1 К аза им една притча как трябва всякога да се молят, да не ослабват, думайки:

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

2 В някой си град имаше един съдия, който от Бога се не боеше и човека не зачиташе.

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

3 В същия град имаше и една вдовица, която дохождаше при него и му казваше: Отдай ми правото спрямо противника ми.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

4 Н о той за известно време не искаше. А после си каза: При все, че от Бога не се боя и човеците не зачитам,

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

5 п ак, понеже тая вдовица ми досажда, ще й отдам правото, да не би да ме измори с безкрайното си дохождане.

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

6 И Господ рече: Слушайте що каза неправедният съдия!

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

7 А Бог няма ли да отдаде правото на Своите избрани, които викат към Него ден и нощ, ако и да се бави спрямо тях?

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

8 К азвам ви, че ще им отдаде правото скоро. Обаче, когато дойде Човешкият Син ще намери ли вяра на земята?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

9 И на някои, които уповаваха на себе си, че са праведни, и презираха другите, каза и тая притча:

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 Д вама души възлязоха в храма да се помолят, единият фарисей, а другият бирник.

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

11 Ф арисеят, като се изправи, молеше се в себе си така: Боже, благодаря Ти, че не съм като другите човеци, грабители, неправедни, прелюбодейци и особено не като тоя бирник.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

12 П остя дваж в седмицата, давам десетък от всичко що придобия.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

13 А бирникът като стоеше издалеч, не щеше нито очите си да подигне към небето, но удряше се в гърди и казваше: Боже бъди милостив към мене грешника.

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

14 К азвам ви, че този слезе у дома си оправдан, а не онзи; защото всеки, който възвишава себе си, ще се смири, а който смирява себе си, ще се възвиси.

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

15 Д онесоха още при Него младенците си, за да се докосне до тях; а учениците, като видяха, смъмриха ги.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 Н о Исус ги повика и рече: Оставете дечицата да дойдат при Мене и не ги възпирайте; защото на такива е Божието царство.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

17 И стина ви казвам: Който не приеме, като детенце, Божието царство, той никак няма да влезе в него.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

18 И някой си началник Го попита, казвайки: Благи Учителю, какво да сторя за да наследя вечен живот?

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

19 А Исус му рече: Защо Ме наричаш благ? Никой не е благ, освен един Бог.

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

20 З наеш заповедите: "Не убивай"; "Не кради"; "Не лъжесвидетелствувай"; "Почитай баща си и майка си";

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

21 А той каза: Всичко това съм опазил от младостта си.

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

22 И сус, като го чу, рече му: Едно още ти не достига. Продай все що имаш и раздай го на сиромасите и ще имаш съкровище на небето; дойди и Ме следвай.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

23 И той, като чу това наскърби се много, защото беше твърде богат.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

24 И Исус като го видя, каза: Колко мъчно ще влязат в Божието царство, ония които имат богатство!

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 З ащото по-лесно е камила да мине през иглени уши, отколкото богат да влезе в Божието царство.

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

26 А ония, които чуха това рекоха: Тогава кой може да се спаси?

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

27 А Той каза: Невъзможното за човеците за Бога е възможно.

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

28 А Петър рече: Ето, ние оставихме своето и Те последвахме.

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

29 А Той им рече: Истина ви казвам, няма никой, който да е оставил къща, или жена, или братя, или родители, или чада, заради Божието царство,

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 к ойто да не получи многократно повече в сегашно време, а в идещия свят вечен живот.

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

31 И като взе дванадесетте при Себе Си, рече им: Ето, възлизаме в Ерусалим, и ще се изпълни, в Човешкия Син, всичко що е писано чрез пророците.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

32 З ащото ще бъде предаден на езичниците, които ще Му се поругаят, и безсрамно ще Го оскърбят, и ще Го заплюят,

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

33 и , когато Го бият, ще Го убият; и на третия ден ще възкръсне.

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

34 Н о те не разбираха нищо от това; и тая дума беше скрита за тях, и не разбираха това, което се казваше.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

35 А когато Той се приближаваше до Ерихон, един слепец седеше край пътя да проси.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

36 И като чу, че минава народ, попита какво е това.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

37 И казаха му, че Исус Назарянинът минава.

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

38 Т огава той извика, казвайки: Исусе, сине Давидов, смили се за мене!

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

39 А тия, които вървяха отпред го смъмриха, за да млъкне; но той още повече викаше: Сине Давидов, смили се за мене!

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

40 И тъй, Исус се спря и заповяда да Му го доведат. И като се приближи попита го:

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

41 К акво искаш да ти сторя? А той каза: Господи да прогледам.

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

42 И сус му рече: Прогледай; твоята вяра те изцели.

Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

43 И той веднага прогледа, и тръгна веднага след Него, като славеше Бога. И всичките люде, като видяха това въздадоха хвала на Бога.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.