1 و َقَبلَ يَومِينِ مِنْ عِيدِ الفِصْحِ وَعِيدِ الخُبزِ غَيرِ المُختَمِرِ، كانَ كِبارُ الكَهَنَةِ وَمُعَلِّمُو الشَّرِيعَةِ يَبحَثُونَ عَنْ طَرِيقَةٍ سِرِّيَّةٍ لِيُمسِكُوا بِيَسُوعَ وَيَقتُلُوهُ.

За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.

2 ل ِأنَّهُمْ كانُوا يَقُولُونَ: «لا يَنْبَغِي أنْ نَفعَلَ هَذا خِلالَ العِيدِ، لِنَتَجَنَّبَ شَغَبَ النّاسِ.» امْرأةٌ تَسكُبُ العِطرَ عَلَى يَسُوع

Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

3 و َبَينَما كانَ يَسُوعُ فِي بَلدَةِ بَيتِ عَنْيا، يَجلِسُ فِي بَيتِ سِمْعانِ الأبرَصِ، جاءَتِ امْرأةٌ وَمَعَها زُجاجَةُ عِطْرٍ غالِي الثَّمَنِ، مَصنُوعٍ مِنَ النّاردِينِ الخالِصِ. فَكَسَرَتِ المَرأةُ زُجاجَةَ العِطْرِ، وَسَكَبَتهُ عَلَى رَأسِ يَسُوعَ.

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 ف َغَضِبَ بَعْضُ الجالِسِينَ هُناكَ وَابتَدَأوا يَقولونَ فِي ما بَينَهُمْ: «لِماذا أُهدِرَ هَذا العِطْرُ؟

А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?

5 ف َقَدْ كانَ مُمْكِناً أنْ يُباعَ بِمَبلَغٍ كَبِيْرٍ مِنَ المالِ يُعْطَى لِلفُقَراءِ.» وَأخَذُوا يُوَبِّخُونَ المَرأةَ.

Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.

6 أ مّا يَسُوعَ فَقالَ: «دَعُوها وَشَأنَها. لِماذا تُزعِجُونَها؟ لَقَدْ فَعَلَتْ شَيئاً حَسَناً لِيْ.

Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 ا لفُقَراءُ سَيَكُونُونَ عِنْدَكُمْ دائِماً، وَتَستَطِيعُونَ أنْ تُساعِدُوهُمْ فِي أيِّ وَقْتٍ تُرِيدُونَ، وَلَكِنِّي لَنْ أكُونَ مَعَكُمْ دائِماً.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.

8 ه ِيَ فَعَلَتْ كُلَّ ما تَستَطِيعُ، لَقَدْ سَكَبَتِ العِطْرَ عَلَى جَسَدِي لِتُعِدَّهُ مُسبَقاً لِلدَفْنِ.

Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...

9 ا لحَقَّ أقُولُ لَكُمْ: حَيثُما تُعلَنُ هَذِهِ البِشارَةُ فِي العالَمِ، سَيُحَدَّثُ أيضاً بِما فَعَلَتْهُ هَذِهِ المَرْأةُ، لِيَتَذَكَّرَها الجَمِيعُ.» يَهُوذا يُعِدُّ لِخِيانَةِ يَسُوع

Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

10 ب َعْدَ ذَلِكَ ذَهَبَ يَهُوذا الإسْخَريُوطِيُّ، أحَدُ الاثْنَي عَشَرَ، إلَى قادَةِ الكَهَنَةِ لِيَرَىْ كَيفَ سَيُسَلِّمَ إلَيْهِمْ يَسُوعَ.

Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 ف َفَرِحُوا جِدّاً لِسَماعِ هَذا وَوَعَدُوهُ بِمُكافَأةٍ نَقْديَةٍ. وَهَكَذا بَدَأ يَهُوذا يَبحَثُ عَنْ فُرصَةٍ لِخِيانَةِ يَسُوعَ. عَشاءُ الفِصْح

А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.

12 و َفِي أوَّلِ يَومٍ مِنْ عِيدِ الخُبزِ غَيرِ المُختَمِرِ، وَهوَ اليَومُ الَّذي يُذبَحُ فيهِ حَمَلُ الفِصْحِ، قالَ لَهُ تَلامِيذُهُ: «أينَ تُرِيدُ أنْ نُعِدَّ لَكَ عَشاءَ الفِصْحِ؟»

А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?

