1 С ине мой, пази думите ми, И запазвай заповедите ми при себе си.

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 П ази заповедите ми и ще живееш - И поуката ми, като зеницата на очите си.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

3 В ържи ги за пръстите си, Начертай ги на плочата на сърцето си,

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

4 К ажи на мъдростта: Сестра ми си; И наречи разума сродник,

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

5 З а да те пазят от чужда жена, От чужда жена, която ласкае с думите си.

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

6 П онеже, като погледвах през решетките На прозореца на къщата си,

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

7 В идях между безумните, Съгледах между младежите, Един млад, безумен човек.

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

8 К ойто минаваше по улицата близо до ъгъла й, И отиваше по пътя към къщата й.

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 & lt;Беше> в дрезгавината, когато се свечери, В мрака на нощта и в тъмнината.

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

10 И посрещна го жена, Облечена като блудница и с хитро сърце;

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

11 ( Бъбрица и упорита, - Нозете й не остават вкъщи

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

12 К ога по улиците, кога по площадите, Тя причаква при всеки ъгъл);

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

13 К ато го хвана, целуна го И с безсрамно лице му каза:

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 К ато бях задължена да принеса примирителни жертви, Днес изпълних обреците си,

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

15 З атова излязох да те посрещна С желание да видя лицето ти и намерих те.

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

16 П остлала съм легло с красиви покривки, С шарени платове от египетска прежда.

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

17 П окадила съм леглото си Със смирна, алой и канела.

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

18 Е ла, нека се наситим с любов до зори. Нека се насладим с милувки.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

19 З ащото мъжът <ми> не е у дома. Замина на дълъг път;

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

20 В зе кесия с пари в ръката си, <Чак> на пълнолуние ще се върне у дома.

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

21 С многото си предумки тя го прелъга, Привлече го с ласкателството на устните си.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

22 И зведнъж той тръгна подире й, Както отива говедо на клане, Или както безумен в окови за наказание,

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

23 Д окато стрела прониза дроба му, - Както птица бърза към примката, без да знае, че това е против живота й.

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

24 С ега, прочее, чада, послушайте ме. И внимавайте в думите на устата ми.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

25 Д а се не уклонява сърцето ти в пътищата й, Да се не заблудиш в пътеките й;

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

26 З ащото мнозина е направила да паднат ранени; И силни са всичките убити от нея.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

27 Д омът й е път към ада, И води надолу в клетките на смъртта.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...