَدفَعُ الرِّجالُ لِلزّانِيَةِ، أمّا أنتِ فَقَدْ دَفَعْتِ لِكُلِّ عُشّاقِكِ. أغرَيْتِهِمْ بِزِناكِ لِيَأتُوا إلَيكِ مِنْ كُلِّ البِلادِ المُجاوِرَةِ.

Усім блудницям дають дарунка, а ти сама давала дарунки свої всім коханцям своїм, і підкуповувала їх, щоб приходили до тебе звідусіль на розпусту з тобою.

34 أ نتِ عَلَى العَكسِ مِنَ الزَّوانِي، فَالرِّجالُ لَمْ يَأتُوا إلَيكِ وَهُمْ يَبحَثُونَ عَنْ زانِيَةٍ، بَلْ أنتِ مَنْ ذَهَبتِ إلَيْهِمْ! وَلَمْ تَأخُذِي أُجرَةً، وَلَكِنَّكِ دَفَعتِ أُجرَةً! نَعَمْ، كُنتِ عَلَى عَكسِ الزَّوانِي.»

І було тобі при твоїй розпусті навпаки від інших жінок, бо не волочились за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, і заплата за розпусту не давалась тобі, то сталось тобі навпаки.

35 « وَلِذا اسْمَعِي أيَّتُها الزّانِيَةُ هَذِهِ الرِّسالَةَ مِنَ اللهِ:

Тому то, розпуснице, послухай Господнього слова:

36 ي َقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ: ‹بِسَبَبِ تَعَرِّيكِ وَكَشْفِكِ عَنْ جَسَدِكِ العارِي، وَأنتِ تَزنِينَ مَعَ عُشّاقِكِ وَأوثانِكِ الكَرِيهَةِ، وَبِسَبَبِ دَمِ أولادِكِ الَّذِي قَدَّمْتِهِ لِتِلكَ الأوثانِ،

Так говорить Господь Бог: За те, що виливалась твоя розпуста, і відкривалась твоя нагота в блудодійстві твоїм з твоїми коханцями та зо всіма божками гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм,

37 س َأجمَعُ كُلَّ عُشّاقِكِ مَعاً مِنْ كُلِّ البِلادِ المُجاوِرَةِ، كُلَّ الَّذِينَ تَعَلَّقْتِ بِهِمْ، الَّذِينَ عَشِقتِهِمْ وَالَّذِينَ رَفَضْتِهِمْ، وَسَأكشِفُ جَسَدَكِ العارِي لَهُمْ، فَيَرَوْنَ خِزيَكِ.

тому ось Я позбираю всіх коханців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, разом з тими, кого ти зненавиділа, і зберу їх коло тебе знавкола, і відкрию їм наготу твою, і вони побачать увесь твій сором!

38 س َأُدِينُكِ كَما تُدانُ امرَأةٌ زانِيَةٌ قاتِلَةٌ، وَسَأحكُمُ عَلَيكِ بِالمَوتِ فِي سَخَطِي وَغَيرَتِي.

І засуджу тебе присудом на перелюбниць та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров лютости та заздрости...

39 س َأُسَلِّمُكِ ليَدِ أعدائِكِ، فَيَهدِمُونَ مُرتَفَعاتِكِ، وَيُدَمِّرُونَ مَذبَحَكِ. سَيَخلَعُونَ عَنكِ ثِيابَكِ وَيَأخُذُونَ جَواهِرَكِ، وَيَترُكُونَكِ عارِيَةً وَبِلا زِينَةٍ.

І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйнують твоє місце розпусти, і порозвалюють підвищення твої, і постягають з тебе шати твої, і позабирають пишні вбрання твої, і покладуть тебе зовсім нагою...

40 س َيَجمَعُونَ النّاسَ حَولَكِ، فَيَرجُمُونَكِ وَيَقطِّعُونَكِ بِسُيُوفِهِمْ.

І зберуть проти тебе збори, і закидають тебе камінням, і порубають тебе своїми мечами...

41 س َيَحرِقُونَ بُيُوتَكَ وَيُعاقِبُونَكِ عَلَناً أمامَ نِساءٍ كَثِيراتٍ. هَكَذا سَأُوقِفُكِ عَنْ مُمارَسَةِ زِناكِ، فَلا تَعُودِينَ تَدفَعِينَ أُجرَةً لِمُحِبِّيكِ.

І попалять доми твої огнем, і зроблять на тебе присуди на очах багатьох жінок. І зроблю Я кінець, щоб не була ти розпусницею, і ти вже не будеш давати дарунка за розпусту!