13 ف َأرسَلَ يَسُوعُ اثْنَينِ مِنْ تَلامِيذِهِ وَقالَ لَهُما: «اذهَبا إلَى المَدِينَةِ حَيثُ سَتَلقَيانِ رَجُلاً يَحمِلُ إبرِيقَ ماءٍ، فَاتبَعاهُ.

І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.

14 و َحَيثُ يَدخُلُ ادخُلا، وَقُولا لِصاحِبِ البَيتِ: ‹يَقُولُ المُعَلِّمُ: أينَ هِيَ غُرفَةُ الضُّيُوفِ الَّتِي لِيْ، حَيثُ سَأتَناوَلُ عَشاءَ الفِصحِ مَعَ تَلامِيذِي؟›

І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?

15 ف َسَيُرِيكُما ذَلِكَ الرَّجُلُ غُرفَةً عُلوِيَّةً واسِعَةً مَفرُوشَةً وَمُعَدَّةً، فَأعِدّا الفِصحَ لَنا هُناكَ.»

І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.

16 ف َذَهَبَ التِّلْمِيذانِ إلَى المَدِينَةِ، وَوَجَدا كُلَّ شَيءٍ كَما أخبَرَهُما يَسُوعُ، فَأعَدّا عَشاءَ الفِصحِ.

І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.

17 و َعِندَما جاءَ المَساءُ، جاءَ يَسُوعُ مَعَ الاثنَي عَشْرَ.

А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.

18 و َبَينَما هُمْ جالِسُونَ عَلَى المائِدَةِ قالَ يَسُوعُ: «أقُولُ لَكُمُ الحَقَّ: سَيَخُونُنِي واحِدٌ مِنكُمْ، يَأكُلُ مَعِي الآنَ.»

І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене...

19 ف َابتَدَأوا يَحزَنُونَ، وَيَسَألُونَهُ واحِداً بَعدَ الآخَرِ: «أهُوَ أنا ياَ رَبُّ؟»

Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?

20 ف َقالَ لَهُمْ: «هُوَ واحِدٌ مِنَ الاثْنَي عَشَرَ، وَهُوَ يَغْمِسُ مَعِي فِي الطَّبَقِ!

А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною...

21 إ نَّ ابنَ الإنسانِ ماضٍ وَفْقاً لِما هُوَ مَكتوبٌ عَنْهُ، لَكِنْ وَيلٌ لِذَلِكَ الرَّجُلِ الَّذِي يَخُونُ ابْنَ الإنسانِ. كانَ خَيراً لَهُ لَو أنَّهُ لَمْ يُولَدْ قَطُّ!» العَشاءُ الأخير

Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!...

22 و َبَينَما هُمْ يَأكُلُونَ أخَذَ خُبزاً وَبارَكَ اللهَ، وَقَسَّمَهُ وَأعطاهُمْ إيّاهُ وَقالَ: «خُذُوا، فَهَذا هُوَ جَسَدِي.»

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!

23 ث ُمَّ أخَذَ كَأَسَ نَبيذٍ، وَشَكَرَ، وَأعطاها لِلتَّلامِيذِ فَشَرِبُوا مِنْها جَمِيعاً.

І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.

24 ث ُمَّ قالَ لَهُمْ: «هَذا هُوَ دَمِي، دَمُ العَهْدِ الَّذِي يُسفَكُ مِنْ أجلِ كَثِيرِينَ.

І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.

25 ا لحَقَّ أقُولُ لَكُمْ، لَنْ أشرَبَ هَذا النَّبيذَ حَتَّى ذَلِكَ اليَومِ الَّذي فِيهِ أشرَبُهُ جَدِيداً فِي مَلَكوتِ اللهِ.»

Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!

26 ب َعْدَ ذَلِكَ، رَتَّلوا بَعضَ التَراتيلِ، وَخَرَجُوا إلَى جَبَلِ الزَّيتُونِ. تَلامِيذُ يَسُوعَ سَيَترُكُونَهُ جَمِيعا

А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.

27 ث ُمَّ قالَ لَهُمْ: «كُلُّكُمْ سَتَفقِدُونَ إيمانَكُمُ الليلَةَ لِأنَّهُ مَكتُوبٌ: ‹سَأضْرِبُ الرّاعِي، فَتَتَشَتَّتُ الخِرافُ.›

Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!

