1 ا لكَرامَةُ لا تَلِيقُ بِالأحمَقِ، كَما أنَّ الثَّلْجَ لا يُلائِمُ الصَّيفَ، وَلا المَطَرَ مَوسِمَ الحَصادِ.

Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.

2 ا للَّعنَةُ بِدُونِ سَبَبٍ لا تَسْتَقِرُّ عَلَيكَ، كَالعُصفُورِ الطّائِرَ وَالسُّنُونُوةِ المُحَلِّقَةِ.

Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.

3 ا لسَّوطُ لِلحِصانِ وَاللِّجامُ لِلحِمارِ، وَالعَصا لِلحَمقَى.

Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.

4 ل ا تُجِاوِبِ الأحْمَقَ بِمِثلِ حَماقَتِهِ، لِئلّا تَبْدُو مِثلَهُ.

Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

5 ج اوِبَ الأحْمَقَ بِمِثلِ حَماقَتِهِ، وَسَيَظُنُّ أنَّهُ أحْكَمُ مِنْكَ!

Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

6 م َنْ يُرسِلُ رِسالَةً مَعَ الأحْمَقِ كَمَنْ يَقطَعُ رِجلَيهِ، أوْ كَمَنْ يَبحَثُ عَنِ الظُّلْمِ.

Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.

7 ك َلامُ الحِكْمَةِ الَّذِي يَقُولُهُ الحَمقَى يُشبِهُ رِجلَ المَشلُولِ.

Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.

8 م َنْ يُعطِي المَجدَ لِلأحْمَقِ يُشبِهُ مَنْ يَربِطُ حَجَراً بِالمِقلاعِ.

Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.

9 ك َلامُ الحِكْمَةِ الَّذِي يَقُولُهُ الحَمقَى يُشبِهُ السِّكِّيرَ الَّذِي يُمسِكُ شَوكاً بِيَدِهِ.

Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.

10 م َنْ يسْتَأْجِرُ أحْمَقَ أوْ عابِرَ سَبِيلٍ لِيَقُومَ بِعَمَلِهِ، يُشْبِهُ مَنْ يَضْرِبُ السِّهامَ فَيَجْرَحَ الكُلَّ.

Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.

11 ا لأحْمَقُ الَّذِي يُكَرِّرُ تَصَرُّفاتِهِ الحَمْقاءَ، كَالكَلْبِ يَعُودُ إلَى قَيئِهِ.

Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.

12 أ رَأيتَ رَجُلاً يَظُنُّ نَفسَهُ حَكِيماً، قَدْ يُصبِحُ الأحْمَقُ حَكِيماً أمّا هَذا فَلا. صِفاتُ الكَسلان

Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.

13 ا لكَسلانُ يَقُولُ: «هُناكَ أسَدٌ فِي الطَّرِيقِ، إنَّهُ فِي الشَّوارِعِ،» فَلا يَفْعَلُ شيئاً.

Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!

14 ا لكَسلانُ يَتَحَرَّكُ عَلَى سَرِيرِهِ كّما يَتَحَرَّكُ البابُ عَلَى مَفاصِلِهِ.

Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.

15 ا لكَسلانُ يَضَعُ يَدَهُ فِي الطَّبَقِ وَلا يُعِيدُها إلَى فَمِهِ.

Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

16 ا لكَسلانُ يَظُنُّ نَفسَهُ أذكَى مِنْ سَبعَةٍ يُجِيبُونَ بِحِكمَةٍ. النَّمِيمَةُ والخِداع

Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

17 ا لَّذِي يَتَدَخَّلُ فِي شِجارٍ لا يَخُصُّهُ، كَمَنْ يُمسِكُ بِأُذُنَي كَلبٍ عابِرٍ ضالٍّ.

Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

18 ا لمَجنُونُ الَّذِي يَرمِي سِهاماً مُشتَعِلَةً وَقاتِلَةً،

Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,

19 ي ُشبِهُ الَّذِي يَخدَعُ جارَهُ ثُمَّ يَقُولُ لَهُ: «كُنْتُ أمْزَحُ!»

так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...

20 ب ِدُونِ حَطَبٍ تَنطَفِئُ النّارُ، وَبِدُونِ النَّمّامِ تَهدَأُ المَشاكِلُ وَالخُصُوماتُ.

З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.

21 ا لفَحمُ يُستَخدَمُ لِلجَمرِ، وَالحَطَبُ يُستَخدَمُ لِلنّارِ، وَمُثِيرُ المَشاكِلِ يُشعِلُ النِّزاعَ.

Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.

22 ك َلامُ النَّمّامِ يُشبِهُ الطَّعامَ اللَّذِيذَ الَّذِي يَنزِلُ إلَى المَعِدَةِ.

Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.

23 ا لكَلامُ الحُلْوُ الذِي يُخْفِي قَلباً شِرِّيراً، يُشبِهُ طِلاءً مِنَ الفِضَّةِ عَلَى قِطْعَةِ فَخّارٍ.

Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,

24 ي ُرائِي العَدُوُّ عِندَما يَتَكَلَّمُ، بَينَما يُخْفِي خِداعاً فِي داخِلِهِ.

устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:

25 ف َإذا تَكَلَّمَ بِلُطفٍ فَلا تُصَدِّقْهُ، لِأنَّ فِي قَلبِهِ الكَثِيرَ مِنَ الشَّرِّ.

коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!

26 ف َهُوَ يُخفِي الكُرْهَ بِالخِداعِ، وَلَكِنَّ أمرَهُ سَيُفتَضَحُ بَينَ النّاسِ.

Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.

27 م َنْ يَحفُرُ حُفرَةً لِغَيرِهِ يَقَعُ فِيها. وَمَنْ يُدَحرِجُ حَجَراً عَلَى غَيرِهِ يَرجِعُ الحَجَرُ عَلَيهِ.

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

28 ا للِسانُ الكاذِبُ يَكرَهُ مَنْ يَتَسَبَّبُ بِأذِيَّتِهِمْ. وَالفَمُ المُجامِلُ يَتَسَبَّبُ بِالخَرابِ.

Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.