42 ح ِينَئِذٍ، سَأُسَكِّنُ غَضَبِي، وَسَأُهَدِّئُ غَيْرَتِي. سَأهدَأُ، وَلَنْ أغضَبَ ثانِيَةً.

І заспокоїться Моя лютість на тебе, і відійде від тебе Моя заздрість, і я заспокоюся, і не буду вже гніватися.

43 ل أنَّكِ لَمْ تَتَذَكَّرِي أيّامَ صِباكِ، وَأثَرْتِ سَخَطِي بِكُلِّ هَذِهِ الأُمُورِ، فَإنِّي سَأُحاسِبُكِ عَنْ أعمالِكِ وَأُعاقِبُكِ عَلَيها. ألَمْ تَقْتَرِفِي فِسقاً فاقَ كُلَّ خَطاياكِ الكَريهَةِ؟» يَقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ.

За те, що ти не пам'ятала про дні своєї молодости, і гнівила Мене всім тим, то й Я ось поверну дорогу твою на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила ти розпусти після всіх гидот своїх!...

44 « سَيَصِفُكِ الشُّعَراءُ بِهَذا المَثَلَ: ‹البِنتُ كَأُمِّها.›

Ось кожен приповістник говоритиме про тебе приповістку, кажучи: Яка мати така її донька!

45 أ نتِ حَقّاً بِنتُ أُمِّكِ. إذْ احتَقَرتِ زَوجَكِ وَأولادَكِ. وَأنتِ حَقّاً أُختُ أخَواتِكِ. فَهُنَّ أيضاً احتَقَرنَ أزواجَهُنَّ وَأولادَهُنَّ. أُمُّكُنَّ حِثِّيَّةٌ وَأبُوكُنَّ أمُورِيٌّ.

Ти дочка своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сестер, що покидали своїх чоловіків та своїх синів. Мати ваша хіттейка, а ваш батько амореєць!

46 أ ُختُكِ الكَبِيرَةُ السّامِرَةُ وَقُراها يَسكُنُونَ إلَى الشَّمالِ مِنكِ. وَأُختُكِ الصَّغِيرَةُ سَدُومُ وَقُراها يَسكُنُونَ إلَى الجَنُوبِ مِنكِ.

А старша сестра твоя Самарія та дочки її, що сидять по лівиці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по правиці твоїй це Содома та дочки її.

47 ل َمْ تَكتَفِي بِتَقليدِهُنَّ وَعَمَلِ خَطاياهُنَّ الكَرِيهَةِ، بَلْ صِرْتِ – وَفِي وَقْتٍ قَصِيرٍ – أكثَرَ فَساداً مِنهُنَّ فِي كُلِّ أعْمالِكِ.»

А ти хіба не ходила їхніми дорогами й не робила за їхніми гидотами? Мало бракувало, і зіпсулася б ти більше від них на всіх своїх дорогах!

48 ي َقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ: «أُقسِمُ بِذاتِي إنَّهُ وَلا حَتَّى أُخْتُكِ سَدُومُ وَقُراها عَمِلْنَ الشُّرُورَ الَّتِي عَمِلْتِها أنتِ وَقُراكِ!

Як живий Я, говорить Господь Бог, не зробила Содома, сестра твоя, вона та дочки її, як зробила ти та твої дочки!

49 ف َهَذا ما أذنَبَتْ بِهِ أُختُكِ سَدُومُ وَقُراها: كُنَّ مُتَعَجْرِفاتٍ، لَدَيهُنَّ فائِضٌ مِنَ الطَّعامِ وَفائِضٌ مِنَ الرّاحَةِ، وَلَمْ يَكُنَّ يُقَدِّمنَ أيَّ مُساعَدَةٍ لِلفَقِيرِ وَالمُحتاجِ.

Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.

50 ص ِرْنَ مُتَكَبِّراتٍ، وَعَمِلنَ أُمُوراً كَرِيهَةً أمامِي، فَأزَلْتُهُنَّ تَماماً حِينَ رَأيتُ ذَلِكَ.

І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.

51 و َلَمْ تُخطِئِ السّامِرَةُ نِصفَ خَطاياكِ. فَقَدْ عَمِلْتِ أعمالاً كَرِيهَةً أكثَرَ مِمّا عَمِلَتِ السّامِرَةُ، حَتَّى أًنَّ سَدُومَ وَالسّامِرَةَ بَدَتا صالِحَتَيْنِ.

А Самарія не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільшила гидоти свої більш від них, і оправдала сестер своїх усіма своїми гидотами, які ти зробила.