28 و َلَكِنْ بَعْدَ أنْ أقُومَ مِنَ المَوتِ، فَإنِّي سَأسبِقُكُمْ إلَى الجَلِيلِ.»

По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

29 ف َقالَ لَهُ بُطرُسُ: «حَتَّى وَلَو فَقَدَ الجَمِيعُ إيمانَهُمْ، فَأنا لَنْ أفقِدَهُ.»

І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!

30 ف َقالَ لَهُ يَسُوعُ: «الحَقَّ أقُولُ لَكَ، فِي هَذِهِ اللَيلَةِ، وَقَبلَ أنْ يَصِيحَ الدِّيكُ مَرَّتِينِ، سَتُنكِرُنِي ثَلاثَ مَرّاتٍ.»

Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!

31 و َلَكِنَّ بُطرُسَ قالَ بِإصرارٍ: «حَتَّى لَو كانَ عَلَيَّ أنْ أمُوتَ مَعَكَ، فَإنِّي لَنْ أُنكِرَكَ!» وَقالَ الجَمِيعُ مِثلَ هَذا الكَلامِ. يَسُوعُ يُصَلِّي مُنفَرِدا

А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...

32 ث ُمَّ جاءُوا إلَى مَكانٍ يُسَمَّى جِثْسَيمانِي، وَقالَ يَسُوعُ لِتَلامِيذِهِ: «اجلِسُوا هُنا بَينَما أُصَلِّي.»

І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.

33 و َاصطَحَبَ بُطرُسَ وَيَعقُوبَ وَيُوحَنّا. وَبَدَأ يَشعُرُ بِضيقٍ شَديدٍ وَانْزِعاجٍ،

І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...

34 ث ُمَّ قالَ لَهُمْ: «حُزنِي شَدِيدٌ جِدّاً حَتَّى إنَّهُ يَكادُ يَقتُلُنِي! ابقُوا هُنا وَاسْهَرُوا.»

І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!

35 و َابتَعَدَ يَسُوعُ عَنْهُمْ قَلِيلاً، وَجَثا عَلَى الأرْضِ وَصَلَّى أنْ تَتَجاوَزَهُ ساعَةُ الألَمِ هَذِهِ إنْ كانَ مُمكِناً.

І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 و َصَلَّى فَقالَ: «آبا، يا أبِي، كُلُّ شَيءٍ مُستَطاعٌ لَدَيكَ، فَأبعِدْ عَنِّي هَذِهِ الكَأسَ. وَلَكِنْ لِيَكُنْ ما تُرِيدُهُ أنتَ لا ما أُرِيدُهُ أنا.»

І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...

37 و َجاءَ إلَى تَلامِيذِهِ، فَوَجَدَهُمْ نائِمِينَ، فَقالَ لِبُطرُسَ: «يا سِمْعانُ، هَلْ أنتَ نائِمٌ؟ أهَكَذا لَمْ تَقدِرْ أنْ تَسهَرَ ساعَةً واحِدَةً؟

І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?

38 ا سهَرُوا وَصَلُّوا لِكَي لا تُجَرَّبُوا. رُوحُكُمْ تَسعَى إلَى ذَلِكَ، أمّا جَسَدُكُمْ فَضَعِيفٌ.»

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!

39 و َابتَعَدَ ثانِيَةً لِيُصَلِّيَ الكَلامَ نَفْسَهُ.

І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 ث ُمَّ عادَ ثانِيَةً فَوَجَدَهُمْ نِياماً، لِأنَّ النُّعاسَ أثقَلَ عُيُونَهُمْ جِدّاً، فَلَمْ يَعرِفُوا ماذا يَقُولُونَ لَهُ.

А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...

41 و َرَجِعَ مَرَّةً ثالِثَةً وَقالَ لَهُمْ: «أما زِلْتُمْ نائِمينَ وَمُستَرِيحينَ؟ يَكفِي! قَدْ حانَ الوَقْتُ لِكَي يُسَلَّمَ ابْنُ الإنسانِ لِأيدِي الخُطاةِ.

І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...

42 ق ُومُوا وَلنَذهَبْ. ها قَدِ اقتَرَبَ الرَّجُلُ الَّذِي خانَنِي.» اعتِقالُ يَسُوع

Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...

