1 ث ُمَّ رَفَعْتُ عَينَيَّ وَنَظَرْتُ فَرَأيتُ رَجُلاً يَحمِلُ خَيطَ قِياسٍ.

(2-5) І звів Я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірничий шнур.

2 ف َسألْتُهُ: «إلَى أينَ أنتَ ذاهِبٌ؟» فَقالَ لِي: «أنا ذاهِبٌ لِأقِيسَ مَدينَةَ القُدْسِ، لِأعرِفَ كَمْ عَرضُها وَكَمْ طُولُها.»

(2-6) І сказав я: Куди ти йдеш? А він відказав мені: Щоб зміряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина його та яка довжина його.

3 ث ُمَّ مضَى المَلاكُ الَّذِي كانَ يَتَكَلَّمُ مَعِي، وَخَرَجَ مَلاكٌ آخَرُ لِلِقائِهِ.

(2-7) Аж ось Ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший.

4 ف َقالَ المَلاكُ الأوَّلُ لِلثّانِي: «اركُضْ وَقُلْ لِهَذا الشّابِّ: ‹سَتُسْكَنُ مَدينَةُ القُدْسِ لَكِنْ بِلا أسْوارٍ لأنَّهُ سَيَكُونُ فِيها أُناسٌ وَحَيواناتٌ كَثِيرَةٌ.›

(2-8) І сказав він до нього: Біжи, говори цьому юнакові, кажучи: Невкріплений буде Єрусалим через многість людей та худоби в середині його.

5 ي َقُولُ اللهُ: ‹وَسَأكُونُ أنا سُوراً مِنْ نارٍ حَولَها، وَسَأكُونُ مَجداً فِي وَسَطِها.›» دَعوَةُ اللهِ لِشَعبِه

(2-9) А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його.

6 ي َقُولُ اللهُ: «أسْرِعُوا! اهرُبُوا مِنْ أرْضِ الشَّمالِ. لأنِّي شَتَّتُّكُمْ كَالرِّيحِ فِي كُلِّ اتِّجاةٍ،» يَقُولُ اللهُ.

(2-10) Горе, горе, втікайте з північного краю, говорить Господь, бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь.

7 « يا أهَلَ صِهْيَوْنَ السّاكِنينَ فِي بابِلَ، اهرُبُوا مِنْها!»

(2-11) Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону!

8 أ كرَمَنِي اللهُ القَدِيرُ، ثُمَّ أرسَلَنِي إلَى الأُمَمِ الَّتِي نَهَبَتْكُمْ وَقالَ عَنكُمْ: «مَنْ يُؤْذِيكُمْ يُؤْذِي عَيني!»

(2-12) Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока.

9 و َقالَ: «سَأرفَعُ يَدَيَّ ضِدَّ تِلكَ الأُمَمِ، حَتَّى إنَّ عَبيدَهُمْ سَيَسلِبُونَهُمْ.» حِينَئِذٍ سَتَعرِفُونَ أنَّ اللهَ القَدِيرَ أرسَلَنِي.

(2-13) Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.

10 ي َقُولُ اللهُ: «تَرَنَّمِي وَاحتَفِلِي أيَّتُها الابْنَةُ صِهْيَوْنُ، لِأنِّي سَآتِي لِأسْكُنَ فِيكِ،

(2-14) Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь!

11 س َتَنضَمُّ أُمَمٌ كَثِيرَةٌ للهِ فِي ذَلِكَ الوَقتِ. فَسَيَصِيرُونَ شَعباً لِي، وَأنا سَأسكُنُ فِي وَسْطِكِ يا صِهْيَوْنَ.» حِينَئِذٍ سَتَعرِفِينَ أنَّ اللهَ القَدِيرَ أرسَلَنِي إلَيكِ.

(2-15) І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе.

12 س َيتَّخِذُ اللهُ يَهُوذا مُلْكاً لَهُ فِي الأرْضِ المُقَدَّسَةِ، وَسَيَختارُ القُدْسَ ثانِيَةً، لِتَكُونَ مَكاناً مُقَدَّساً لَهُ.

(2-16) І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!

13 ا صْمُتُوا يا كُلَّ البَشَرِ فِي حَضْرَةِ اللهِ ، فَها هُوَ يَنهَضُ مِنْ مَكانِ سُكناهُ المُقَدَّسِ.

(2-17) Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!