52 و َلَكِنَّكِ سَتَحمِلِينَ عارَكِ. لأنَّكِ دافَعتِ عَنْ أُختِكِ بِأفْعالِكِ. فَأعمالُكِ وَخَطاياكِ الكَرِيهَةُ وَالكَثِيرَةُ جَعَلَتْ أُختَكِ تَبْدُو بِارَّةً! فَيَنبَغِي أنْ تُذَلِّي وَتَحمِلِي عارَكِ، لأنَّكِ أخطَأتِ كَثِيراً، حَتَّى جَعلتِ أخَواتِكِ يَظْهَرْنَ بارَّاتٍ.»

Тож носи свою ганьбу ти, що чинила її для своїх сестер, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе! І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедливлення своїх сестер!

53 « سَأرُدُّ ما سُلِبَ مِنْها: ما سُلِبَ مِنْ سَدُومَ وَقُراها، ما سُلِبَ مِنَ السَّامِرَةِ وَقُراها. وَسَأرُدُّ ما سُلِبَ مِنْكِ أنتِ أيضاً،

І поверну Я їхню долю, долю Содоми та дочок її, і Самарію та дочок її, і поверну долю твою серед них,

54 ل ِكَي تَتَحَمَّلِي عارَكِ وَتَخجَلِي مِنْ أعْمالِكِ السّابِقَةِ الَّتِي كَانَت عَزاءً لَهُنَّ.

щоб носила ти свій сором, і соромилася всього того, що ти наробила, потішаючи їх.

55 س َتَعُودُ أُختُكِ سَدُومُ وَقُراها إلَى حالَتِها السّابِقَةِ. سَتَعُودُ أُختُكِ السَّامِرَةُ وَقُراها إلَى حالَتِها السّابِقَةِ. وَكَذلِكِ أنتِ وَقُراكِ سَتَعُدْنَ إلَى حالَتِكُنَّ السّابِقَةِ.»

А твої сестри, Содома та дочки її, вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану.

56 أ لَمْ تَسْخَرِي بِأُختِكِ سَدُومَ حِينَ كُنتِ مُتَكَبِّرَةً،

І не була сестра твоя Содома згадувана в устах твоїх за днів твоїх гордощів,

57 ق َبلَ أنْ يَنكَشِفَ شَرُّكِ؟ وَالآنَ تَتَعَرَّضِينَ لِتَعيِيرِ وَاحتِقارِ قُرَى أرامَ وَجِيرانِها، وَقُرَى الفِلِسطِيِّينَ، المُحِيطَةِ بِكِ.

поки не відкрилося зло твоє, коли ганьбили тебе дочки Сирії та всіх околиць його, і дочки филистимські погорджували тебе звідусіль.

58 ف َتَحَمَّلِي نَتائِجَ فَسادِكِ، وَالأُمُورِ الكَرِيهَةِ الَّتِي عَمِلْتِها.» يَقُولُ اللهُ.

Свою розпусту та гидоти свої, ти їх понесеш, говорить Господь.

59 ف َهَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ: «سَأُعامِلُكِ بِالطَّرِيقَةِ ذاتِها الَّتِي تَعامَلتِ بِها مَعِي، حِينَ استَهَنْتِ بِوَعْدِكِ، فَنَكَثتِ عَهدَكِ مَعِي.

Бо так говорить Господь Бог: І зроблю Я з тобою, як робила ти, що погордила присягою, щоб зламати заповіта.

60 و َلَكِنِّي سَأتَذَكَّرُ العَهدَ الَّذِي قَطَعْتُهُ مَعَكِ فِي صِباكِ. قَدْ أسَّسْتُ مَعَكَ عَهْدَاً أبَدِيّاً.

І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного.

61 ف َحِينَ تَتَسَلَّطِينَ عَلَى أخَواتِكِ الأكبَرِ وَالأصغَرِ، تَتَذَكَّرِينَ ما عَمِلْتِهِ فِي الماضِي فَتَخجَلِينَ. سَأُعطِيهُنَّ لَكِ لِيَكُنَّ تابِعاتٍ لَكِ. وَهُوَ ما لَمْ أعِدكِ بِهِ فِي عَهدِي مَعَكِ.

І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх, старших від тебе, разом з меншими від тебе і дам їх тобі за дочок, але не з твого заповіту.

62 س َأُثَبِّتُ عَهدِي مَعَكِ، وَسَتَعلَمِينَ أنِّي أنا اللهُ.

І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь,

63 ف َتَذَكَّرِي ما عَمِلْتِ وَاخجَلِي حِينَ أغْفِرُ لَكِ، وَلا تَفتَحِي فَمَكِ بِكَلِمَةٍ بِسَبِبِ خَجَلِكِ.» يَقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ.

щоб згадала ти й засоромилася, і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю, коли прощу тобі все, що ти наробила, говорить Господь Бог.