43 و َبَينَما كانَ ما يَزالُ يَتَكَلَّمُ، ظَهَرَ يَهُوذا أحَدُ الاثْنَي عَشْرَ، وَمَعَهُ جَمْعٌ يَحمِلُونَ سُيُوفاً وَهَراواتٍ، قَدْ أرسَلَهُمْ كِبارُ الكَهَنَةِ وَمُعَلِّمُو الشَّرِيعَةِ وَالشَّيُوخُ.

І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 و َكانَ الخائِنُ قَدْ أعطاهُمْ عَلامَةً وَقالَ: «الَّذِي أُقَبِّلُهُ هُوَ الرَّجُلُ المَطلُوبُ، فَاقبِضُوا عَلَيهِ، وَخُذُوهُ تَحتَ الحِراسَةِ.»

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.

45 ف َلَمّا جاءَ يَهُوذا، اقتَرَبَ حالاً مِنْ يَسُوعَ وَقالَ لَهُ: «يا مُعَلِّمُ!» وَقَبَّلَهُ.

І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його...

46 ف َأمسَكوا بِيَسُوعَ وَقَبَضُوا عَلَيهِ.

Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.

47 ف َاسْتَلَّ أحَدُ الواقِفِينَ هُناكَ سَيفَهُ وَضَرَبَ خادِمَ رَئِيسِ الكَهَنَةِ، فَقَطَعَ أُذُنَهُ.

А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

48 ف َقالَ لَهُمْ يَسُوعُ: «هَلْ خَرَجتُمْ عَلَيَّ بِالسُّيُوفِ وَالهَراواتِ كَما تَخرُجُونَ عَلَى مُجرِمٍ؟

А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.

49 ل َقَدْ كُنتُ مَعَكُمْ كُلَّ يَومٍ فِي ساحَةِ الهَيكَلِ وَلَمْ تَقبِضُوا عَلَيَّ! وَلَكِنْ يَنبَغي أنْ يَتِمَّ ما هُوَ مَكتُوبٌ.»

Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання.

50 ث ُمَّ تَخَلَّى عَنْهُ الجَمِيعُ وَهَرَبُوا!

Тоді всі полишили Його й повтікали...

51 و َكانَ هُناكَ شابٌّ يَتبَعُهُ. وَلَمْ يَكُنْ يَرتَدِي عَلَىْ جَسَدِهِ شَيئاً سِوَى رِداءٍ. فَحاوَلُوا أنْ يُمسِكُوهُ،

Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.

52 ف َهَرَبَ عارِياً تارِكاً رِداءَهُ فِي أيدِيهِمْ! يَسُوعُ أمامَ القادَةِ اليَهُود

Але він, покривало покинувши, утік нагий.

53 ث ُمَّ اقْتادُوا يَسُوعَ إلَى رَئِيسِ الكَهَنَةِ. فَاجتَمَعَ كُلُّ كِبارِ الكَهَنَةِ وَالشُّيُوخُ وَمُعَلِّمُو الشَّرِيعَةِ.

А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 أ مّا بُطرُسُ فَتَبِعَهُ مِنْ بَعِيدٍ كُلَّ الطَّرِيقِ إلَى داخِلِ ساحَةِ دارِ رَئِيسِ الكَهَنَةِ، وَجَلَسَ مَعَ الحُرّاسِ يِتَدَفَّأُ.

Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 و َكانَ كِبارُ الكَهَنَةِ وَجَمِيعُ أعضاءِ مَجلِسِ اليَهودِ يَسعَونَ إلَى شَهادَةِ زُورٍ ضِدَّ يَسُوعَ لِيَقتُلُوهُ، لَكِنَّهُمْ لَمْ يَجِدُوا دَليلاً.

А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.

56 ح َيثُ شَهِدَ عَلَيهِ كَثِيرُونَ زُوراً، وَلَكِنَّ شَهاداتِهِمْ تَناقَضَتْ.

Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.

57 ث ُمَّ وَقَفَ رِجالٌ آخَرُونَ وَشَهِدُوا زُوراً ضِدَّهُ فَقالوا:

Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:

58 « قَدْ سَمِعْنا هَذا الرَّجُلَ يَقُولُ: ‹أنا أهدِمُ هَذا الهَيكَلَ المَبنِيَّ بِالأيدِي. وَفِي ثَلاثَةِ أيّامٍ، أبنِي هَيكَلاً آخَرَ لَمْ تَصنَعْهُ الأيدِي.»

Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.

59 و َلَكِنَّ شَهاداتِهِمْ لَمْ تَتَّفِقْ أيضاً.

Але й так не було їхнє свідчення згідне.

60 ف َوَقَفَ أمامَهُمْ رَئِيسُ الكَهَنَةِ، وَسَألَ يَسُوعَ: «ألَنْ تُدافِعَ عَنْ كُلِّ الاتِّهاماتِ الَّتِي يَتَّهِمُكَ بِها هَؤُلاءِ النّاسُ؟»

Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?

61 أ مّا يَسُوعُ فَبَقِيَ صامِتاً، وَلَمْ يُجِبْ بِشَيءٍ. فَسَألَهُ رَئِيسُ الكَهَنَةِ ثانِيَةً: «هَلْ أنتَ المَسِيحُ، ابْنُ المُبارَكِ؟»

Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?

62 ف َقالَ يَسُوعُ: «أنا هُوَ. وَسَتَرَونَ ابْنَ الإنسانِ جالِساً عَنْ يَمِينِ عَرْشِ اللهِ، وَآتِياً مَعَ سُحُبِ السَّماءِ.»

А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

63 ف َمَزَّقَ رَئِيسُ الكَهَنَةِ ثِيابَهُ وَقالَ: «ما حاجَتُنا إلَى شُهُودٍ بَعْدَ الَّذي سَمِعناهُ.

Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?

64 س َمِعْتُمْ إهانَتَهُ للهِ، فَما هُوَ رَأيُكُمْ؟» فَأدانُوهُ جَمِيعاً وَقالُوا إنَّهُ يَستَحِقُّ المَوتَ.

Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...

65 و َابتَدَأ بَعضُهُمْ يَبصِقُ عَلَيهِ. وَكانُوا يُغَطُّونَ وَجهَهُ وَيَضرِبُونَهُ، ثُمَّ يَقولونَ: «أخبِرْنا يا نَبِيُّ، مَنْ ضَرَبَكَ؟» وَأخَذَهُ الحُرّاسُ وَضَرَبُوهُ. بُطرُسُ يُنكِرُ يَسُوع

Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...

66 و َبَينَما بُطرُسُ فِي ساحَةِ الدّارِ، جاءَتْ فَتاةٌ مِنْ خادِماتِ رَئِيسِ الكَهَنَةِ،

А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 و َرَأتْ بُطرُسَ يَتَدَفَّأُ، فَنَظَرَتْ إلَيهِ بِتَمَعُّنٍ، وَقالَتْ: «أنتَ أيضاً كُنْتَ مَعَ يَسُوعَ النّاصِرِيِّ.»

і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!

68 ل َكِنَّهُ أنكَرَ وَقالَ: «لا أعرِفُ وَلا أفهَمُ ما الَّذِي تَقُولِينَهُ!» وَخَرَجَ إلَى ساحَةِ الدّارِ، وَعِندَها صاحَ الدِّيكُ.

Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 ف َرَأتْهُ الفَتاةُ الخادِمَةُ وَقالَتْ لِلواقِفِينَ هُناكَ: «هَذا الرَّجُلُ واحِدٌ مِنْهُمْ بِلا شَكٍّ.»

Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!

70 ف َأنكَرَ بُطرُسُ ذَلِكَ ثانِيَةً. وَبَعْدَ وَقتٍ قَصِيرٍ، قالَ الواقِفُونَ مَرَّةً أُخْرَى لِبُطرُسَ: «بِالتَّأكِيدِ أنتَ واحِدٌ مِنْهُمْ، لِأنَّكَ جَلِيلِيٌّ.»

І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.

71 أ مّا هُوَ فَبَدَأ يَلعَنُ وَيَحلِفُ وَيَقولُ: «لا أعرِفُ هَذا الرَّجُلَ الَّذِي تَتَكَلَّمُونَ عَنْهُ!»

А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!

72 و َفِي الحالِ صاحَ الدِّيكُ لِلمَرَّةِ الثّانِيَةِ. فَتَذَكَّرَ بُطرُسُ كَلِماتِ يَسُوعَ: «سَتُنكِرُنِي ثَلاثَ مَرّاتٍ قَبلَ أنْ يَصِيحَ الدِّيكُ مَرَّتينِ،» فَانهارَ وَأخَذَ يَبكِي.

І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...