1 А след два дни щеше да бъде пасхата и <празника> на безквасните хлябове; и главните свещеници и книжници търсеха случай да Го уловят с хитрост и да го умъртвят.

За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.

2 З ащото думаха: Да не стане на празника, за да се не подигне вълнение между народа.

Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

3 И когато Той беше във Витания, и седеше на трапезата в къщата на Симона прокажения, дойде една жена, която имаше алабастрен съд с миро от чист и скъпоценен нард; и като счупи съда, изля мирото на главата Му.

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 А имаше някои, които, негодуващи, думаха помежду си: Защо така се прахоса мирото?

А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?

5 З ащото това миро можеше да се продаде за повече от триста пеняза, и <сумата> да се раздаде на сиромасите. И роптаеха против нея.

Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.

6 Н о Исус рече: Оставете я; защо й досаждате? тя извърши добро дело на Мене.

Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 З ащото сиромасите всякога се намират между вас, и когато щете можете да им сторите добро; но Аз не се намирам всякога между вас.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.

8 Т я извърши това, което можеше; предвари да помаже тялото Ми за погребение.

Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...

9 И стина ви казвам: Гдето и да се проповядва благовестието по целия свят, ще се разказва за неин спомен и за това, което тя стори.

Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

10 Т огава Юда Искариотски, оня, който бе един от дванадесетте, отиде при главните свещеници за да им Го предаде.

Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 Т е, като чуха, зарадваха се, и обещаха да му дадат пари. И той търсеше сгоден случай да Го предаде.

А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.

12 А на първия ден на <празника> на безквасните хлябове, когато колеха <жертви> за пасхата, учениците Му казаха: Где искаш да отидем и приготвим за да ядеш пасхата?

А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?

13 И Той изпраща двама от учениците Си и казва им: Идете в града; и ще ви срещне човек, който носи стомна с вода; вървете подир него.

І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.

14 И дето влезе, речете на стопанина на тая къща: Учителят казва: Где е< приготвената> за Мене приемна стая гдето ще ям пасхата с учениците Си?

І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?

15 И той ще ви посочи една голяма горна стая, постлана и готова; там ни пригответе.

І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.

16 И тъй, учениците излязоха и дойдоха в града; и намериха както им беше казал; и приготвиха пасхата.

І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.

17 И като се свечери, Той дохожда с дванадесетте.

А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.

18 И когато седяха на трапезата и ядяха, Исус рече: Истина ви казвам: Един от вас, който яде с Мене, ще Ме предаде.

І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене...

19 Т е почнаха да скърбят и да Му казват един по един: Да не съм аз?

Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?

20 А Той им рече: Един от дванадесетте е, който топи заедно с Мене в блюдото.

А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною...

21 З ащото Човешкият Син отива, както е писано за Него; но горко на този човек, чрез когото Човешкият Син се предава! Добре би било за този човек, ако не бе се родил.

Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!...

22 И когато ядяха, <Исус> взе хляб и като благослови, разчупи, даде им, и рече: Вземете,; това е Моето тяло.

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!

23 В зе и чашата, благослови, и даде им; и те всички пиха от нея.

І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.

24 И рече им: Това е Моята кръв на завет, която се пролива за мнозина.

І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.

25 И стина ви казвам, че няма вече да пия от плода на лозата до оня ден, когато ще го пия нов в Божието царство.

Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!

26 И като изпяха химн, излязоха на Елеонския хълм.

А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.

27 И Исус им каза: Вие всички ще се съблазните; защото е писано: "Ще поразя пастиря, и овцете ще се разпръснат".

Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!

28 А подир възкресението Си ще ви предваря в Галилея.

По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

29 А Петър Му рече: Ако и всички да се съблазнят, аз, обаче, не.

І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!

30 И сус му каза: Истина ти казвам, че днес, тая нощ, преди да пее петелът дваж, ти три пъти ще се отречеш от Мене.

Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!

31 А той твърде разпалено казваше: Ако стане нужда и да умра с Тебе<, пак> няма да се отрека от Тебе. Същото казаха и другите.

А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...

32 Д охождат на едно място наречено Гетсимания; и Той каза на учениците Си: Седете тука докле се помоля.

І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.

33 И взе със Себе Си Петра, Якова и Иоана, и захвана да се ужасява и да тъгува.

І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...

34 И казва им: Душата Ми е прескръбна до смърт; постойте тука и бдете.

І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!

35 И като отиде малко напред, падна на земята; и молеше се ако е възможно, да Го отмине тоя час, казвайки:

І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 А вва, Отче, за Тебе всичко е възможно; отмини Ме с тая чаша; не, обаче, както Аз искам, но както Ти <искаш>.

