1 А Иов в отговор рече:

А Йов відповів та й сказав:

2 Н аистина зная, че това е така, Но как ще се оправдае човек пред Бога?

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

3 А ко поиска да се съди с Него, Не може да Му отговори <за> едно от хиляда.

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

4 М ъдро сърце и мощна сила има Бог; Кой, като е упорствувал против Него, е благоденствувал?

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

5 Т ой премества планините, и те не усещат Когато ги е превърнал в гнева Си.

Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

6 Т ой поклаща земята от мястото й, Тъй щото стълбовете й треперят.

Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

7 Т ой заповядва на слънцето, и не изгрява; И туря под печат звездите.

Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

8 Т ой сам простира небесата, И стъпва на морските вълни.

Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

9 Т ой прави <съзвездията> - Мечката, Ориона и Плеядите, И скритите пространства {Еврейски: Стай.} на юг.

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

10 Т ой прави велики и неизследими дела. И безбройни чудеса.

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

11 Е то, минава край мене, и не Го виждам; Преминава и не Го съглеждам;

Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

12 А ко грабне <плячка>, кой ще Му забрани? Кой ще Му рече: Що правиш?

Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

13 & lt;Ако> Бог не оттегли гнева Си, Горделивите помощници се повалят под Него!

Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

14 К олко по-малко бих могъл аз да Му отговоря И да избера думите си, <за да разисквам> с Него!

що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

15 К омуто, и праведен ако бях, не можех отговори, Но щях да попрося милост от Съдията си.

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

16 А ко извиках, и ми отговореше, Не щях да повярвам, че е послушал гласа ми.

Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

17 З ащото ме смазва с вихрушка, И умножава раните ми без причина.

Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

18 Н е ме оставя да си отдъхна, Но ме насища с горчивини.

Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

19 А ко е <дума> за силата на мощните; Ето ме! <би казал Той; >И ако за съд, <би казал>: Кой ще Ми определи време <да се съдя?>

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

20 Д аже ако бях праведен, осъдили ме биха собствените ми уста; Ако бях непорочен, Той би ме показал опърничав.

Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

21 М акар да бях непорочен, не бих зачитал себе си, Презрял бих живота си.

Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

22 В се едно е; затова казвам: Той погубва и непорочния и нечестивия,

Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

23 А ко бичът <Му> убива внезапно, Той се смее при изпитанията на невинните.

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

24 З емята е предадена в ръцете на нечестивите; Той покрива лицата на съдиите й; Ако не, тогава кой е, <който прави това?>

У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

25 А моите дни са по-бързи от бързоходец; Бягат без да видят добро;

А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

26 П реминаха като леки кораби, Като орел, който се спуща върху лова.

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

27 А ко река: Ще забравя оплакването си, Ще оставя жалеенето си, и ще се утеша.

Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

28 В ужас съм от всичките си скърби; Зная, че Ти няма да ме имаш за невинен;

то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

29 Н ечестив ще се считам; Защо, прочее, да се трудя напразно?

Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

30 А ко се умия със снежна вода, И очистя със сапун ръцете си,

Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

31 Т и пак ще ме хвърлиш в тинята, Така щото и самите ми дрехи ще се гнусят от мене.

то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

32 З ащото Той не е човек, както съм аз, та да Му отговоря И да дойдем заедно на съд.

Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

33 Н яма посредник помежду ни, Който да тури ръката си върху двама ни.

поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

34 Н ека оттегли от мене тоягата Си, И ужасът Му да не ме уплашва.

Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

35 Т огава ще говоря, и няма да се боя от Него; Защото в себе си не съм така <уплашен>.

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...