І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...

37 И идва, намира ги заспали; и казва на Петра: Симоне, спиш ли? не можа ли един час да постоиш буден?

І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?

38 Б дете и молете се, за да не паднете в изкушение; духът е бодър, а тялото немощно.

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!

39 И пак отиде и се помоли, като каза същите думи.

І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 И като дойде пак, намери ги заспали, защото очите им бяха натегнали; и не знаеха що да Му отговорят.

А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...

41 И трети път дохожда и им казва: Още ли спите и почивате? Доста е! Дойде часът! Ето, Човешкият Син се предава в ръцете на грешниците.

І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...

42 С танете да вървим; ето, приближи се оня, който Ме предава.

Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...

43 И веднага, докато Той говореше, дохожда Юда, един от дванадесетте, и с него едно множество с ножове и сопи, <изпратени> от главните свещеници, книжниците и старейшините.

І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А оня, който Го предаваше, беше им дал знак, казвайки: Когото целуна, Той е; хванете Го и Го заведете<, като Го пазите> здраво.

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.

45 И когато дойде, веднага се приближи до Него и каза: Учителю! и целуваше Го.

І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його...

46 И те туриха ръце на Него и Го хванаха.

Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.

47 А един от стоящите там измъкна ножа си и удари слугата на първосвещеника и му отсече ухото.

А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

48 И сус проговори и рече им: Като срещу разбойник ли сте излезли с ножове и сопи да Ме уловите?

А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.

49 В секи ден бях при вас и поучавах в храма, и не Ме хванахте; но <това стана>, за да се сбъднат писанията.

Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання.

50 Т огава всички Го оставиха и се разбягаха.

Тоді всі полишили Його й повтікали...

51 И някой си момък следваше подир Него, обвит с плащаница по голо; и те го хванаха.

Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.

52 А той, като остави плащаницата, избяга гол.

Але він, покривало покинувши, утік нагий.

53 И заведоха Исус при първосвещеника, при когото се събират и всичките главни свещеници, и старейшините, и книжниците.

А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 А Петър Го беше следвал издалеч до вътре в двора на първосвещеника, и седеше заедно със служителите и грееше се на пламъка.

Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 И главните свещеници и целият синедрион търсеха свидетелство против Исуса, за да Го умъртвят, но не намериха.

А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.

56 З ащото мнозина лъжесвидетелствуваха против Него, но свидетелствата им не бяха съгласни.

Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.

57 С етне някои станаха и лъжесвидетелствуваха против Него, като казаха:

Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:

58 Н ие Го чухме да казва: Аз ще разруша тоя ръкотворен храм, и за три дни ще съградя друг неръкотворен.

Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.

59 Н о и така свидетелствата им не бяха съгласни.

Але й так не було їхнє свідчення згідне.

60 Т огава първосвещеникът се изправи насред и попита Исуса казвайки: Нищо ли не отговаряш? Какво свидетелствуват тия против Тебе?

Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?

61 А Той мълчеше и не отговори нищо. Първосвещеникът пак Го попита, като Му каза: Ти ли си Христос, Син на Благословения?

Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?

62 А Исус рече: Аз съм; и ще видите Човешкия Син седящ отдясно на силата и идещ с небесните облаци.

А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

63 Т огава първосвещеникът раздра дрехите си и каза: Каква нужда имаме вече от свидетели?

Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?

64 Ч ухте богохулството; как ви се вижда? И те всички Го осъдиха, че се изложи на смъртно <наказание>.

Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...

65 И някои почнаха да Го заплюват, да Му закриват лицето, да Го блъскат и да Му казват: Познай. И служителите, като Го хванаха, удряха Го с плесници.

Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...

66 И когато Петър беше долу на двора, дохожда една от слугините на първосвещеника;

А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 и като видя Петра че се грее, взря се в него и каза: И ти беше с Назарянина, с Исуса.

і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!

68 А той се отрече, казвайки: Нито зная, нито разбирам що говориш. И излезе вън на преддверието и петелът изпя.

Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 Н о слугинята го видя и пак почна да казва на стоящите там: Тоя е от тях.

Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!

70 А той пак се отрече. След малко, стоящите там пак казаха на Петра: Наистина от тях си, защото си галилеянин,.

І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.

71 А той започна да проклина и да се кълне: Не познавам Този човек за Когото говорите.

А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!

72 И на часа петелът изпя втори път. И Петър си спомни думата, която Исус му беше рекъл: Преди да пее петелът дваж, три пъти ще се отречеш от Мене. И като размисли за това, заплака.

І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...